Основними конкурентами на майбутніх виборах до Кнесету, які відбудуться у вівторок, є тривалий прем'єр-міністр Біньямін Нетаньягу, відомий своєю поляризуючою політичною позицією, та лідер опозиційного блоку, колишній начальник Генерального штабу Ґаді Айзенкот. Серед основних тем кампанії виділяються питання безпеки, зокрема призов до армії і відповідальність за напад ХАМАС у 2023 році, а також питання верховенства права.
У вівторок ізраїльтяни вирушать на вибори, щоб обрати 120 членів однопалатного парламенту - Кнесету. Ці вибори є першими після атаки ХАМАС, що сталася 7 жовтня 2023 року, в результаті якої загинуло приблизно 1,2 тисячі людей. Цей інцидент став найбільшою терористичною акцією в історії Ізраїлю. Він також призвів до початку військового конфлікту в секторі Гази, внаслідок якого втрати серед палестинців перевищили 74 тисячі.
У світі конфлікт призвів до значних критичних оцінок дій Ізраїлю, а також до звинувачень ізраїльських сил у скоєнні воєнних злочинів та геноциді. Міжнародний кримінальний суд ухвалив рішення про видання ордера на арешт Нетаньягу у зв'язку з обвинуваченнями у воєнних злочинах.
В Ізраїлі опозиційні сили висловлюють критику на адресу прем'єр-міністра, стверджуючи, що він ігнорував важливі сигнали, які передували атаці ХАМАС, та недостатньо ефективно управляв війною. Зокрема, йому закидають, що він ставив власні політичні інтереси вище за добробут країни, безпеку армії та майбутнє заручників, які потрапили до рук ХАМАС.
Заклик до притягнення Нетаньягу до відповідальності є ключовим пунктом передвиборчої програми Айзенкота. Він є генералом у відставці, колишнім начальником Генерального штабу Армії оборони Ізраїлю та очолює центристську партію "Яшар!" (українською "Прямо!"), яка, згідно з останніми опитуваннями, наразі має найбільшу підтримку, незначно випереджаючи партію Нетаньягу "Лікуд".
Спостерігачі відзначають, що політична арена Ізраїлю характеризується фрагментацією та поляризацією, причому країна все більше рухається вправо. Проте звичне розмежування на правих і лівих не зовсім точно відображає динаміку ізраїльської політики. Однією з ключових ліній боротьби є конфлікт між командою Нетаньягу та опозиційними силами, які його активно критикують.
"Вибори стануть, перш за все, референдумом про те, чи залишиться Нетаньягу на посту прем'єра," - зазначив у своєму передвиборчому аналізі експерт Центру східних досліджень Марек Матусяк.
Нетаньягу є найтривалішим прем'єр-міністром в історії Ізраїлю, займаючи цю посаду з перервами з 1996 року, що в сумі становить майже 20 років. Політик, який підкреслює свою роль у забезпеченні безпеки країни, вважає Іран основною загрозою для Ізраїлю. Під час виборчої кампанії він підкреслював свої досягнення у війні проти цього супротивника, яка розпочалася в лютому за підтримки США, а також проти його союзників - палестинського ХАМАС, йеменських хуситів та ліванської "Хезболли". Нетаньягу також запевнив, що продовжить боротьбу проти Тегерана.
"Саме в цьому і криється основна проблема Нетаньягу. Він не враховує важливість стратегії, затягує конфлікт і використовує безкінечну війну як засіб для політичного виживання," - підкреслив Айзенкот в одному з інтерв'ю наприкінці вересня.
Опозиція звинувачує прем'єра у відсутності послідовного плану завершення конфліктів у секторі Гази, Лівані та Сирії, а також війни з Іраном і єменськими хуситами. На думку опонентів, його дії не сприяли поліпшенню безпеки країни. Критики, зокрема й Айзенкот, вважають, що рішення Бібі, як неофіційно називають прем'єра країни, призвели також до поглиблення міжнародної ізоляції Ізраїлю.
Нетаньягу та Айзенкот відрізняються як своїм походженням, так і політичним досвідом. Прем'єр, якому 77 років, походить з сіоністської родини, що іммігрувала з Європи і належала до еліти нової держави. У свою чергу, 66-річний Айзенкот виріс у родині робітників, які приїхали з Марокко, і досягнув соціального піднесення завдяки службі в армії. Якщо б він став прем'єр-міністром, це стало б історичним моментом — він був би першим главою уряду серед мізрахім, євреїв з близькосхідних та північноафриканських країн.
ЗМІ звертають увагу на контраст між кандидатами, який проявився і під час виборчої кампанії. Нетаньягу постає як досвідчений політичний гравець, який добре орієнтується на міжнародній арені та підтримує близькі відносини з президентом США Дональдом Трампом. Натомість Айзенкот позиціонує себе як прагматичний військовий, який покладається на конкретні рішення та командний досвід, а не на політичні маневри.
