Чому в Сирії знову відчуваються вибухи? Чи є ймовірність ескалації конфлікту між Ізраїлем та Іраном? Коли ж, нарешті, закінчиться війна в Секторі Газа, і чи можна сподіватися на мир у регіоні Близького Сходу? Відповіді на ці запитання шукає журналіст РБК-Україна Роман Кот у своєму матеріалі.
Основное:
Не пройшло й місяця після завершення 12-денної війни між Ізраїлем та Іраном, як на Близькому Сході спалахнула нова ескалація. 16 липня ізраїльські Військово-повітряні сили атакували кілька цілей на півдні Сирії, а також завдали удару по столиці країни - Дамаску.
Ізраїль вирішив вжити заходів для захисту друзів — однієї з етнорелігійних спільнот, що мешкає на півночі країни та півдні Сирії. 13 липня, внаслідок незначного інциденту, між друзами та місцевими кочовими племенами спалахнули збройні зіткнення, які отримали підтримку від проурядових сил. В результаті цих боїв загинуло не менше ніж 100 осіб. Тим не менш, лідери друзів вже почали виступати з закликами до деескалації ситуації.
Від моменту падіння режиму Асада минуло менш ніж рік, тому нова влада Сирії поки що не змогла встановити порядок у країні. Під час громадянської війни на території держави з’явилося безліч збройних угруповань, які досі не підпорядковуються центральному урядові. Саме одне з таких угруповань і ініціювало конфлікт з друзами.
Всі ці події ставлять під велике питання нормалізацію відносин Ізраїлю та Сирії, яка тільки-но розпочалася. З іншого боку, це чергова ілюстрація того, наскільки крихким є мир в регіоні. Та якщо винести ситуацію в Сирії за дужки, наразі спокій на Близькому Сході ближче, ніж будь-коли за останні роки. Принаймні, хоч на деякий період.
В ході 12-денної війни Ізраїль, за підтримки США, здобув беззаперечну перемогу над Іраном, сходяться на думці опитані РБК-Україна експерти. Було знищено або серйозно пошкоджено більшість ядерних об'єктів Ірану. Крім того, розгромлено шиїтську "Вісь спротиву", яку вибудував Іран, аби просувати свій вплив - цілу низку підконтрольних угруповань на території Сирії, Лівану та Ємену.
За словами військового експерта з Ізраїлю Давіда Шарпа, Іран зазнав поразки, в тому числі і репутаційної - але це не розгром.
"Військові можливості значно зменшилися, але це не означає, що у Ірану прямо зараз немає чим атакувати Ізраїль. Іран може атакувати Ізраїль балістичними ракетами, може безпілотниками, і робити це відносно інтенсивно. Іран програв лише битву у війні, яка продовжується", - зазначив виданню Давід Шарп.
Результати ізраїльського нападу на Дамаск 16 липня (фото: Getty Images)
Одночасно виникає питання про ті цілі, які Ізраїль і США поставили перед собою, але не зуміли повністю реалізувати під час конфлікту, зазначив у коментарі для РБК-Україна міжнародний експерт, сходознавець Євген Добряк.
"Це питання стосується гарантування безпеки та сталого розвитку в регіоні. Існує також неповністю знищена ракетна програма Ірану, яка, хоча і зазнала значних втрат, все ще діє. На сьогодні ми не спостерігаємо ясної позиції з боку Ірану щодо зупинки фінансування та підтримки проксі-груп, відомих як 'Вісі спротиву', - підкреслив Добряк."
Врешті-решт, основним ідеологічним підґрунтям іранського режиму досі залишається прагнення знищити Ізраїль. Ісламська республіка в Ірані продовжує існувати, навіть незважаючи на заклики ізраїльського керівництва до іранців скинути чинну владу.
У певному сенсі стримуючою силою в цій ситуації стали Сполучені Штати. Незабаром після атаки на іранські підземні ядерні установки президент США Дональд Трамп оголосив про завершення війни.
