Україна і Ізраїль знову демонструють світові, що етика закликає до боротьби зі злом.

Автор і журналіст з Канади

Цей матеріал був випущений проєктом NE Global 26 жовтня 2023 року і на той момент залишився практично не поміченим в Україні. Відтоді його значущість не зменшилася, тому, за згодою автора, ми раді представити вам його переклад.

Зараз -- слушний момент, щоб прояснити головну моральну суть того, що відбувається в Ізраїлі та Україні.

Після переживання двох найстрашніших геноцидів минулого століття — Голокосту та Голодомору — ці народи знову стали в центрі світової уваги. Вони наочно показують, що означає протистояти загрозі власному існуванню, демонструючи, як можна боротися проти зла геноциду.

Сьогоднішня ситуація вимагає чіткого формулювання "теології зла", бо сучасний світ шукає відповідь на запитання "що робити?" і надзвичайно важливо сформувати філософське підґрунтя, чому діяти необхідно.

Незважаючи на панування секулярних та матеріалістичних поглядів, приємно спостерігати, що світ, хоча й з певними ваганнями, намагається зрозуміти сутність "зла", навіть у його найчистішому вигляді.

Термін "зло" майже зник із лексикону сучасної політики.

Західні суспільства втратили теологію зла -- і це прикро, адже виклик, кинутий самому розумінню людського існування та його порядку, показує, що ми нікуди не пішли від межі між добром і злом.

Зло полягає в свідомому знищенні та розпаді людських життів.

Його намір полягає у вбивствах, винищенні та насадженні страху через жорстокі розправи та вияви крайньої жорстокості, зокрема катування і сексуальне насильство.

Сьогоднішні носії зла -- Росія та ХАМАС -- втілюють політичну ідеологію, в якій відсутня повага до гідності й духовної цінності людського життя.

ХАМАС і Росія можна вважати "суспільствами смерті", оскільки їхні культури не орієнтовані на розвиток і підтримку життя.

Ці спільноти та історичні практики, що застосовують "терор", не мають закладених традицій шанування та захисту людського життя у своїх громадських і політичних системах.

Росія та ХАМАС виступають як представники авторитарного цинічного нігілізму, поширюючи політичну ідеологію, що черпає натхнення з "культури смерті". Їхні амбіції, як в історичному контексті, так і в сучасності, спрямовані на впровадження і закріплення "безладу" в інших суспільствах та цивільному житті світу. Це здійснюється шляхом досягнення власних політичних цілей, які включають в себе вбивство невинних людей і заперечення основоположних і загальновизнаних норм прав людини.

Це ключова суть наративу, який нині розгортається: суспільства, що ґрунтуються на праві та людській гідності, або, інакше кажучи, демократичні суспільства, піддаються відкритому тиску з боку авторитарних і цинічних сил через застосування "терористичних tactics".

Захід цілком розуміє, що щось іде не так, але досі не усвідомив моральної суті цієї боротьби.

Вони не зуміли розробити словник і філософську рамку для опису ситуації. Їм бракує рішучості навіть подумки стикнутись із жахливістю зла, і тому вони відкладають дію. Як писав історик Єльського університету Тімоті Снайдер, Захід не називає дії Росії в Україні "геноцидом", тому що це залишає виправдання для бездіяльності. Українці та євреї такої розкоші не мають: якщо вони чекатимуть, не почнуть чинити опір, вони перестануть існувати.

Страх Заходу перед прямими військовими діями - це заперечення самої природи зла і того, що цьому злу можна протистояти лише силою.

Попри те, що західні країни мають знання про злочини нацизму завдяки роботам таких авторів, як Елі Візель, Бернар-Анрі Леві та Імре Кертес, вони все ще не змогли ствердити свою рішучість у протистоянні сучасним проявам зла. Причина цього криється в браку політичної сміливості та моральної впевненості, які заважають їм визнати існування зла в сьогоднішньому світі.

Але неможливо заперечувати, що терор - це політичний вираз авторитарної влади через насильство і що його кінцева мета - смерть.

Закривавлені діти, зґвалтовані жінки, старі, застрелені в груди, обезголовлені полонені - це надто "жахливо" для Заходу, щоб це бачити. Однак для євреїв та українців це - реальність повсякденного життя.

Використання терору є проявом зла. Тероризм представляє собою ідеологію, що зосереджена на смерті. ХАМАС можна охарактеризувати як культ, що прославляє смерть, який не лише позбавляє людей життя, але й зневажає їхні тіла. Це свідчить про глибоке презирство до єврейської гідності.

Терор не може бути прийнятий як звичайне явище. Це зло, що виростає з нестачі моральних цінностей. Він є антиподом життю, адже його природа заперечує можливість індивідуального самовираження. Це своєрідне "антижиття". Для тих, хто використовує терор як засіб, поняття "добра" визначається кількістю свідомо загублених життів. Це не має нічого спільного з прагненням до створення добра чи бажанням діяти на благо.

Це -- антимир.

