"Соціалістичні слони" знищили прагнення "віслюка" Трампа.

У Сполучених Штатах відбулися місцеві вибори, і Дональд Трамп не зміг впоратися з цим викликом. Демократи, традиційно пов’язані з символом слона, відзначають свою перемогу, в той час як республіканці, чиїм "тотемом" є віслюк, намагаються вирішити проблеми через адміністративні заходи, що може призвести до подальших розколів у країні. Цей виборчий процес виявив, що поразка торкнулася усіх американців.

Адже "прірва" між лівими демократами та правими республіканцями постійно поглиблюється, так само як і розрив між міськими та сільськими районами. Прихильники різних політичних сил часто змінюють своє місце проживання, аби опинитися поруч із тими, хто поділяє їхні погляди.

У Сполучених Штатах відбулося безліч виборів та опитувань у різних штатах, серед яких особливо важливими стали вибори мера Нью-Йорка та губернаторів Нью-Джерсі і Вірджинії. У всіх цих випадках перемогу здобули кандидати від Демократичної партії. Однак ці регіони завжди вважалися "синіми", тобто орієнтованими на демократів. Тож у чому ж полягає сенсація?

В Сполучених Штатах існують як виражені ліві, так і праві, які активно підтримують Демократичну і Республіканську партії. Проте є також "невизначений виборець", чия думка може суттєво вплинути на підсумковий результат виборів, адже зазвичай республіканці і демократи знаходяться в стані рівноваги.

І ось тут себе проявили ті, хто був флюгером - вони стали на бік демократів. Хоча раніше лише зростала частка "тих, хто не визначився" - Трамп рейтинги втрачав, але демократи теж не могли нічого запропонувати розчарованому виборцю.

Але тепер, схоже, демократи "намацали" свій "політичний продукт" для цієї категорії виборця, на тлі шатдауну та непослідовної політики Трампа.

Отже, у цих "експериментальних" виборах безсумнівно здобули перемогу "слони".

Перемогу здобули не просто демократи, а їхній найрадикальніший лівий представник - Зохран Мамдані, який тепер очолить світову "фінансову столицю" та найбільше місто США, Нью-Йорк. У Нью-Джерсі губернатором стала Мікі Шерілл, тоді як у Вірджинії перемогу здобула Ебіґейл Спенберґер. Обидві є поміркованими "традиційними" демократами, і хоча їхні успіхи вважаються "робочими", вони не вражають новизною.

Натомість Мамдані зумів об'єднати навколо себе мігрантів і міську бідноту, пропонуючи їм соціальний захист, муніципальні магазини з "регульованими цінами" та безкоштовний громадський транспорт. Середній клас він залучив через ідеї толерантності та співчуття до оточуючих. Він представив широкий спектр соціальних реформ, що викликало критику з боку Трампа, який назвав його "комуністом" і "марксистом" (хоча це не зовсім відображає реальність). Трамп навіть пообіцяв скоротити фінансову підтримку Нью-Йорку, якщо Мамдані здобуде перемогу.

Цікаво, що Дональд Трамп публічно висловив свою підтримку Куомо, кандидату в Нью-Йорку, в його змаганні проти Мамдані. Це викликає інтерес, адже Куомо раніше був демократом, але зазнав поразки на праймеріз у місті. Після цього він порвав стосунки з демократами і отримав підтримку від Трампа. Однак ця "допомога" виявилася лише причиною для електоральних втрат більш помірного кандидата в боротьбі проти лівого Зохрана.

Вже те, що мусульманин та прихильник захисту палестинців переміг у місті з найбільшою часткою єврейського населення багато про що свідчить.

Подібно до того, як його характеризують як "соціального демократа" або "демократичного соціаліста", це є спробою зайняти місце 84-річного американського "лідерa лівих" Берні Сандерса.

