Перемога Дональда Трампа на виборах президента США стала приголомшливою новиною для багатьох в Україні. Перш за все - через її очікуваний вплив на війну, на ситуацію на фронті та через побоювання, що за нової влади США можуть примушувати Україну до поступок Путіну і цим не допоможуть миру, а лише посилять агресора.
Такі переживання мають підстави.
Колишній, а тепер і майбутній президент США під час кампанії обіцяв "закінчити війну за 24 години" (що навряд чи можливо на умовах України), його напарник Джей Ді Венс ще чіткіше говорив про примушення України до домовленостей з РФ.
Незважаючи на це, значна кількість, а, можливо, й більшість українців, які проживають у США, віддали свої голоси за Трампа та його партнерів з Республіканської партії.
Як це можливо? І як прибічники України планують діяти за нової реальності?
На ці теми "ЄвроПравда" поспілкувалася з Миколою Мурським - американцем українського походження, який активно займається в Вашингтоні підтримкою інтересів України та наданням допомоги. Він є директором з адвокації в організації Razom for Ukraine, що об'єднує нову українську діаспору, і наразі перебуває з візитом в Україні. Запрошуємо вас ознайомитися з цією відвертою бесідою.
Для тих, хто обирає читання, ми також створили текстовий варіант розповіді нашого гостя, викладений від першої особи.
По-перше, обрання Трампа не є катастрофою ані для України, ані для американської політики стосовно цієї країни.
Проте це дійсно становить значний виклик. Це стосується нас усіх — тих, хто займається просуванням інтересів України, а також для кожного американця, який переживає за майбутнє цієї країни.
Відповіддю на цей виклик є необхідність активізувати нашу діяльність: потрібно звертатися до наших конгресменів і сенаторів. Цей процес вимагає термінових дій, адже найближчими місяцями, коли буде формуватися політика нової влади стосовно України, це набуває особливого значення.
Амбіційна мета полягає в утворенні потужної політичної сили, що об'єднує українську громаду в США.
Українська громада в Сполучених Штатах численна, проте її політичний вплив залишається обмеженим.
Інші громади, такі як польська, вірменська та єврейська, мають значний політичний вплив у США. Українські організації поки що не досягли такого рівня, але тепер ми, об'єднані в Razom for Ukraine, Український конгресовий комітет Америки та Американську коаліцію для України, ставимо перед собою завдання зміцнити вплив української спільноти на політичні процеси в країні.
Це завдання, яке потребує значного часу для виконання.
Але вже зараз, у наступні пару місяців і років, ми мусимо створити таку систему, яка дозволить нам впливати на рішення у Конгресі та Білому домі.
Дуже важливо розуміти: те, що Америка вибрала Трампа, зовсім не є знаком, що американські виборці голосували за Трампа саме через його політику щодо України.
У Сполучених Штатах звичайні громадяни здійснюють свій вибір, керуючись внутрішніми політичними та соціальними проблемами. Серед важливих тем – ситуація на південному кордоні країни, питання, пов’язані з абортами, та інші подібні аспекти. При цьому, як свідчать соціологічні опитування, зовнішня політика не грає суттєвої ролі у рішенні американців щодо вибору кандидатів.
Це має величезне значення.
Це свідчить про те, що виборці Трампа не надто зосереджені на його підході до України, коли мова йде про нову адміністрацію. Його висловлювання про завершення "війни в Україні" не є критично важливою обіцянкою, яку він буде змушений виконати. Більш того, Трамп має досвід кардинальних змін у своїх позиціях, навіть у питаннях, які мають велике значення для американських виборців, як, наприклад, питання абортів. У США інші політики зазвичай так не вчиняють, тоді як Трамп робить це без вагань.
Так, Трамп дійсно казав, що "закінчить війну за 24 години" (не уточнюючи, як він хоче це зробити). А сенатор Венс, який буде віцепрезидентом, ще відвертіше говорить, що він хотів примусити Україну сісти за переговорний стіл.
Слід відверто визнати, що це дійсно є складним завданням.
Отже, всі організації в США повинні в найближчі місяці взаємодіяти з командою Трампа, відомою як transition team, і донести їм, що пропозиція "припинити постачання зброї Україні" не призведе до завершення конфлікту. Вважати так — це серйозна помилка.
Що конкретно задумав Трамп - нам не відомо. Тим не менш, певна група його прихильників переконана (і вважає, що це також думка Трампа), що зупинка допомоги Україні може врятувати багато людських життів. Тому важливо донести до них, що це не відповідає дійсності. Завершення конфлікту залежить від намірів Путіна, а не від американської підтримки.
