Сторожинець — мальовниче містечко-сад, розташоване в підніжжі Карпат.

Містечко на Буковині пишається понад сторічним дендропарком і дбає про дітей та захисників

Згідно зі ще "довоєнною" статистикою, у Сторожинці на одного мешканця припадало більше 40 квадратних метрів зелених насаджень. І, за словами місцевих посадовців та за враженнями кореспондента Укрінформу, статус одного із найзеленіших міст Буковини Сторожинцю вдається підтримувати і досі.

Замість одного зрубаного - кілька молодих дерев

Другим за розміром і чисельністю населення містом у Чернівецькій області є населений пункт, що знаходиться приблизно за 25 км від адміністративного центру. Щогодини сюди курсують маршрутні автобуси. Після близько 30 хвилин подорожі "трясовиною" ямкових доріг ви опиняєтеся в одному з найзеленіших місць регіону.

В самому серці міста розташований доглянутий Меморіал на честь загиблих захисників. Він був урочисто відкритий цього року, приурочений до третьої річниці початку повномасштабної агресії Росії. Навколо меморіалу розташовані українські прапорці, лампадки та горщики з квітами. Поруч можна побачити дві клумби, в яких цвітуть троянди. А через дорогу привертає увагу великий напис "Я люблю Сторожинець".

Трохи далі - Центральна площа, чи не єдине безтінисте місце у Сторожинці. Зліва від неї - парк імені Юрія Федьковича. Постамент пам'ятника письменнику давно вимагає фарбування... Про себе відмічаю, що поряд із великими, тінистими каштанами чи липами в парку висадили чимало молодих дерев такої ж чи іншої породи.

За інформацією секретаря Сторожинецької міської ради Дмитра Бойчука, незважаючи на те, що в останні роки значна частина місцевих бюджетних витрат йде на підтримку військовослужбовців, питання озеленення міста також залишається у фокусі уваги.

- Кожної осені і весни ми проводимо планову висадку нових дерев, чистимо і подекуди вирізаємо старі, аварійні. Але немає такого, щоб на місці зрубаного дерева ми не посадили одразу кілька молодих саджанців. До речі, багато хто із вимушених переселенців, які до нас приїздили із прифронтових районів, казали, що їм із незвички трохи важко у нас дихати. Адже повітря тут набагато чистіше, ніж у їхніх краях, - каже Дмитро Бойчук.

Виходячи з парку, я зауважую ряд храмів, що розташовані на одній вулиці. Тут можна побачити сучасний "Дім молитви" протестантської конфесії, а також давній костел і православну церкву з куполами. Я роблю знімок Свято-Георгіївської церкви, громада якої цього року змінила підпорядкування з УПЦ на ПЦУ.

ГОЛОВНА АТРАКЦІЯ - ДЕНДРОЛОГІЧНИЙ ПАРК

Щоб повністю насолодитися зеленими пейзажами Сторожинця, я вирушаю до місцевого дендропарку. Ця природна пам'ятка загальноукраїнського значення займає приблизно 17 гектарів. Паркові насадження були засновані в 1912 році, коли цей регіон ще входив до складу Австро-Угорської імперії. На території дендропарку розташований старовинний маєток родини Оренштайнів, що має єврейське походження. Сьогодні парк знаходиться у власності місцевого лісового коледжу, а вхід сюди відкритий для всіх бажаючих.

Знайти цей парк досить просто: потрібно пройти трохи більше кілометра від центру міста в напрямку виїзду на Берегомет. При вході з обох сторін асфальтованої стежки висаджені охайно підстрижені невисокі дерева і кущі. Між ними можна розглядіти стару пожовклу табличку: "Сторожинецький лісовий фаховий коледж. Дендропарк Сторожинецький".

Трохи осторонь від стежки я помічаю кумедні маленькі споруди — схожі на мініатюрні кам'яні стіни з баштами та воротами. За ними розкинулося затишне озеро, в центрі якого стоїть компактна альтанка. До неї веде дерев'яний місток. Біля мосту працює майстер, який замінює пошкоджені дерев'яні дошки. Він попереджає, щоб ніхто не ступав на місток, але обіцяє, що протягом кількох днів конструкція буде готова до використання.

