Шумик, Ботанічний сад імені Гришка: Бузок втрачає свою молодість, а кедр набирає популярність як новий символ Києва.

#Мистецтво та розваги

Чому бузкова алея в Ботсаду вважається справжньою перлиною Києва? Чи загрожує їй зникнення через старіння дерев? Яка рослина може невдовзі стати ще одним символом Києва і що нового підготували для гостей саду, - в інтерв'ю РБК-Україна розповів заступник директора Національного ботанічного саду імені М.М. Гришка НАН України, кандидат біологічних наук Микола Шумик.

Головне:

Цвітіння бузку в Ботанічному саду викликає неймовірний інтерес у жителів Києва та туристів. Що робить цю алею унікальною?

Бузковий сад є справжньою візитною карткою не лише ботанічного саду, а й самого Києва. Проект цього унікального місця створив знаменитий ландшафтний архітектор Леонід Іванович Рубцов. Він спеціально розташував сад на схилах Дніпра, відкриваючи чудовий вид на Видубицький монастир, ріку Дніпро та Лівобережжя. У його дизайні застосовано техніку "пейзаж у позику", що передбачає інтеграцію об'єктів у природний ландшафт, щоб підкреслити їхню красу та створити враження гармонії.

Я мав можливість відвідати численні колекції бузків по всьому світу, від Західної Європи до Кореї, але жодне місце не справило на мене такого враження, як сирингарій у Києві. Він чудово гармоніює з навколишнім пейзажем. Бузковий сад займає площу півтора гектара, і цвітіння на такій великій території справді захоплює дух.

Наш бузковий сад став улюбленим місцем для солов'їв, які охоче оселилися тут. Щоранку сюди приходять люди, щоб насолодитися ранковими променями та мелодіями птахів. Можу стверджувати, що це справжній рай для закоханих.

Микола Іванович Шумик (зображення: РБК-Україна/Віталій Носач)

- Ваша колекція одна із найбагатших у світі. Скільки тут зібрано сортів?

- Тут зібрано близько 120 сортів бузку, які вивели селекціонери зі всього світу, у тому числі й українські. А ще є 23 природних види. Серед асортименту - 3-4 сорти, які завезли ще по репараціях з Берлінського ботанічного саду після Другої світової. Один із найкрасивіших - Людвіг Шпет. Квітка у нього проста, не махрова, але із насиченим фіолетовим кольором.

Років 10 назад на вченій раді пропонували Людвіга Шпета викорчувати, бо вже старий. Але ми переконали його зберегти. Він має унікальні покручені стовбури - це теж прикраса саду. Навіть коли перестане цвіти, стовбури ми залишимо.

Сорт Людвіг Шпет був переданий Україні як компенсація після закінчення Другої світової війни (фото: РБК-Україна/Віталій Носач).

Сад був закладений у період з 1948 по 1950 роки. Дерева вже значно постаріли, і існує ризик, що ми незабаром можемо втратити нашу бузкову алею.

- Щось старіє, щось вироджується. Сорти, виведені селекціонерами, "живуть" вдвічі менше за природні. Крім того, є таке поняття, як втомлюваність. Якщо довго культивувати на одному місці одну рослину, то виснажуються елементи, якими вона живиться.

Ми активно плануємо подібні ситуації. Наша команда розробила "Проєкт організації території", в якому окреслені стратегічні цілі на десятиліття та тактичні кроки на найближчі п’ять років. У ньому ми також визначили нову локацію для сирингарію та запланували оновлення і поповнення. На даний момент вже реалізується багато ініціатив. Тож кияни можуть бути впевненими, що бузковий сад залишиться для них доступним.

- Бузковий період - піковий у Ботсаду. Як багато відвідувачів до вас приходить у цей час?