Він досягнув успіху не лише завдяки своїй харизмі та іміджу "молодої команди", а й за допомогою сучасних технологій. З точки зору інструментів впливу, його методи мають багато спільного з європейськими "тіктокерами-популістами". Однак у Європейському Союзі агресивні кампанії в соціальних мережах, спрямовані переважно на молодь, частіше використовують праві популісти, тоді як у США "тіктоки" активно використовують ліві політики.

Це відбувається в той час, коли Трамп сам себе "ізолював" у "бульбашці" Truth Social та підтримуючих медіа. З технічної точки зору, Мамдані переграв як республіканців, так і інших демократів, що відзначили всі політичні аналітики, і тому він, ймовірно, спробує повторити цей успіх на наступних виборах. Загалом, якщо Мамдані вдасться зберегти високі рейтинги протягом першого року, він може стати символом нової Демократичної партії, яку було б доцільно називати "соціал-демократичною".

Про те, наскільки Мамдані має радикальні погляди, свідчить хоча б його висловлювання, у якому він обіцяє "відповісти на олігархію та авторитаризм силою, якої вони бояться, а не шляхом умиротворення, якого вони прагнуть". Під терміном "олігархія" він, зокрема, має на увазі й самого Трампа.

Це, звичайно, ще не Ленін в американському виконанні, але наміри щодо "антибуржуазної революції" вже виразно прослідковуються.

Через цю його радикальність, а також через відхід від традиційних для білих американців цінностей нібито 800 тисяч або 9% всіх мешканців Нью-Йорку готові змінити місце проживання, якщо вірити опитуванню J.L. Partners, які оприлюднили його якраз за тиждень до вибрів мера.

Час, коли це опитування було оприлюднене, викликає певні питання щодо його неупередженості. Проте, в умовах відсутності інших джерел, ми можемо спостерігати, що значна частина населення не бажає бачити Мамдані на посаді мера. Це пов'язано, зокрема, з побоюваннями щодо погіршення ситуації з мігрантами та зростанням кримінальної активності. Таким чином, ці 9% представляють собою більш заможний традиційний середній клас, який, за очікуваннями, буде витіснений менш забезпеченими мігрантами.

Найактивніше тікати від реформ Мамдані планують у районі Стейтен-Айленд, де 75% населення біле - це італійці, німці, поляки, інші консервативні європейські діаспори та, до речі, українці. Це спальний район, але відносно заможний та тихий (у контексті криміналу, хоча ситуація там теж відрізняється у різних кварталах).

На цих прикладах можна бачити натяки того, якою бачить свою Америку майбутнього Мамдані та його прихильники-соціалісти. Та якою може стати програма демократів під наступні вибори вже національного рівня. Так, через те, що штати різні, ця програма навряд чи буде настільки ж радикальною, як у Нью-Йорку, але все одно у цьому ж соціально-демократичному напрямі. Це буде "країна Netflix", а не "країна Fox".

Безумовно, представник індійської діаспори Мамдані, відповідно до законодавства США, не має можливості стати президентом, оскільки він є уродженцем далекої Уганди. Проте він цілком може очолити політичну партію, якщо його ініціатива соціальних реформ у конкретному місті виправдає себе — на це в нього буде рік. Саме від цього (не)успіху залежатиме програма, з якою демократи вирушать у рішучу передвиборчу кампанію проти Трампа у 2026 році.

Тренд уже став цілком ясним: акцент на соціальні мережі, тиск на економічну ситуацію, що вже відчувається через "митні війни" Трампа та скорочення в різних секторах, які ведуть до зростання безробіття. Тим часом, трампівські "перемоги", які він презентує як успіхи, демократи ж вважають "угодами з дияволом".

Подібні компромісні мирні договори зазвичай не задовольняють жодну зі сторін. У підсумку, всі діаспори виявляються розчарованими у Трампі.

А найбільше вони зосереджені саме в Нью-Йорку, що й перетворило ці вибори на своєрідний "екзамен" для демократів і республіканців.