Окрім цього, Трамп є викликом. Він також уособлює невизначеність.
Ми не маємо уявлення про його справжнє ставлення до України, Зеленського чи Путіна.
Бо він каже різним людям різні речі.
Отже, це свідчить про те, що варто зосередити увагу Трампа та його команду на вірному напрямку.
Серед української громади в Америці можна зустріти як прихильників Гарріс, так і виборців Трампа.
Насправді багато українців дуже негативно ставляться до президента Байдена і віцепрезидентки Гарріс.
Причина в тому, що, згідно з інформацією, озвученою президентом Зеленським, теперішня адміністрація надала Україні лише 10% від обіцяного обсягу військової допомоги. Це викликало розчарування серед української громади щодо президента Байдена та його команди.
Внаслідок цього у певних колах громади виникло сподівання, що у разі успіху Гарріс вона продовжить курс, запроваджений Байденом. Очікувалося, що постачання зброї відбуватиметься поступово і обережно.
Що у США щодо України буде "політика ні-ні-ні-так".
Замість цього ці особи переконані, що невизначеність Трампа матиме позитивний вплив на обставини.
Зараз Путін не відчуває загрози з боку Сполучених Штатів. Скоріше, Байден є тим, хто проявляє обережність, остерігаючись можливого загострення ситуації.
А Трамп не боїться, не переймається цим. І тому в тих українців, що підтримують Трампа, є сподівання, що ця невизначеність розверне нинішню ситуацію - і тепер Путін буде боятися ескалації з боку США.
Хоча я не зовсім поділяю цю точку зору, розумні особи, яких я добре знаю, мають саме таку думку.
Відомо, що майбутній президент США дослухається до свого сина, Дональда Трампа-молодшого. Що він слухає Такера Карлсона.
Але він також дослухається до думки традиційних республіканців - наприклад, тих, хто працює в Heritage Foundation.
Для України надзвичайно важливо, хто займе керівні посади в Державному департаменті та Пентагоні. Наприклад, якщо Міністром оборони призначать Майка Помпео, це стане потужним сигналом на користь підтримки України з боку адміністрації.
Або, якщо на посаду держсекретаря буде призначений сенатор Том Коттон (така можливість також обговорюється), це може вказувати на те, що зовнішня політика Сполучених Штатів стане досить агресивною. Крім того, сенатор Коттон активно підтримує Україну та прагне вашої перемоги над Путіним.
Коли Трамп представить своїх кандидатів на ці позиції?
Це питання залишається відкритим. Зазвичай новообраний президент разом зі своєю командою визначається незабаром після виборів. Проте в ситуації з Трампом немає жодних стандартних практик. Це може статися в найближчі тижні, можливо, вже завтра, або ж дочекатися 19 січня, в день, що передує його офіційному вступу на посаду.
А ось думка про те, що Трамп міг би розпочати переговори з Путіним ще до свого офіційного вступу на посаду - це вже порушення закону.
У Сполучених Штатах існує закон, відомий як Logan Act, який забороняє приватним особам вести зовнішню політику від імені держави. На момент, коли Трамп вступав на посаду, він був приватною особою.
Трамп відкрито висловлює своє незадоволення так званою "глибокою державою" та бюрократичною системою. Ще на початку свого президентства він намагався впоратися з цим, але його зусилля виявилися безуспішними.
Тоді у нього навіть був слоган "Drain the Swamp", "осушити болото". Зробити так, щоб ці люди, ця Deep State перестала існувати, а він як президент мав більшу свободу руху.
Тоді він не зміг цього досягти. І я сумніваюсь, що цього разу в нього вийде.
Цей намір сам по собі може стати небезпекою для України, адже це свідчить про можливість того, що Трамп не буде дотримуватись попередньо ухвалених рішень.
Наприклад, влітку 2024 року Конгрес ухвалив законопроєкт, який передбачає значну кількість озброєння та фінансову підтримку для України. Однак Трамп має можливість не виконати ці зобов’язання, оскільки юридично він має право відмовитися. Тому наше завдання полягає в тому, щоб створити умови, які забезпечать надання цієї допомоги.
Однак, антиістемна природа Трампа відкриває також нові можливості.
Чи пригадуєте, як під час свого першого терміну президентства Дональд Трамп віддав наказ про ліквідацію іранського генерала Сулеймані? Це рішення стало значною подією в міжнародній політиці.