В Айзенкота було п'ятеро дітей. Його молодший син Ґаль загинув у грудні 2023 року в секторі Гази під час операції з повернення тіл заручників, викрадених ХАМАС. У війні також загинули двоє племінників Айзенкота. Жоден із двох синів Нетаньягу не брав участі в бойових діях під час цієї кампанії. Його старший син Яїр під час війни переважно жив у Флориді й займався, зокрема, суперечливою активністю в соціальних мережах, де різко критикував політичних опонентів батька.
Напередодні виборів прихильники Нетаньягу критикували Айзенкота за, на їхню думку, недостатнє володіння англійською мовою, порівнюючи його з прем'єром, який вільно спілкується цією мовою, оскільки виріс у США та отримав там освіту. У той же час Нетаньягу позиціонує себе як демократично обраний представник ізраїльського народу, стверджуючи, що не може здійснити їхні бажання через опір з боку лівого істеблішменту та "глибинної держави".
Після перемоги на виборах у 2022 році коаліція під керівництвом Нетаньягу розпочала реалізацію судової реформи, яка викликала масові акції протесту, що стали найзначнішими в історії країни. Опозиційні партії звинувачують Нетаньягу у загрозі демократичним основам, намагаючись обмежити незалежність судової системи та ослабити механізми контролю за владою. Подібні закиди також стосувалися його дій щодо інших незалежних інституцій, таких як прокуратура, засоби масової інформації та спецслужби.
Коаліція розглядає ці дії як відновлення державного порядку та зменшення надмірних повноважень посадовців, які не отримали демократичного мандату. Деякі представники опозиції заявили, що у випадку перемоги вони скасують реформи, ініційовані чинною владою.
Згідно з останніми опитуваннями, ані "Лікуд" разом із союзниками, ані партії, які однозначно виступають проти Нетаньягу, не зможуть самостійно отримати більшість у парламенті. Тому вибори можуть завершитися багатотижневим політичним глухим кутом, під час якого триватимуть спроби сформувати новий уряд, а в крайньому разі доведеться призначити повторне голосування.
Опозиційний табір, до якого належить партія "Прямо!" під керівництвом Айзенкота, включає також правоцентристську формування "Беяхад" ("Разом"), очолюване двома екс-прем'єрами Нафталі Бенетом і Яїром Лапідом. Серед інших учасників — ліве об'єднання "Демократи", яке очолює ще один відставний генерал Яїр Ґолан, а також партія "Наш дім Ізраїль", що здебільшого представляє інтереси євреїв, які приїхали з колишнього Радянського Союзу, під керівництвом Авігдора Лібермана.
Прем'єр-міністр Нетаньягу має підтримку двох ультраправих націоналістично-релігійних партій: "Оцма Єгудіт" ("Єврейська сила"), яку очолює Ітамар Бен-Ґвір, та "Релігійний сіонізм" Бецалеля Смотрича. У Кнесеті партія "Лікуд" також отримувала підтримку від релігійних формувань, таких як "Об'єднаний юдаїзм Тори" та ШАС.
Ці політичні сили також пов'язані з ще однією спірною темою, яка часто стає предметом обговорення під час виборів — призов ультраортодоксальних євреїв до військової служби. Опозиційні партії прагнуть скасувати існуючі пільги для харедім, тоді як релігійні групи наполягають на їх збереженні. Нетаньягу, у якого є необхідність в підтримці ультраортодоксальних виборців, шукає компроміс у цьому питанні.
Окреме місце на політичній мапі Ізраїлю посідають партії, які представляють інтереси ізраїльських палестинців, що становлять близько 20% населення країни. За даними опитувань, до Кнесету, найімовірніше, пройдуть кандидати від двох таких списків, які здобудуть близько 15 мандатів. Наразі і Нетаньягу, і Айзенкот заявляють, що виключають створення коаліції з цими партіями.
На вибір єврейських виборців, перш за все, вплине те, як політичні партії ставляться до питань безпеки та зовнішньої політики. Це підтверджують дані дослідження, проведеного Ізраїльським інститутом демократії на початку вересня. Другорядними факторами, що мають вплив, виявилися економічні труднощі, висока вартість життя та ставлення до військового призову.
"Протягом чотирьох років, що нетаньягу перебуває при владі, ціни піднялися в середньому на 20%, і Ізраїль перетворився на одну з найбільш витратних країн для проживання у світі", - зазначила минулого тижня опозиційна газета "Гаарец".
Водночас, за інформацією економічного видання "Калькаліст", теми економіки майже не були предметом обговорення під час передвиборчих дебатів. Правляча партія "Лікуд" зовсім не представила свою економічну стратегію, тоді як опозиційні партії обмежилися лише загальними зобов'язаннями, не уточнюючи їхню вартість та джерела фінансування.
#
