Сьогодні, 27 жовтня, в Ізраїлі пройдуть парламентські вибори. Це перше голосування після нападу угруповання ХАМАС на країну, а також двох конфліктів з Іраном та загострення нестабільності в регіоні Близького Сходу. Головним питанням виборів залишається те, чи зможе чинний прем'єр-міністр Беньямін Нетаньягу зберегти владу.
Які ймовірності, які дії вживають уряд та опозиційні сили для досягнення успіху, чому підсумки голосування можуть знову спровокувати значний конфлікт на Близькому Сході, а також які наслідки ці вибори матимуть для України - дізнайтеся з матеріалу журналіста РБК-Україна Романа Кота.
Головне:
* Ситуація на політичній арені: Урядовому правому блоку протистоїть альянс з чотирьох політичних сил, які об'єдналися з метою усунути Нетаньягу з посади.
* Клінч: Згідно з опитуваннями, жодна з політичних сил не здобуває необхідну кількість голосів для формування більшості в парламенті.
* Розрахунок влади: Аби зберегти позиції, Нетаньягу робить ставку на політичні маніпуляції та розкол опозиції.
* Стратегії опозиції: Супротивники діючої влади прагнуть залучити своїх виборців, апелюючи до емоцій, спрямованих проти Нетаньягу, однак їм може не вистачити згуртованості.
* Загроза ескалації: Невдовзі після виборів Нетаньягу може розпочати новий етап конфлікту з Іраном, використовуючи це як привід для створення уряду національної єдності під своїм керівництвом.
Група обурених чоловіків у темних костюмах перекрила важливу магістраль і заблокувала рух громадського транспорту. У бік правоохоронців і конвойних автомобілів полетіли каміння, пляшки та різні предмети. Через кілька хвилин натовп кинувся до урядового призовного центру, намагаючись силою визволити затриманих ухилянтів.
Протестувальники не підкорилися наказам розійтися, виголошуючи гасла про "зону смерті" та відмовляючись піддаватися владі. Щоб впоратися з цими заворушеннями, уряд змушений був залучити спецпідрозділи та використати водомети з світлошумовими гранатами.
На фоні цих та численних інших внутрішніх подій, керівник держави відкрито проголошує, що країна повинна перетворитися на неприступну цитадель – закрити всі кордони, спиратися виключно на власні ресурси і готуватися "жити під мечем" ще протягом тривалого часу.
Проте, мова не йде про Україну. Йдеться про Ізраїль, де прем'єр-міністр Беньямін Нетаньягу виконує роль керівника держави. У такій обстановці глибокої поляризації країна наближається до нових парламентських виборів, які можуть стати вирішальними не лише для Ізраїлю, а й для регіону в цілому.
Вплив політики цієї держави на глобальні процеси та Україну став очевидним у ході зимових подій: війна між США та Ізраїлем проти Ірану призвела до рекордного зростання цін на паливо, а пошук нових перехоплювачів для системи Patriot перетворився на дедалі складніше завдання.
Хто з ким змагається?
Ізраїль функціонує як парламентська республіка, що означає, що результати виборів до Кнесету визначають, хто отримає виконавчу владу та формуватиме політичну стратегію держави через призначення прем'єр-міністра і урядових представників.
Практично щоразу це широкі коаліції з великої кількості партій, адже ізраїльське суспільство вкрай неоднорідне. Воно складається як із єврейських громад, що репатріювалися з найрізноманітніших куточків світу, так і з арабської меншини. Але навіть усередині цих груп є власний поділ - за рівнем релігійності, ставленням до держави та прихильністю до конкретних політичних лідерів.
У нинішньому скликанні Кнесету представлено 12 політичних сил, що є типовим явищем для Ізраїлю, де всього 120 депутатських місць. У наступних виборах близько десятка партій можуть мати шанс на проходження. Багато з них вже сформували два основні табори.