У 2020 році, коли я працював на державній службі, ми всі були приголомшені подіями, що відбулися. Американський президент ухвалив рішення про ліквідацію іранського генерала, і це сталося без будь-якого рішення міжнародного суду або навіть внутрішнього американського суду. Не було жодних консультацій із Сенатом чи комітетом з міжнародних справ, що викликало в нас шок і нерозуміння.
Це був справді величезний шок, що він просто взяв і зробив це.
Утім, це свідчить, що Трамп дійсно готовий на різкі кроки.
Наприклад, у разі, якщо відбудуться переговори між Трампом і Путіним, є велика ймовірність, що Путін знову обмане Трампа. Це стане можливим, оскільки Путін часто використовує обман у своїй політичній практиці. У такій ситуації Трамп може відчути обурення і вжити нестандартних заходів, які не були б характерні для традиційної дипломатії, наприклад, надати значну підтримку Україні.
Але коли ж це трапиться? І що конкретно відбудеться? Це залишається загадкою.
У наступні роки нас чекає етап нестабільності.
Початкова позиція Сполучених Штатів щодо України, до якої ми поступово наближаємося, є досить невтішною.
І якщо ми нічого не будемо робити, якщо українці в Америці не будуть дзвонити конгресменам, не будуть працювати з ними, говорити з ними - тоді у Вашингтоні може зберегтися ця базова негативна політика щодо України, про яку ми чуємо у заявах Джей Ді Венса.
Проте, якщо ми зможемо об'єднатися та активізувати українську спільноту в США, то є реальна можливість внести зміни.
Врешті-решт, як у Сенаті, так і в Палаті представників нового складу сформується потужна міжпартійна більшість, що підтримує українські інтереси.
Так, Сенат від наступного року контролюватимуть республіканці. Досі лідером республіканців там був сенатор Мітч Макконел зі штату Кентуккі, який зараз пішов на пенсію. І він дуже підтримував Україну - настільки, що у 1990-х роках у нього був псевдонім "mister Ukraine".
Нинішнім лідером республіканської більшості став сенатор Джон Тун з Південної Дакоти, який активно підтримує Україну. Його заступник, Джон Корнин з Техасу, також є відданим союзником України і займає друге місце серед республіканців у Сенаті.
Сенатори Корнин і Тун об'єднають зусилля для підтримки України, створюючи альтернативу негативній позиції майбутнього віцепрезидента, а нині їхнього колеги сенатора Венса.
У Палаті представників, утім, ситуація складна.
Ще перед проведенням голосування стало очевидно, що найнебезпечнішим сценарієм для України буде ситуація, коли Республіканська партія отримає контроль над Палатою, але з мінімальною більшістю, всього в кілька голосів.
(ПРИМІТКА: на момент інтерв'ю результат виборів до Конгресу був невідомий, але було зрозуміло, що саме до такого варіанта прямує. Республіканці матимуть більшість, імовірно, з перевагою в шість голосів.)
Чому це найгірше? Бо у разі, якби республіканці мали 30 чи 50 голосів переваги над демократами, то мейнстримні республіканці, які підтримують Україну, керували би політикою партії у Палаті.
Таким чином, виявляється, що лише кілька найбільш радикальних представників Республіканської партії можуть перешкодити ухваленню будь-якої ініціативи щодо підтримки України, і для цього знадобиться підтримка демократів.
Це буде дуже шкідливо для України.
Сценарій, що спостерігається зараз, нагадує те, що сталося на початку року, коли спікер Джонсон завадив ухваленню пакету допомоги для України. Для підтримки цього рішення знадобиться лише двопартійна більшість.
Занотував Сергій Сидоренко.
#Євреї #Україна #Республіканська партія (США) #Дональд Трамп #Демократична партія (США) #Білий дім #Росія #Сполучені Штати #Українці #Політика #Українська діаспора #Володимир Зеленський #Президент (державна посада) #Володимир Путін #Північна та Південна Америка #Американці українського походження #Зовнішня політика #Сенат Сполучених Штатів Америки #Конгрес Сполучених Штатів #Аборт #Вашингтон, округ Колумбія #Президентські вибори в Україні 2019 #Український Конгресовий Комітет Америки #Корнин, Житомирська область #Громада #ФК "Тун #Вірменська мова #Американці #Польська мова #Збройні сили України #Палата представників Сполучених Штатів Америки #Соціологія #Політична партія #Іран #Джон Тун #Майк Помпео #Том Коттон #Джон Корнін #Ліндон Б. Джонсон #Кентуккі #Південна Дакота
