Сито Сократа: Виглядає так, що Путін все ще відчуває бажання продовжувати війну – Блоги | OBOZ.UA

У Москві відзначили 9 травня. Ювілейне 80-те торжество вихолощеного до неможливості путінськими холуями свята проходило хоч і помпезно, але без великої ідеї. Усе досить стандартно, буденно. У Путіна параду було відведено два завдання. Перше - дати хоч якусь об'єднавчу ідею масам, друге - показати, що Росія не в ізоляції перебуває, а в неї є своє коло спілкування.

Завдання номер один було закладено у святковій промові Путіна. Основні тези виступу акцентують на величі перемоги над нацизмом, досягнутої завдяки загальній мобілізації та повній мілітаризації суспільства в Радянському Союзі. Усі ресурси були спрямовані на війну, і уникнути її було неможливо. Однак у промові не згадувалися Київ і Мінськ, які мали ключове значення під час Другої світової війни, натомість акцент зроблено на Мурманську, що вказує на активні бойові дії в Заполяр'ї та Арктиці. Ідея Трампа щодо Гренландії починає приносити свої результати — Росія планує зсунути частину своїх сил зі східноєвропейського фронту на Північ.

Наступною є теза про загальноросійську солідарність – нібито вся нація підтримує тих, хто бере участь у вторгненні в Україну. Путін вбачає у них нове покоління ветеранів, адже справжніх учасників бойових дій часів 1941-1945 років залишилося всього близько 7 тисяч, більшість з яких вже перетнули 90-річний рубіж. Показати їм нічого, тому на цьому фронті піар не вдасться.

За даними опитувань Левада, лише 69% респондентів вважають, що країна рухається у правильному напрямку. Зростання цін, інфляція, економічний спад та незмінність Путіна на посаді, який не має наміру думати про своїх наступників, призводять до загострення внутрішніх суперечностей. У цей контекст зовсім не вписується концепція тотальної мілітаризації, запропонована Бєлоусовим. Він усвідомлює недоліки у військових планах Кремля і відставання в озброєнні, тому разом із Наришкіним виступає за необхідність призупинення війни. Однак Патрушев заперечує цим і переконує Путіна вжити заходів із застосуванням нового озброєння "Орєшнік".

Росія себе бачить не тільки спадкоємицею "великої перемоги", а ще й незламною перешкодою від нацизму, русофобії та антисемітизму. Ось тільки кого захищає ця перепона зовсім не ясно. Невже Азію, а конкретніше Китай, чий лідер був окрасою програми на Червоній площі.

Тут слід повернутися до теми міжнародного становища Росії. МЗС зі шкіри геть лізло для забезпечення міжнародної масовки. Результат виявився дуже-дуже ріденьким. Чи то погроза удару українськими дронами по Кремлю мала ефект, чи то насправді у РФ триває режим одиночного плавання. Візитери до Путіна виявилися родом із країн, які до перемоги у Другій Світовій війні в Європі мають дуже віддалений стосунок. Китай, Бразилія, В'єтнам, Гвінея-Бісау, М'янма, Зімбабве, Папуа-Нова Гвінея та інші Конго - це десант для статистики, а не для символізму або увічнення пам'яті. Цікаво скільки кожному з них їх у Кремлі відслюнявили за участь у дійстві? Рахунок іде на сотні мільйонів доларів допомоги понаїхавшим гостям бездонного Глобального Півдня.

Внаслідок прямих і непрямих витрат на військові дії Росія суттєво ослабила свої внутрішні ресурси для відновлення. Тому наразі є ймовірність, що з'явиться думка про необхідність тактико-стратегічної паузи у конфлікті. Найбільш сприятливий момент, подарований 100 днями Трампа, вже минув, і тепер залишається лише намагатися скористатися можливістю, яка втрачена. Україна вже давно підтримує ідею не короткочасних перемир'їв, а щонайменше 30-денного режиму тиші для проведення серйозних переговорів.

В російському уряді намагаються маніпулювати умовами перемир'я, прагнучи ізолювати Україну, яка бореться, від підтримки іноземних військових ресурсів. Проте, після візиту європейських лідерів до Києва в суботу, малоймовірно, що такий план зможе втілитися в життя. Путін, здається, досі має намір продовжувати війну, оскільки ситуація залишається вкрай непередбачуваною.