З одного боку, на сьогоднішній день влада в Ізраїлі представлена партією "Лікуд", якою керує прем'єр-міністр Беньямін Нетаньягу. Коаліція, що підтримує його, складається з правих партій, таких як ШАС, "Яхадут га-Тора", "Оцма Єгудіт", а також партії "Релігійний сіонізм - Зегут", яка на межі проходження. Важливо зазначити, що розподіл політичних сил в країні має умовний характер.
"Той, хто в Ізраїлі говорить про економіку - лівий. А хто про безпеку - правий", - пояснює співрозмовник РБК-Україна в навколополітичних колах країни.
Протягом тривалого часу, особливо після теракту ХАМАС 7 жовтня 2023 року, Нетаньягу дотримувався рішучого підходу до Ірану та його партнерів. Однак, усі ці ініціативи виявилися неповноцінними.
Крім того, ряд стратегічних помилок призвів до погіршення відносин Ізраїлю з Європою, в результаті чого країна опинилася в умовах часткової політичної залежності від Сполучених Штатів. Щодо України, Нетаньягу дотримується обережної політики, намагаючись зберегти нейтралітет у відносинах з Києвом і Москвою.
Усе це, разом із невирішеними внутрішніми питаннями в Ізраїлі, піддається критиці з боку опозиційних сил.
Цього разу об'єднана опозиція, що складається з чотирьох досить різних політичних сил, виступила проти уряду Нетаньягу. У цей альянс увійшли "Разом" (представлений Нафталі Беннетом та Яіром Лапідом), право-середня партія "Наш дім Ізраїль", центристська "Яшар" під керівництвом Ґаді Айзенкота та лівоцентристська формація "Демократи".
"Опозиційні партії в Україні на декларативному рівні представлені значно більше, ніж партії, що входять до коаліції. Щодо Ірану та ХАМАСу, їхня позиція з питань безпеки може дещо відрізнятися в риториці від заяв Нетаньягу, проте суттєвої різниці не спостерігається", - зазначила в інтерв’ю РБК-Україна адвокат і журналістка ізраїльського видання Maariv Софі Рон-Морія.
Для Києва це відкриває можливості для активізації переговорів щодо протидії Ірану, а також може сприяти більш продуктивному обміну досвідом у боротьбі з дронами та в інших напрямках. Окрім цього, для опозиції важливою метою залишається налагодження відносин з Європейським Союзом, що вже саме по собі є позитивним кроком для України.
"Єдине, в чому опозиційні партії відрізняються від влади, - вони все ж таки не готові продовжувати війну в тому форматі, у якому її веде Нетаньягу", - каже РБК-Україна директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос.
Один із співрозмовників РБК-Україна проводить паралелі з сучасною Угорщиною: хоча зміни в зовнішній політиці країни стали помітними після відходу Орбана, вони, проте, залишаються в рамках суспільної інерції.
Проте, зміна уряду в Ізраїлі зовсім не є певною.
Клінч в умовах невідомості
Коаліція Нетаньягу опинилася у найглибшій кризі за останні роки. Цьому сприяють затяжна війна, яка триває фактично три роки на різних фронтах, складна економічна ситуація і банальна втома значної частини населення від постаті прем'єра, який перебуває при владі з перервами вже понад два десятки років.
У випадку усунення Нетаньягу з посади, йому, ймовірно, доведеться зіткнутися з правовими наслідками у зв'язку з низкою корупційних розслідувань.
У партії чинного прем'єра зберігається потужне ядро прихильників та союзники, яких, втім, недостатньо для більшості. Згідно з опитуванням видання Maariv, "Лікуд" та його партнери можуть розраховувати на 48 мандатів. Своєю чергою чотири опозиційні партії разом отримують 54 депутатські місця при необхідних для більшості 61. Ще 18 набирають ті, хто не приєднався до жодного з блоків - передовсім арабські партії.
Втім, як зазначає політтехнолог, спеціалістка з комунікацій Анна Магіна, опитування не до кінця відображають ситуацію. Навіть офіційно заявлена похибка є досить високою і сягає 4,5%, що чимало. Для порівняння, прохідний бар'єр - 3,25%.