Суспільства, засновані на страху, або "суспільства страху", як стверджував великий радянський дисидент Натан Щаранський у книзі "Аргументи на користь демократії", заперечують свободу індивідуальної реалізації, свободу втілювати свої економічні амбіції чи свободу унікального культурного самовираження. Це авторитарні відгалуження тоталітарної ідеології, що виражає себе через руйнацію.

Такі спільноти керуються тими, хто жадібно експлуатує злочинну силу та її вияви. Вони ігнорують законодавство і не приділяють уваги основним правам людини.

Вони використовують терор як політичний вираз своєї ідеології, бо не вірять у переговори. Вони вірять у перевагу сили зброї, насильства та смертей.

Для українців і євреїв термін "зло" в філологічному контексті не має особливого значення. Вони сприймають зло як безпосередню і реальну загрозу для свого життя. Їм не потрібно його формулювати або визначати. Вони стикаються з ним щодня, живуть у його тіні, відчувають його гнітючу присутність, і воно постійно їх переслідує. Вони усвідомлюють, що це зло, адже його важка вага вже лягла на їхні плечі.

Вони змушені опиратися цьому злу і прагнути до ізоляції його прихильників, адже альтернативи немає.

У такі часи слова неефективні, переговори практично не мають користі, заклики до "припинення вогню" неадекватні, а до припинення бойових дій - наївні, оскільки лише продовжують людську трагедію.

Світ досі не в змозі повністю усвідомити всю глибину жахливого зла. Проте, йому належить навчитися це робити.

Євреї та українці не переймаються літературним визначенням зла, бо вони просто бачать його і змушені чинити опір.

Їхнє існування залежить від цього.

У "суспільствах страху" діти, жінки, молодь та чоловіки розглядаються як ресурс, що можна легко витратити. Це як м'ясо. Знищення молоді на музичних фестивалях, насильство в кібуцах, навмисні вбивства, позасудові страти, тортури в Бучі, свідоме знищення Маріуполя та щоденні атаки на цивільну інфраструктуру — всі ці акти є частиною одного й того ж механізму, що культивує страх і терор.

Справжня мета варварів -- не лише кинути виклик, а й водночас породити сумніви у справжній природі їхніх злочинів, оскільки, як раніше нацисти й радянські комуністи, ці цинічні авторитарні лідери хочуть уникнути відповідальності за скоєні ними злочини. Але сьогодні, завдяки поширеності сучасних технологій, докази злочинів неможливо заперечувати. Проте руйнівникам демократичного й мирного порядку, схоже, це не заважає насолоджуватися людськими трагедіями. Вони не стурбовані моральними наслідками свого терору, вони мають власну "мораль", яку вибудовує їхня цинічна нігілістична пропаганда.

Зло слід засудити негайно. Злочинці повинні відповісти за свої дії. Проте юридичне покарання може почекати. Правосуддя вимагає терплячості. Водночас, протистояти злу, яке проявляється сьогодні, потрібно терміново. Це означає, що ті, хто стоїть на стороні добра, повинні об'єднатися проти сучасного зла та дати йому гідну відсіч, включаючи збройний опір.

Врешті-решт, кримінальні дії підлягатимуть судовому розгляду, але до цього моменту суспільства, які прагнуть до миру та стабільності, повинні будуть подолати свої страхи та сумніви в боротьбі з злочинними проявами зла. Адже зло сприймає лише силу, саме тому воно сіє безлад серед тих, хто не впевнений у своїх діях.

Бездіяльність вказує на відсутність чітких моральних орієнтирів, а також свідчить про брак політичної сміливості в умовах екзистенційних викликів.

Саме з цієї причини Ізраїль і Україна сьогодні протистоять агресії. Вони вибрали не шлях переговорів чи дипломатичних зусиль, адже усвідомили, що авторитарні режими, такі як ХАМАС, Росія та Іран, не визнають ані їхньої гідності, ані права на існування.

Євреї завжди усвідомлювали цю істину, і українці також починають це розуміти. Немає місця для дискусій чи компромісів, коли мова йде про злочинців, адже неможливо вести діалог із сусідом, який бажає твоєї загибелі. Це усвідомлення стало реальністю для євреїв, незалежно від їхніх політичних переконань. Українці тепер теж знають, що існують ті, хто хоче знищити їх ідентичність, культуру та спосіб життя. Росія здійснює в Україні справжній геноцид.

Сучасне покоління та нинішнє суспільство лише починають переосмислювати цей важливий історичний урок. Тому ті, хто виступає за добро, підтримують Ізраїль та Україну. На відміну від людей, що жили під час Голокосту, сьогоднішні громадяни принаймні усвідомлюють, що влада, яка ігнорує міжнародні норми, порушує моральні принципи та прагне знищити людську гідність, веде до трагічних наслідків.

Ми зобов'язані протистояти злу, ставши пліч-о-пліч з Україною й Ізраїлем. І незалежно від того, подобається нам це чи ні, зі злом не може бути жодного компромісу.