Три праздника Пасхи в один день

Цьогоріч дата святкування Великодня співпала у всіх великих християнських конфесій. 20 квітня - Римо-католики, православні, протестанти та греко-католики та протестанти. З 12 до 20 квітня - Песах. Але зазвичай, це досить рідкісне явище.

Великдень відзначається у першу неділю після першого повного місяця весни, який слідує за весняним рівноденням.

Згідно з євангельською хронологією, християнська Пасха святкується після єврейської. Це пояснюється тим, що, відповідно до Євангелій, Ісус воскрес на третій день після відзначення єврейської Пасхи.

Якщо Великдень співпадає з періодом святкування Песаху, його слід перенести на наступну неділю, щоб уникнути накладення свят.

У 1582 році папа Григорій XIII запровадив нову систему обчислення Пасхи, яка отримала його ім'я. Згідно з астрономічними розрахунками, проведеними за його правління, календар відставав на 11 хвилин щорічно, що призводило до накопичення додаткового дня приблизно кожні 100 років.

З переходом на нову Пасхалію Римська церква адаптувала свій календар, який краще відображає астрономічні рухи Землі навколо Сонця. В результаті, іноді католицька та протестантська Пасха відзначається раніше, ніж єврейське свято.

Проте це зовсім не заважає зберігати традиції святкування Великодня.

Одним із традиційних обрядів є приготування паски. Це, як правило, відбувалося під час Страсного тижня. Перед початком випікання завжди виконували молитву, а також запалювали свічку, яка була освячена в храмі.

Прикраси на пасках варіювалися залежно від місцевих традицій: їх оформляли хрестиками, пташками або колосками. У деяких регіонах хліб також змащували білковою глазур'ю. Перед випіканням господині обов'язково перехрещували паску і ставили поруч освячену вербу. Згідно з повір'ями, у процесі випікання не можна було сідати, щоб хліб "не осів". Вважалося, що якщо паска вийде високою і золотистою, рік буде вдалим, а якщо ж вона трісне або "сяде" — це віщувало неприємності.

До сьогодні в деяких селах Гуцульщини зберігся унікальний великодній звичай -- кукуцування. У Страсний тиждень або на Великдень вранці діти обходять родичів і сусідів у межах свого кутка, не заходячи в хати, а стаючи під вікнами. Вони гукають:

"Погрійте дідуся! Погрійте дідуся! Дайте хліба! Щоб у вас були овечки, ягнята та телята!" -- висловлюючи побажання достатку і благополуччя.

У рамках цього обряду дарують писанку та кукуц (булочку) або печену зозульку, супроводжуючи цей жест словами: "Простибі", що означає "прости" для душ померлих. Ця традиція має глибше значення, ніж просто дитяча забава; вона є актом пам'яті та милосердя, а також способом вшанування наших предків і прохання про прощення їхніх гріхів. Хоча сьогодні замість кукуців часто дарують цукерки, шоколад, вафлі або сік, суть цього ритуалу залишається такою ж.

Огляд українських традицій від представників української ідентичності Zagoriy Foundation.

У весняному номері "Витоків" ви знайдете все необхідне для того, щоб українська культура стала невід’ємною частиною вашого повсякденного життя.