"Імовірність статистичної помилки значно зростає через малі розміри вибірок. Наприклад, експрес-опитування, які регулярно публікують новинні канали, зазвичай включають від 500 до 1000 респондентів у найкращих випадках. Лише нещодавно було проведено опитування, в якому взяли участь 2000 осіб," - зазначає Магіна.
Вона зазначила, що значне відхилення від результатів опитувань може статися, якщо до Кнесету не потраплять дві незначні партії, які наразі перебувають на межі проходження: партія "Амха Ізраїль", очолювана Офером Вінтером, і блок "резервістів і економістів".
Другий фактор - активність виборців. Магіна підкреслює, що саме явка вирішить результат цих виборів.
За потенційно рекордних для Ізраїлю 80% опозиція отримає навіть теоретичний шанс самостійно вийти на заповітний 61 мандат з урахуванням перерозподілу голосів. Але базовий сценарій - коли жоден із таборів не набере достатньо голосів для більшості.
Справді, саме це є основою стратегії, яку реалізує Нетаньягу для підтримання своєї влади.
Ставки на Нетаньяху
Між двома таборами практично немає перетоків голосів. Тож ключовим для Нетаньягу є використання нюансів ізраїльського виборчого законодавства та політичні маніпуляції.
Основне завдання для нього полягає в тому, щоб отримати більше голосів, ніж найбільша опозиційна сила - партія "Яшар", яку очолює Ґаді Айзенкот.
Як зазначає джерело РБК-Україна, яке має зв'язки в політичних колах Ізраїлю, причина цього полягає в тому, що партія чи політичний блок, які отримали найбільшу кількість голосів, мають пріоритет у формуванні та призначенні уряду. Для цього не потрібно досягати абсолютної більшості в 61 голос, а достатньо відносної більшості серед депутатів під час голосування.
Такий уряд меншості буде вразливим, оскільки для ухвалення будь-яких важливих законів або бюджету йому доведеться шукати підтримку поза межами своєї коаліції. Але якщо право на формування уряду отримає опозиція, це означатиме відставку Нетаньягу.
Якщо це право залишиться у діючого прем'єра, він зможе знайти можливості для продовження своєї політичної кар'єри.
"Які дії можуть вжити Лікуд та його союзники, щоб завадити опозиції досягти перемоги? Вони прагнуть створити ситуацію, в якій результати будуть нічиєю на користь опозиції, але при цьому залишати їх з менше ніж 61 мандатом, щоб Айзенкот і його команда не змогли отримати більшість," - зазначила Софі Рон-Морія в коментарі для РБК-Україна.
У такому випадку Нетаньягу продовжить виконувати обов'язки голови перехідного уряду, після чого стартують коаліційні переговори, під час яких він може намагатися спровокувати конфлікти в рядах опозиції.
Для цього одним із ключових завдань було домогтися зняття з виборів так званих малих партій. Це політсили, які не проходять або можуть не пройти електоральний бар'єр, але все ж беруть участь у виборах із різних причин. Йдеться про вже згадані "Амха Ізраїль", блок "резервістів і економістів", а також низку дрібніших проєктів.
"Якщо такі сили не знімаються і зрештою не проходять, виграє насамперед опозиція, адже найбільша партія отримає найбільшу частку перерозподілених голосів. Саме тому Нетаньягу робить усе можливе, щоб зачистити фланг від дрібних кандидатів", - пояснює Софі Рон-Морія.
Урядовий табір намагався переконати їх відмовитися від участі у виборах, обіцяючи посадові посади та майбутні коаліційні угоди. Тим часом, прихильники Нетаньягу вдавалися до чорного піару та відкритого тиску на опонентів.
Проте, напередодні виборів жодна з цих політичних сил не відмовилася від участі у перегонах. Зокрема, Офер Вінтер відкрито висловив свою позицію, заявивши, що не піддасться на тиск і буде боротися до самого завершення, хоча зазначив, що не має наміру об'єднуватися з лівоцентристською опозицією.
За інформацією джерела РБК-Україна в політичних колах Ізраїлю, якщо Офер Вінтер отримає місце в Кнесеті, він, ймовірно, обере коаліцію з Нетаньягу, тоді як "резервісти" переважатимуть в опозиції.
