"Білі орли" та інші особи політичного ландшафту: довгий аналіз
Найяскравіші та найавторитетніші інтелектуали України і Польщі висловили свої думки. Тисячі людей (як мінімум десятки чи навіть сотні тисяч) з обох боків кордону активно долучилися до обговорення, висловлюючи свої емоції, аж до заяви про "кроваві очі хлопців". Вони обґрунтували свої погляди в соціальних мережах. Як завжди, фактів не вистачає, а оцінки є суб'єктивними, не підкріпленими жодними даними, за винятком, звісно, наслідків підвищеного рівня адреналіну.
У мене немає медалей, які б можна було "здати" ані до Києва, ані до Варшави. Тож я вирішив "здати" аналізи: результати виявилися чудовими для 70-річного!
Отже, залишилося лише вирішити, на якій стороні я перебуваю: патріотизму чи власної совісті. Мені довелося вдатися до своїх професійних умінь.
Итоги:
Перша Українська Повстанська Армія була заснована за наказом Президента УНР в екзилі Андрія Лівицького 20 червня 1940 року. У грудні 1941 року вона отримала нову назву — УПА "Поліська Січ", під командуванням Тараса Боровця, відомого також як "Бульба". На літо 1941 року чисельність армії становила приблизно 10 тисяч бійців. У період з червня 1941 по березень 1943 року УПА вела активні бойові дії проти залишків Червоної армії, німецького вермахту та "червоних" партизанів. З липня 1943 року армія змінила свою назву на Українська Народно-Революційна армія. У жовтні 1943 року вона була знищена прихильниками Степана Бандери та формально розформована, а остаточний розгром її підрозділів відбувся в лютому 1944 року під тиском НКВС.
2. УПА "Північ". Почала формувалася на базі окремих загонів селянської самооборони в іншій частині окупованих земель. В березні 1943 р. до них долучилися деякі службовці допоміжної німецької поліції. Від травня 1943 р. командир Д. Клячківський ("Клим Савур"). Чисельність (за його даними 6920, січень-лютий 1944 р.); начштабу колишній штабс-капітан Леонід Ступницький (хто, коли і на якій підставі надав посмертне звання "генерал-хорунжий" встановити не пощастило). Саме ця УПА несе історичну відповідальність за сплановані етнічні чистки польського населення ("Волинська трагедія"). Чисельність українських жертв: від ~2-14К (поіменно встановлено більше 9К). Чисельність польських жертв ~40-60К.
3. ІІІ Надзвичайний збір ОУН (серпень 1943 р.) розриває стосунки з прихильниками С. Бандери.
У липні 1944 року деякі представники різних політичних сил заснували "Українську головну визвольну раду (УГВР)", яка проголосила себе "вищим органом українського народу в його боротьбі за визволення". 13 липня цього ж року було ухвалено рішення про створення Генерального секретаріату УГВР, на чолі якого став Роман Шухевич, що також обіймав посади генерального секретаря військових справ та "командира збройних сил".
Науковці, що досліджують історію, мають в своєму розпорядженні щоденні звіти НКВС/МДБ УРСР за період 1945-1950 років, які висвітлюють питання знищення населення Західних областей УРСР. Проте ці документи не містять інформації про те, коли і ким було призначено особу "Головним командиром УПА", а також хто надав їй військовий ранг "генерал-хорунжий". Крім того, у звітах не зазначено, в яких військових операціях він брав участь, якою була чисельність УПА і які результати їх бойових дій.
У 65 томах оперативно-розшукової справи "Берлога" не міститься жодної інформації про невловимого "державного злочинця №1" Р. Шухевича.
З листа тодішнього першого секретаря ЦК КП(б)У М. Підгорного до першого Секретаря ЦК ВКП (б) М. Хрущова відомо про кількість винищених т.зв. "бандитів ОУН-УПА та іх посібників": 150К вбитих, 250К депортованих поза межі УРСР без права повернення.
Результати.
1. Ініціатори надання "незалежному оперативному центру Сил спеціальних операцій ЗСУ" звання "Героїв УПА", а 31 ОМБ імені "генерал-хорунжого УПА Леоніда Ступницького", або придурки в сферичному вакуумі, або диверсанти, або пряма агентури Другої служби ФСБ. Або в пакеті.
2. Сучасна Українська держава не несе жодної юридичної або політичної відповідальності за трагічні події, що сталися в липні 1943 року на Волині.
3. Учасники товго людобивства з обох сторін - громадяни ІІ Речі Посполітої, а не України, католики та православні).
4. Пряму відповідальність за цю трагедію несе нацистська окупаційна адміністрація. Це пояснюється тим, що Німеччина не лише підписала, але й ратифікувала Гаазьку конвенцію IV 1907 року, що регулює закони та звичаї ведення сухопутної війни, і формально зобов'язана була дотримуватися її норм.
5. Польща повинна публічно засудити тоталітарну політику, що придушувала національні меншини в II Речі Посполитій (1920-1939 роки), зокрема євреїв, українців і німців.
6. Ми, як українці, повинні виявляти вдячність польському народу за їхньої безцінну підтримку у боротьбі з нашим спільним історичним супротивником.
7. Державне вирішення питання "Волинської трагедії" було досягнуто завдяки спільній декларації президентів Польщі та України, Олександра Квасьневського та Леоніда Кучми, а також Примаса Юзефа Глемпа і Верховного Архієпископа УГКЦ, Кардинала Любомира Гузара, у 2003 році, де було проголошено: "Пам'ятаємо та прощаємо".
#Євреї #Німеччина #Друга Польська Республіка #Україна #Федеральна служба безпеки #Нацистська Німеччина #Збройні сили України #Варшава #Поляки #Бойові дії #Організація Українських Націоналістів #Леонід Кучма #Микита Хрущов #Патріотизм #Роман Шухевич #Степан Бандера #Українська повстанська армія #Червона Армія #ОУН-УПА #Тарас Бульба-Боровець #Київ #Диверсант #Дмитро Клячківський #Міністерство державної безпеки (Радянський Союз) #Масові вбивства поляків на Волині та у Східній Галичині #Орёл #Генерал-хорунжий #Поліція #Вермахт #НКВС #Командир #Верховна рада визволення України #Ступницький Леонід Венедиктович #Поліська Січ #Уряд Української Народної Республіки в екзилі #Андрій Ливицький #Центральний комітет Комуністичної партії України #Микола Подгорний