Перед пандемією та початком великої війни щоденна кількість відвідувачів становила до 30 тисяч осіб. Сьогодні їхня кількість коливається в межах 10-15 тисяч. Загалом, принаймні 100 тисяч людей приходять насолодитися красою бузку. Щорічно Ботанічний сад відвідує близько 500 тисяч гостей. Ця цифра базується лише на проданих квитках, а якщо врахувати пільгові категорії, загальна кількість відвідувачів може досягти мільйона.

Лаврова алея (зображення: РБК-Україна/Віталій Носач)

Ботанічний сад знаходиться на стародавніх територіях, що мають захоплюючу історію...

- Так, територія Ботанічного саду - історичне місце. Колись тут була резиденція князя Всеволода - Красний двір. Знаковим є й Видубицький монастир, до якого примикає наша територія.

На південно-західній стороні колись було єврейське кладовище. Радянська влада його знищила - таким був у Союзі підхід до культурної спадщини, і не тільки єврейської. Тут також була частина Звіринецького кладовища.

Коли будували індонезійський сад, то виявили рештки. Тоді було кілька скарг від єврейських громад. Втім, перевіривши цю територію, вже більше нічого там не знайшли.

У часи радянської влади частину арки сукулентів створили з надгробних плит, які походять з єврейського кладовища (джерело: РБК-Україна/Віталій Носач).

- Якою первинна була концепція Ботсаду і як його зараз розвиваєте ви?

- Тут збирали рослини з різних куточків Радянського Союзу. Тут є ділянки Алтай, Центральна Азія, Далекий Схід. Ми їх зберігатимемо і надалі. Такого підходу до облаштування ботанічних садів практично вже ніде нема.

Проте ми вирішили "зробити крок уперед" і реалізувати концепцію садів різних країн. Натхнення для цього проекту прийшло з самого життя. Оскільки поруч із Ботанічним садом розташоване безліч посольств та представництв інших держав, одного разу у нас відвідував посол або консул Австрії, який захотів залишити тут частинку своєї культурної спадщини. Саме з австрійських альпійських ландшафтів почалася наша ініціатива зі створення садів світу.

Вони інтегрують культурну та природну спадщину. Ці території доповнюють визначні архітектурні пам'ятки різних країн, які заслуговують на те, щоб їх показати нашим гостям. Наприклад, в індонезійському саду можна знайти мініатюру буддійського храмового комплексу Боробудур, що є об'єктом світової спадщини ЮНЕСКО.

Для цього саду нам довелося вибрати найтеплішу ділянку, бо складно вирощувати тропічні види у наших умовах. Ми почали вивчати досвід культивування рослин в французьких, австрійських, польських і навіть українських парках XIX століття.

Колись будували оранжереї, взимку там вирощували рослини у діжках, а влітку їх виносили. По цьому ж принципу ми працюємо з територією індонезійського саду. Пальми, банани, олеандри ховаємо в теплиці, а влітку вони ростуть на вулиці.

У нашому розпорядженні вже є корейський та японський сади. Ми мали намір реалізувати проект іранського саду з елементами пустелі, але через поточну ситуацію з цією країною вирішили призупинити співпрацю. Також не вдалося втілити задум зі створення в'єтнамського саду. Посольство В'єтнаму вже уклало угоду з ландшафтною компанією для реалізації проекту, але, на жаль, через початок війни все зупинилося.

Сади планети (зображення: РБК-Україна/Віталій Носач)

На чому ви зараз займаєтеся?

- Дуже хочемо зробити скандинавський терапевтичний сад. Він буде інклюзивний. Люди із вадами зору зможуть деяких рослин торкатись.

У 2019 році ІТ-компанія створила концепцію саду, але реалізація проекту була призупинена. Наразі цей сад став вкрай актуальним для терапії наших військових. Два благодійні фонди активно збирають кошти для його створення.

Альпійська гірка вперше з'явилася у Ботанічному саду, ставши першим садом такого типу у світі (фото: РБК-Україна/Віталій Носач).