Водночас, за словами Анни Магіної, за умов високої явки, яка очікується, шанси малих партій подолати прохідний бар'єр зменшуються.
Плани опозиції
Стратегії опозиційного табору здебільшого будуються на критичному наративі проти Нетаньягу та спробах мобілізувати свій електорат довкола ідеї його відсторонення від влади.
"Опозиція виступає проти Нетаньягу в особі його самого. Для них він є неприйнятною постаттю. Принаймні, це те, що ми чуємо з їхніх вуст. І, так би мовити, це єдине, що здатне їх згуртувати", - зазначає Ігор Семиволос.
Кожна з чотирьох партій має свій власний стратегічний план для кампанії, але на даний момент виборці більше переміщуються між партіями в межах блоку, ніж переходять до опозиції від урядових сил. Тому опозиційний блок активно працює над залученням виборців, прагнучи забезпечити максимальну явку на виборчих дільницях серед своїх прихильників.
Опозиційні партії також провели роботу з тими виборцями, які перебувають за кордоном. На відміну від багатьох інших країн, в Ізраїлі проголосувати можливо лише на території держави. Тож очікується повернення значної кількості людей під самі вибори. Проте наскільки це суттєвий чинник - відкрите питання.
Уже після виборів опозиції могли б допомогти арабські партії. Тим більше що серед арабського населення також очікується висока явка, що ще більше може ускладнити конфігурацію Кнесету. Але вже зараз проти співпраці з арабськими партіями виступає опозиціонер Авігдор Ліберман, лідер партії "Наш дім Ізраїль".
"Ліберман в даний час трансформує свою політичну партію з фокусом на вихідців з колишнього СРСР на загальнонаціональну платформу, яка має праву орієнтацію. Крім того, він враховує стратегічні довгострокові перспективи, розглядаючи не лише поточні вибори, а й ряд майбутніх, - підкреслює джерело, що має інформацію з перших вуст."
Цим розбіжності всередині опозиційного табору не обмежуються. Між правими світськими силами, центристами та лівоцентристами існують суперечності щодо ролі релігії в державі, призову ультраортодоксальних євреїв до армії (самі ці події описано на початку матеріалу) та майбутнього врегулювання з палестинцями. На майбутнє все це потребуватиме окремих переговорів.
"Комусь із учасників опозиційного табору доведеться порушити свої обіцянки, щоб вийшла коаліція, тому що їхні обіцянки та їхні меседжі іноді абсолютно протилежні", - підкреслює Магіна.
Якщо вдасться зберегти ряди опозиційного блоку і забезпечити більшість у 61 мандат, першим важливим кроком стане обрання нового голови Кнесету. Заволодіння цією посадою надасть опозиції можливість контролювати президію парламентських комітетів і встановлювати порядок денний ще під час ведення коаліційних переговорів.
Головна мета такого кроку - негайно винести на голосування пакет законів проти Нетаньягу. Чи не найбільш критичним для чинної влади є законопроєкт, який забороняє обіймати посаду прем'єр-міністра особі, проти якої висунуто офіційні кримінальні обвинувачення або яка перебуває під слідством. Інша ініціатива стосується обмеження перебування на посаді голови уряду двома каденціями. Обидва варіанти апріорі відсікають Нетаньягу від прем'єрської посади.
Вибори — це всього лише старт.
Деякі співрозмовники видання не виключають, що залежно від ситуації після виборів можливе й переформатування в обох таборах.
По-перше, мова йде про потенційний розлад всередині партії "Лікуд" і можливий вихід частини її депутатів в опозицію. Альтернативний варіант передбачає усунення Нетаньягу, як найбільш неоднозначної особистості, та початок переговорів щодо створення широкої коаліції. Однак, на даний момент, ці сценарії залишаються виключно теоретичними.
"Є відчуття, що ми заходимо в тривалу смугу виборів. І якщо хтось переметнеться до ворогів, йому це не пробачать на наступному політичному циклі. Тому ймовірність того, що хтось перебіжить, є, але наразі вона дуже невелика", - розмірковує співрозмовник видання в навколополітичних колах.
