Туреччина як новий лідер Близького Сходу: дослідження трансформацій у регіональній політиці.

Політична ситуація на Близькому Сході зазнає суттєвих змін, зокрема спостерігається еволюція у взаєминах Сполучених Штатів з країнами цього регіону, зокрема з Іраном і Туреччиною. Це проявляється в покращенні двосторонніх зв’язків між США і Туреччиною, а також у взаємодії між президентами Трампом і Ердоганом. Хоча ці зміни частково обумовлені особистістю лідерів, вони мають важливі наслідки для безпеки Ізраїлю.

Аналітики зазначають, що нещодавні 20-денні переговори між США та Іраном призвели до загострення конфлікту. Хоча переговори мали місце, обидві сторони продовжували обстріли. Президент Трамп висловив своє розчарування діями Ірану, охарактеризувавши їх як такі, що унеможливлюють подальші переговори через обман. Це стало причиною виходу Ірану з діалогу та активізації американських атак на стратегічні об'єкти в Ірані та на прикордонних з Туркменістаном територіях.

Ознайомтеся також: Саміт НАТО виправдав очікування: Україна отримала право на виробництво систем "Patriot" і зміцнила зв'язки з сусідніми країнами.

Перетворення ролей та можливі суперечності

Іран, всупереч очікуванням, не дав масштабної відповіді на дії Сполучених Штатів. Замість цього, його удари були спрямовані на Кувейт і Бахрейн, але поки що не торкнулися Ізраїлю. Це можна пояснити кількома обставинами: по-перше, Ізраїль не афішує своєї участі у військових операціях США, що створює певний стримуючий ефект. По-друге, Тегеран не хоче повторювати події 2017 року, коли атака на Ізраїль призвела до жорстоких відповідей з боку американських військ. Натомість, Іран може намагатися скомпрометувати Ізраїль, спонукаючи його на помилки в Лівані проти Хезболли, щоб потім тиснути на США з вимогою виведення ізраїльських військ з цього регіону.

Нова угода між Ізраїлем та Ліваном, підписана у Вашингтоні, також впливає на ситуацію, обмежуючи дії Хезболли та Ірану. Іран та США опинилися у складній ситуації: меморандум між ними вимагає виведення Ізраїлю з Лівану, тоді як угода між Ліваном та Ізраїлем передбачає виведення Ізраїлю лише після роззброєння Хезболли. Це створює невизначеність, а обіцяні Ірану мільярди доларів досі не розморожені, незважаючи на зусилля Катару та Саудівської Аравії.

Туреччина виявляє тенденції до становлення новим лідером на Близькому Сході, намагаючись відновити впливи, які мала Османська імперія. Президент Ердоган, який поєднує прагматизм із ідеологічними переконаннями, вживає заходів, що свідчать про амбіційні плани Анкари. Одним із таких кроків стало збільшення тарифів на транзит суден через Босфор і Дарданели на 15%, що підкреслює домінування Туреччини над ключовими торговими маршрутами. Це нагадує боротьбу за контроль над транзитними коридорами, характерну для XV століття.

Експерти підкреслюють, що Туреччина, на відміну від Ірану, є частиною глобальної системи, входить до складу НАТО та володіє потужними збройними силами. Ці фактори, у поєднанні з амбіціями президента Ердогана, викликають тривогу, особливо з огляду на його заяви, що Ізраїль є основною світовою проблемою. Турецькі медіа, зокрема державний телеканал TRT, поширюють антисемітські наративи, що робить Туреччину активним учасником інформаційної війни проти Ізраїлю та єврейської громади.

Питання військових постачань, зокрема можливість передачі винищувачів F-35 Туреччині, викликає занепокоєння в Ізраїлі, оскільки це може порушити регіональний баланс сил. Ізраїль прагне зберегти перевагу, оскільки це є питанням його національної безпеки. Натомість Туреччина сприймає ці дії як ознаку експансіоністських амбіцій Ізраїлю, нагадуючи про давні мрії про "великий Ізраїль" за часів царя Соломона, які охоплюють території сусідніх країн і південно-східну частину Туреччини.

Ізраїль, реагуючи на ці виклики, активно працює над укріпленням співпраці з Грецією та Кіпром, щоб забезпечити безпеку в Східному Середземномор'ї. Одночасно, існує стурбованість щодо потенційного союзу між Туреччиною та Єгиптом, який може створити безпосередню військову загрозу для Ізраїлю, з можливими атаками з півдня та півночі. Ці фактори беруться до уваги при розробці оборонної стратегії країни.

Прогнозування та поради

Взаємини між Ізраїлем і Туреччиною можуть бути налагоджені через дипломатичні канали, однак важливо при цьому гарантувати власну безпеку. Існує можливість, що в майбутньому Туреччина змінить свій курс, особливо внаслідок зміни політичного керівництва, що може призвести до зменшення напруженості. Однак, на даний момент, військові навчання Туреччини разом з Єгиптом та їх можливі спільні ініціативи становлять серйозну стратегічну загрозу для Ізраїлю. -- Дина Леснянська, арабіст.

Незважаючи на складність ситуації, важливо зберігати реалістичний погляд, уникаючи як надмірного песимізму, так і самозаспокоєння. Ізраїль не ігнорує потенційні загрози, включаючи зростаючу роль Туреччини, та вживає заходів для забезпечення безпеки і стабільності в регіоні.