Фотографую все довкола і піднімаюся трохи вгору доріжкою до колишнього маєтку місцевих панів. Це двоповерхова кам'яна будівля зі спостережною вежею нагорі. На ній бачу напис "1912" - рік, коли завершили будівництво маєтку. Зараз тут розміщений один із корпусів Сторожинецького лісового коледжу. Я зайшов усередину, щоб попросити когось розповісти про будівлю і парк, і вахтерка внизу сказала, що якраз закінчилися пари у студентів. Вона покликала одну з викладачок.

До мене вийшла викладачка екології лісового коледжу, біологиня Тетяна Крилюк. Каже, що іноді за зверненням охочих і за попередньою домовленістю проводить групові екскурсії територією дендропарку. Мені вона провела індивідуальний екскурс в історію створення цього парку, старовинної будівлі та життя міста в період усього двадцятого століття.

Історія цього місця починається з урочища Лісковець, де колись розташовувався густий дикий ліс. Ці землі належали родині Флондерів, які були однією з найвпливовіших у Сторожинці. Згодом один із їхніх нащадків продав цю територію єврейській родині Оренштайн, котра на той час мешкала в Німеччині. Власником став Міхель Оренштайн, який настільки полюбив ці місця, що спочатку вирішив збудувати мисливський будиночок, а згодом і розкішний маєток. Наприкінці 19-го та на початку 20-го століття тут закладається парк, і розпочинається активне будівництво. Міхель залишив старі могутні дерева, а молоді рослини привіз із Австрії та Німеччини, - ділиться своїми знаннями науковиця.

Вона проводить мене до унікального дерева - не лише для Буковини, а й для всієї Європи. Це бук лісовий форми "Розсіченолистий". За словами дослідниці, унікальність цього дерева у тому, що воно не дає плодів і "не піддається" на жоден із відомих науці способів розмноження. І всього у Європі є інформація про три екземпляри цього різновиду лісового бука.

- У нас були візити науковців з Києва, Одеси та Чернівців. Вони пробували різні методи його розмноження, але, на жаль, жодного успіху не досягли, - зазначає Тетяна Крилюк.

Навпроти цього дерева можна помітити ще одне — лісовий бук сорту "Пурпурова", відзначений своїм унікальним забарвленням листя. Він легко утворює плоди для розмноження. Неподалік розташоване найбільше та найстаріше дерево в дендропарку — дуб звичайний. Трохи далі знаходиться клен цукровий, амурський бархат, сосна Веймутова, канадська псевдотсуга, гінкго дволопатеве, тюльпанове дерево та різноманітні види магнолій.

ПАН У ЗЕЛЕНОМУ КАПЕЛЮСІ ТА СТРИЖЕНА ЛЕДІ

Розповіла викладачка й цікаві факти про будівлю колишнього панського маєтку. Зокрема, що в роки Другої світової війни тут розміщувався спочатку штаб німецької армії, а пізніше - радянської.

На думку дослідниці, ця садиба виконана в стилі австрійських готичних будівель. Її збудував Міхель Оренштайн, а після його смерті під час Першої світової війни сюди переїхав його брат Йозеф разом з дружиною. Саме вони завершили оформлення маєтку.

- Свого часу я спілкувалася з місцевими жителями, які могли пам'ятати власників маєтку. То вони розповідали, що ця пара, Йозеф Оренштайн із дружиною, була дуже колоритною. Пан був низькорослий, із черевцем, завжди носив зеленого капелюха. А пані його була високого зросту, майже на голову вища за чоловіка, що уже для місцевих було дивиною. Але найбільше дивувало буковинських ґаздинь те, що пані мала підстрижене волосся, носила коротку зачіску. Тоді в цих краях це було незвичним явищем, - пояснює дослідниця.

За словами свідків, на території сучасного дендропарку колись розташовувалися панські конюшні, млин і гуральні. У маєтку функціонував власний оркестр, який виступав під час урочистих вечірок. Коли пан піднімався на вежу, він міг оглянути всі свої володіння. Крім того, з даху будинку спускався маятник Фуко, що було рідкістю для Буковини. Це свідчило про те, що власник маєтку мав прогресивні погляди.

Місцеві мешканці дуже цінували родину Оренштайнів, оскільки панство завжди проявляло до них доброзичливість. Проте, після першого встановлення радянської влади на Буковині, Йозеф Оренштайн разом із дружиною залишили свій маєток і переїхали до Бухареста. Маєток, разом із дендропарком, був націоналізований, і почалася масова вирубка дерев.