Насправді, демократи в цей період активно нарощують свою підтримку серед діаспор, користуючись вкрай суперечливою зовнішньою політикою Трампа. Це змушує його переглядати свої погляди на "підступних" лідерів, таких як Путін, і інших "небезпечних" диктаторів, які не користуються популярністю серед більшості американців. В результаті, Трамп радикалізується: від раніше популярних серед американців закликів до глобального миру він дедалі більше схиляється до ідеї "маленької переможної війни" (у Венесуелі, Нігерії або в інших місцях), яка могла б кардинально змінити ситуацію і перетворити його з "миротворця" на "переможця".

Оцей запит на "боротьбу зі злом" ніби "читається" зараз у настроях американців. Втім, для багатьох таким "злом" все більше стає сам Трамп. Що є для республіканців дуже неприємним "дзвіночком".

Але який головний висновок зробив собі особисто Трамп? Про переформатування "королівської" внутрішньої політики, яка "з'їдає" його рейтинг, або про остаточний відхід від "пісділів" з "друзями-диктаторами"? Ні, після того як вчергове вилаявся, він заявив, що причиною поразки стало те, що у бюлетені не було прізвища Трампа.

І він дійсно має рацію, хоча й не в повній мірі. Відтепер республіканці, якщо протягом року не запропонують нічого привабливого для невизначених виборців, можуть сподіватися лише на підтримку тих, хто залишився вірним Трампу. Якщо ситуація залишиться незмінною, "респи" ризикують остаточно втратити "центр".

Але самі трампісти вже теж не ті, що були рік тому, до президентських виборів - тепер вони представляють владу і бажають менше популізму. Наприклад, якщо раніше більше 50% таких виборців виступали проти підтримки України, то зараз більше 50% навпаки підтримують озброєння нашої країни. Саме за цими настроями "йде" Трамп, що у майбутньому може створити певні загрози для США, адже не забуваємо, що маємо справу з радикалами, які так само ексцентричні, як і сам Дональд Фредович.

Інший висновок, який Трамп публічно озвучив ще до виборів, полягає в тому, що "чистими" виборами перемогти не вдасться. Саме тому почалася дискусія про скасування голосування поштою, в якому традиційно переважають демократи (оскільки цим способом голосують, зокрема, люди з обмеженими можливостями та ті, хто отримує соціальні виплати). Також активно обговорювалася зміна меж виборчих округів.

Простими словами, республіканці прагнуть зменшити кількість депутатських мандатів у "синіх" штатах, таких як Каліфорнія, і натомість збільшити їх у "червоних" штатах, приміром, у Техасі.

Однак вибори 4 листопада виявилися невдалими для республіканців як в аспекті "поштового голосування", так і в спробах "перерозподілу" округів. У "синій" Каліфорнії, наприклад, виборці на опитуваннях висловили підтримку змінам в округах, але ця підтримка була на користь демократів, а не республіканців. Важливу роль у цьому зіграли саме голоси, отримані поштою. Вибачте, але це явний "провал" для "віслюків".

І тепер Білий дім планує проводити цю реформу через президентські укази та суди, а не через опитування й вибори, що навряд чи додасть республіканцям передвиборчих балів. Бо дасть демократам більше аргументів для розмов про "тиск правої диктатури".

Це ще більше загострює протистояння між лівими та правими, сприяючи наближенню США до межі громадянського конфлікту.

Що фактично спонукає нас звертатися до більш стабільних партнерів в Європейському Союзі, оскільки тенденції поступово змінюються, а підтримка популістських рухів вказує на певні корективи.

У підсумку, Трамп втратив свою "гру" в конкретний момент, але загальна ситуація навряд чи викликає оптимізм. Сполучені Штати продовжують радикалізуватися та поляризуватися, що суттєво підриває їхню внутрішню стабільність і відволікає увагу від міжнародних справ. Це відбувається в часи глобального геополітичного перетворення, коли єдність і рішучість західних держав можуть визначити майбутнє для всього людства.