З іншого боку, Нетаньягу може спробувати розколоти опозицію, перетягнувши на свій бік одну з партій. Тим більше що подібний трюк він уже успішно провертав раніше.
Після нападу ХАМАС 7 жовтня 2023 року в країні створили надзвичайний уряд єдності та воєнний кабінет за участі центристського блоку Бенні Ґанца. Згодом це об'єднання розпалося через глибокі розбіжності щодо подальшого бачення війни та майбутнього Гази. Проте Нетаньягу досі перебуває на посаді, а партія Ґанца навіть не долає електоральний бар'єр.
У цьому контексті на руку Нетаньягу зіграє нова ескалація війни з Іраном, у ході якої він знову зможе запропонувати формування уряду національного порятунку разом із ключовою опозиційною партією.
Як повідомляє Financial Times, прем'єр-міністр Ізраїлю планував серію авіаударів по іранській території ще в першій половині жовтня. Тоді від цієї ідеї його втримав Дональд Трамп, у якого власні й не менш важливі вибори до Конгресу. Водночас американський президент дещо компенсував це, відкрито підтримавши Нетаньягу на виборах.
Однак, згідно з інформацією, наданою The New York Times, США і Ізраїль знову розглянуть можливість відновлення військових ударів по Ірану відразу після проведення виборів у обох країнах. У Сполучених Штатах проміжні вибори до Конгресу заплановані на 3 листопада. Саме в цей час можна буде зрозуміти, чи відбудеться нове загострення ситуації на Близькому Сході.
Інші джерела також підтверджують підготовку подібного сценарію. Відповідно до інформації, отриманої з ізраїльського 12-го каналу, Нетаньягу намагався видати наказ про проведення військової операції, яка могла б спровокувати нову ескалацію напруженості з Тегераном напередодні виборів.
У відповідь начальник Генерального штабу Армії оборони Ізраїлю Еяль Замір зажадав офіційного письмового розпорядження з підписами всього політичного керівництва, висновку юридичного радника уряду та проведення попереднього обговорення на засіданні воєнно-політичного кабінету.
Джерела в армійському командуванні висловлюють стурбованість, що справжня загроза з боку Ірану та питання національної безпеки в даний момент використовуються цинічно для маніпуляцій у внутрішній політиці та під час виборчих кампаній з метою утримання влади.
Вибори в Ізраїлі слугують яскравим прикладом того, наскільки тісно пов'язаний наш сучасний світ, і як політичні рішення окремих лідерів, навіть у країні з невеликими територіями, можуть впливати на стабільність цілих регіонів.
Питання та відповіді (Часто задавані питання):
Хто є основними претендентами та фаворитами на посаду прем'єр-міністра Ізраїлю?
- Основними суперниками є чинний прем'єр-міністр Беньямін Нетаньягу на чолі партії "Лікуд" та об'єднаний блок опозиції, ключовою силою якого виступає партія "Яшар" під керівництвом Ґаді Айзенкота. Також до опозиційного табору входять альянс "Разом" Нафталі Беннета й Яїра Лапіда, "Наш дім Ізраїль" Авігдора Лібермана та лівоцентристські "Демократи".
Чому для Нетаньягу надзвичайно важливо зайняти перше місце на виборах?
Згідно ізраїльських законів, політична партія або блок, який отримав найбільшу кількість мандатів, має першочергове право на формування уряду від президента. Для затвердження нового кабінету та складання присяги необхідно лише отримати відносну більшість голосів депутатів, які присутні в залі Кнесету. Це створює можливість для Нетаньягу сформувати уряд меншості.
Яким чином вибори в Кнесеті можуть позначитися на конфлікті з Іраном?
- Беньямін Нетаньягу може ініціювати новий виток ескалації проти Ірану одразу після завершення голосування. Збройне загострення дасть йому підстави запропонувати опозиції формування уряду національного порятунку та зберегти за собою крісло прем'єра.
#