В ході війни Ізраїль знищив значну частину військового командування Ірану, але не атакував політичне керівництво. Воно зазнало репутаційних втрат, але ризики для режиму всередині країни мінімальні, сказав РБК-Україна іранський політолог, який проживає у Берліні, Амір Чахакі. Хоча, відчуженість влади і народу все більше зростає.
Незважаючи на те, що "ліквідація сіоністського режиму" залишається одним із ключових аспектів зовнішньої політики Ірану, ця тема не викликає значного інтересу у його громадян. Як зазначає Чахакі, частина радикально налаштованих людей навіть сприймає знищення військової еліти як позитивний сигнал на шляху до зміни влади. Проте в цілому, більшість іранців більше турбуються про своє виживання та добробут.
На думку Чахакі, Ізраїль здійснив стратегічну помилку, звертаючись до іранського народу із закликом повалити владу. Зокрема, його апеляції до історичної спадщини та згадування Кіра Великого зустріли з нерозумінням, з огляду на гордий менталітет іранців. Також в ході ізраїльських ударів загинули і цивільні громадяни.
"Коли йде війна, ви вбиваєте військових керівників і закликаєте до повалення влади, то таким чином ви даєте аргументи силам безпеки, щоб про будь-який рух говорити - вони від Нетаньяху", - сказав виданню Чахакі.
Одночасно іранська влада активізує зусилля, щоб поліпшити своє міжнародне становище. Для цього вона відновила діалоги зі США стосовно ядерної програми. Варто зазначити, що ці переговори відбувалися і до ізраїльських атак, але під час конфлікту їх було призупинено.
Анонімний джерело з адміністрації Трампа повідомило виданню Washington Post, що Іран готовий до переговорів стосовно своєї ядерної програми, незважаючи на раніше здійснені атаки з боку США та Ізраїлю.
За інформацією видання War on the Rocks, Тегеран заявив про готовність відновити збагачення урану до рівня, встановленого угодою 2015 року, тобто до 3,67% для цивільних потреб, при умові скасування санкцій та впровадження посиленого контролю з боку МАГАТЕ.
Суть проблеми полягає в тому, що колись саме Трамп відмовився від цієї угоди, охарактеризувавши її як недоречну. Тепер президенту США потрібно буде обґрунтувати, чому він погоджується на такі умови. Відтак адміністрація Трампа вважає "нульове збагачення" урану Іраном ключовою умовою для укладення угоди. Однак для Ірану це є критично важливим моментом.
Спеціальний представник Дональда Трампа по Близькому Сходу, Стівен Віткофф, підкреслив, що зустрічі можуть відбутися "в найближчому часі, можливо, вже наступного тижня". У відповідь міністр закордонних справ Ірану, Аббас Арагчі, зазначив, що Іран відкритий до переговорів, але тільки при умові отримання гарантій, що нові напади не стануться.
На думку Аміра Чахакі, Іран усвідомлює свою вразливість і готовий до компромісу, однак у країні є певні внутрішні аспекти, які ускладнюють ситуацію.
"Іран намагається знайти елегантний спосіб погодитися з умовами США, щоб якось обґрунтувати це ультраправим елементам у країні. Хоча вони становлять невелику частину населення, приблизно 15-20% іранців прагнуть бачити перемогу Хаменеї (Верховного лідера Ірану - ред.), так, як це було раніше, коли Іран дотримувався стратегії порогової держави", - зазначив Амір Чахакі.
Дана стратегія полягає в тому, що Іран не розробляв ядерну зброю, проте завжди залишав цю можливість "під рукою", щоб отримувати різноманітні вигоди на світовій політичній арені.
"Сьогодні Іран навряд чи з власної ініціативи захоче завдати несподіваного удару по Ізраїлю. Тобто це виключати не можна, але це було б явно не за військовою логікою. Серед іншого тому, що Іран зазнав важкого удару, його ППО виявилася абсолютно неспроможною проти ізраїльської авіації", - зазначив Давід Шарп.