Які ще культури, окрім бузку, привертають увагу відвідувачів до вас?

У нас завжди є чим вас порадувати. У грудні та січні ви зможете насолодитися тропічними і субтропічними рослинами в оранжереях, де в цей період розквітають орхідеї. Лютий приносить із собою азалії, а в березні до них приєднуються камелії, які захоплюють увагу відвідувачів.

З середини березня розквітають вересові рослини, такі як еріка та рододендрони. У квітні можна насолодитися красою магнолій і плодових дерев. Травень приносить аромат бузку, а наприкінці місяця зацвітають півонії.

Червень -липень - це сад троянд. Наш розарій - це теж візитівка Ботанічного саду. Серпень - однорічні квітникові та початок цвітіння вереса.

У вересені-жовтні квітують хризантеми, жоржини, айстри, верес. У листопаді люди приходять дивитись на осіннє забарвлення листків бука, дуба, берези. Це як друге "квітування" рослин. Грудень - це вічнозелені культури і рослини в оранжереях.

Ботанічний сад (зображення: РБК-Україна/Віталій Носач)

Ваш сад відомий також завдяки вражаючій колекції рододендронів.

У цій колекції представлені різні види: деякі з них починають цвісти вже в середині березня, тоді як інші розкривають свої бутони наприкінці травня або в червні.

Рододендрони є частиною родини вересових. Згідно з міфом, коли Бог розподіляв землю між рослинами, він спочатку віддавав найкращі ділянки. Стався ж випадок, що верес запізнився, і в результаті йому дісталися лише найменш сприятливі, бідні території, де панують часті дощі та тумани.

Тоді він звернувся до вересу: "Я наділяю тебе бідними ґрунтами, але щедро винагороджую стійкістю та вродою". І справді, ці вересові кущі процвітають у північноєвропейських країнах, таких як Англія та Шотландія, а в Україні їх можна зустріти на найслабших землях Полісся.

- Рододендрон це і є та легендарна "червона рута"?

- Так, саме рододендрон карпатський миртолистий. В культурі він не розмножується, є тільки дикий. Наші колеги з Карпатського біосферного заповідника навіть викопували ґрунт разом із рутою і спускали з гір, але вона пропадала. Їй потрібні специфічні умови, бо любить кислі ґрунти й вітри.

Ми вже кілька разів виїжджали на збори насіння рути, і тепер у нашій теплиці ростуть сіянці, яким вже 3-5 років. Якщо через певний час вони зацвітуть, це стане справжнім проривом у розмноженні червоної рути. Протягом останніх тридцяти років жодному садівникові не вдалося виростити цей рододендрон в умовах штучного догляду. Однак навіть досягнення цього не забезпечує його здатність витримати кліматичні зміни.

Сад з рододендронами (зображення: РБК-Україна/Віталій Носач)

Яким чином зміни клімату позначаються на ваших рослинах?

- Температурні стрибки дуже відбиваються на рослинах, вони не знають, як поводитись. Природні види ще більш-менш адаптуються, а культурним дуже важко. Їх треба постійно поливати, доглядати. Йде велика конкуренція з бур'янами.

Верескова рослина, відома як еріка, почала цвісти ще в грудні, тоді як за звичайних умов цвітіння стартує лише в середині березня. Багато каштанів, рододендронів і навіть бузку також починають квітнути восени. Це свідчить про те, що рослини зазнають стресу. Вони не здатні визначити, чи варто їм розмножуватися, чи краще готуватися до зимового періоду.

Зміни клімату ми продовжуємо спостерігати за допомогою атласького та ліванського кедра. Раніше я зустрічав ці дерева в Анкарі та Криму, але тепер вони починають з’являтися й у Києві. Ми навіть радимо поступово впроваджувати кедр в озеленення столиці. З потеплінням клімату ці дерева можуть стати справжньою перлиною наших парків і скверів.