- У 1941 році сюди прийшли німці й улаштували в будинку армійський штаб. Але варто віддати їм належне, усе залишили так, як і було до них. Натомість вже у 1944 році, коли вдруге до нас прийшла радянська влада, тут знову влаштували військовий штаб. От після тих уже майже нічого цінного не залишилося всередині. А від розкішної кришталевої люстри часів Австро-Угорської імперії - лише каркас на стелі, - каже Тетяна Крилюк.

Вона також згадала, що в 1996 році до Сторожинця завітав племінник Йозефа Оренштайна, який має права на цей маєток. Він висловив радість від чути дитячий сміх і бачити, як будівля та територія служать на благо майбутніх поколінь, тому вирішив не заявляти про свої права.

Після завершення Другої світової війни на місці колишнього маєтку братів Оренштайнів був заснований освітній заклад, який функціонує й донині. На жаль, ремонтні роботи, проведені в період незалежності України, суттєво змінили архітектурний вигляд будівлі. Зокрема, було демонтовано оригінальний балкон на другому поверсі та замінено автентичний дах, який підкреслював австрійський стиль цієї архітектурної споруди.

ПІДТРИМКА ВІЙСЬКОВИХ ТА ПЕЧУГА ПРО ДІТЕЙ

Окрім зелених зон, які зберігає і примножує громада, у Сторожинці збереглося чимало архітектурних споруд часів Австро-Угорської імперії. Тут і місцева ратуша, довкола якої є ціле скупчення старих будиночків, трохи далі уже згаданий вище кам'яний костел у неоготичному стилі. Найстарішій у Сторожинці школі вже понад 150 років.

Декілька будівель місцевої лікарні були зведені ще за часів австрійського панування. Як повідомив директор закладу Олександр Войцеховський, в наші дні збереглося чотири оригінальні корпуси: хірургічне відділення, адміністративний блок, інфекційне відділення та морг.

- У часи Радянського Союзу було завершено будівництво терапевтичного корпусу, пологового відділення та поліклініки. Натомість, в останні роки в нашій лікарні з'явилися нові відділення екстреної медичної допомоги та сучасна лабораторія, - ділиться директор медичного закладу.

У даний час заклад надає послуги мешканцям Сторожинецької громади та ще семи сусідніх територій, маючи в своєму розпорядженні 300 ліжок. Нещодавно тут також було відкрито відділення для реабілітації, яке включає стаціонарні та амбулаторні послуги. Серед пацієнтів багато військовослужбовців, які проходять відновлення після отриманих травм. Для них працюють реабілітологи, психологи, терапевти з фізичної реабілітації, ерготерапевти та масажисти. Крім того, є фахівець, який надає підтримку ветеранам у вирішенні нагальних питань.

За інформацією Дмитра Бойчука, секретаря Сторожинецької міської ради, у громаді активно працюють над поліпшенням умов для розвитку дітей і молоді. Наприклад, на території Сторожинецького ліцею відкрито басейн, де молодь має можливість безкоштовно займатися водними видами спорту.

- Наш басейн пройшов повну реконструкцію: ми оновили всю систему, виконали капітальний ремонт і придбали всі необхідні матеріали. З грудня 2023 року він знову відкрив свої двері. Спочатку він буде доступний для учнів нашого навчального закладу в рамках гурткової діяльності, з особливою увагою до дітей з особливими освітніми потребами. У позаурочний час тут також працюють секції спортивної школи, - зазначила заступниця директора ліцею Надія Слободська.

Як зазначає тренер Петро Волощук, в громаді спостерігається значний інтерес до занять плаванням. Кількість бажаючих займатися цим видом спорту перевищує можливості басейну. Іноді за тиждень у заняттях беруть участь до 500 дітей, які є учнями ліцею та спортивної школи.

- Тих, хто займається в нас у позаурочний час, ми навчаємо вже більш професійному плаванню. Ми беремо участь у змаганнях різного рівня, здобуваємо призові місця, маємо вже перші здобутки. Бачу, що потенціал у дітей є, і головне, що є бажання займатися, - додає тренер.

Він сподівається, що через кілька років постійних тренувань його вихованці здобуватимуть перемоги вже і на міжнародному рівні.

...Коли вже йшов до автобусної зупинки у Сторожинці, помітив біля місцевої мерії святкову карету. Більше 10 років тому її подарували мерії місцеві ковалі. Планували використовувати для приваблення туристів. Зараз вона стоїть без діла, а поряд із нею "припаркувався" електросамокат.

Віталій Олійник з Чернівців