Вересковий кущ еріка (зображення: РБК-Україна/Віталій Носач)

- То кедр скоро стане новим символом Києва замість каштана?

- Правильно називати гіркокаштан. Це середземноморська рослина, їй теж стане краще при подальшому потеплінні. Хіба може трохи не вистачати вологи. Втім, він ще багато чого витримає. Скоріше нашим аборигенним видам, таким як сосна, граб, ялина буде важко.

Гіркокаштан розцвітає вражаючою красою, і я вважаю, що його не слід замінювати. Таким чином, символ Києва залишиться незмінним, проте це не виключає можливості, що кедр може стати новим символом.

Дванадцятирічний кедр у Ботанічному саду (зображення: РБК-Україна/Віталій Носач)

Зимою виникла суперечка, пов'язана з чутками про можливу передачу частини території Ботанічного саду для будівництва. Що ж насправді сталося в той час?

- У 2019-му році ми розробляли проект організації території, де прописали стратегічні і тактичні завдання. І одним з них була реконструкція господарського двору. Ми хотіли оновити всі мережі: водопостачання, теплозабезпечення, електрозабезпечення, бо все руйнується.

Фінансування вистачає тільки на зарплату. Господарський двір, комунікації і гуртожиток, де живуть немісцеві працівники, не оновлювались з часів зведення після Другої світової. Академія наук нам порекомендувала укласти угоду з інвестором про наміри реконструкції. Там і гуртожиток був прописаний. Але у ЗМІ це подали, як житлову забудову.

Угода завершилася на початку 2023 року, але інвестор так і не вживав жодних дій. Під час аудиту компанії в 2024 році ці матеріали стали відомими.

Ботанічний сад (зображення: РБК-Україна/Віталій Носач)

Я на посаді заступника директора з 2001 року, знаю багато перепитій Ботсаду. І, повірте, всі ці 130 гектарів ми бережемо і дорожимо кожним міліметром, і точно не віддамо його під забудову.

У нас є старий лабораторний будинок, але держава не має коштів для його ремонту. Ми планували організувати в ньому банк насіння. Це актуальна світова практика — зберігати природний генетичний матеріал у спеціальних сховищах на випадок можливих катастроф.

Я бачив такий банк в Південній Кореї, і це вражає. Сподіваюсь і в нас колись буде свій, але поки грошей на це не знайшлося.

Цього року ми навіть зверталися до киян із проханням підтримати фінансування обігріву оранжереї, оскільки витрати на теплопостачання були значними. І люди охоче відгукнулися на наш заклик — це свідчить про високий рівень соціальної відповідальності українців.

- Що нового можна буде невдовзі побачити у Ботанічному саду?

В даний час ми займаємося реалізацією проекту українських садів, які були оспівані в творах наших видатних класиків, таких як Шевченко та Нечуй-Левицький. Ми вже виділили земельну ділянку на місці колишнього яблуневого саду, площа якої становить приблизно півтора гектара. Нашою метою є створити сади, які відображатимуть різноманіття всіх регіонів України. Основа вже закладена — тут ростуть яблуні віком від 15 до 30 років. Тепер необхідно додати впізнавані елементи, щоб завершити концепцію.

Якщо це сад, оспіваний Шевченком, то має бути відповідна хатинка. У саду західних регіонів потрібен якийсь зруб чи альтанка. Тобто мають бути архітектурні споруди, які дадуть впізнаваність кожного регіону.

У нас вже є українська дорога. Вона починається від головного входу й веде через Кленову алею повз Японський сад, через Кавказ виходить до Кизилового саду і впирається в Каштанову алею. Там, власне, і буде український сад.

Вже цього літа наші відвідувачі зможуть побачити кримськотатарський візерунок із рослин. Його облаштовуємо поблизу експозиції "Пори року". Там буде абсолютне різноманіття: від чебрецю до троянд, гладіолусів і тюльпанів. Так що нашим відвідувачам буде, чим налюбуватись.