На думку експерта, Ірану необхідно відновити свої оборонні можливості та виправити ті недоліки, які призвели до неефективності його протиповітряної оборони. Це завдання є тривалим і витратним, а також залишається відкритим питанням, яким чином найкраще усунути вразливості системи ППО. Давід Шарп висловлює припущення, що Іран може вирішити взяти тактичну паузу в конфлікті з Ізраїлем, наприклад, до завершення президентського терміну Трампа.
Іранські військові на параді (фото: Getty Images)
Додатковим стримуючим фактором для Ірану є ослаблення його союзників у Лівані, Іраку та Ємені. Ще минулого року Ізраїль завдав серйозного удару по керівництву та військовому потенціалу Хезболли та ХАМАС. Крім цього, в Сирії був зламаний режим Башара Асада, який спирався на Іран. Наразі єдиною суттєвою загрозою залишаються єменські хусити, які час від часу здійснюють ракетні атаки на Ізраїль. Можливо, що ця загроза залишиться актуальною й у майбутньому.
Додатково, хусити здійснюють напади на кораблі, що перетинають Червоне море, що викликає ускладнення у міжнародній торгівлі. Однак, ця ситуація стосується не лише Ізраїлю, тому для розв'язання проблеми можна залучити інші держави.
Однак, не можна ігнорувати можливість того, що Іран може спробувати здійснити терористичні акти проти ізраїльських громадян або дипломатичних представництв в інших держав. Подібні інциденти мали місце в минулому. Варто згадати вибух Ізраїльського культурного центру в Буенос-Айресі у 1994 році, а також напад на автобус з ізраїльськими туристами в Болгарії у 2012 році.
У цій ситуації все визначається стратегічним вибором Ізраїлю стосовно Ірану. У Єрусалимі готові до відновлення військових дій, але, найімовірніше, здійснять такі кроки лише тоді, коли прогрес у відновленні іранської ракетної та ядерної програм стане суттєвим.
"Судячи з усього, Ізраїль по дрібницях не розмінюватиметься, щоб атакувати Іран за якусь дрібну спробу. Іран це не ХАМАС і не "Хезболла", коли можна на щоденній основі ліквідувати їхніх бойовиків", - сказав Шарп.
Окрім цього, Ізраїлю слід вирішити ще ряд питань. Наприклад, важливо відновити свої розвідувальні можливості на території Ірану, оскільки під час дванадцяти днів конфлікту частина ізраїльських оперативних мереж була виявлена.
Допомогти Ізраїлю у стримуванні іранського впливу міг би альянс з іншими країнами Близького Сходу. Крок в цьому напрямку відбувся ще під час першої каденції Трампа та за його активного посередництва. У 2020 році Ізраїль підписав серію двосторонніх угод про нормалізацію відносин із Об'єднаними арабськими еміратами, Бахрейном, Суданом та Марокко. Домовленості отримали назву "угод Авраама" на честь біблійного патріарха, який вважається спільним прабатьком юдеїв, християн і мусульман. Назва відображає ідею історичної та духовної єдності між цими народами та прагнення до миру.
Арабських сусідів Ірану, так само як Ізраїль, давно непокоїть його ядерна програма, відповідно, в ході 12-денної війни вони не стали на бік Тегерану.
Міністр закордонних справ ОАЕ шейх Абдалла бін Заїд і його ізраїльський колега Гідеон Саар (на знімку: Getty Images)
«Фактично, арабські країни таємно проявляли значний інтерес до того, щоб знищити ядерну програму Ірану, а також серйозно ослабити іранські проксі-групи в регіоні», - зазначив Євген Добряк в інтерв'ю РБК-Україна.
Отже, мова йде про можливість розширення "угод Авраама" на кілька нових країн.
"Якщо це вдасться, це кардинально перетворить ситуацію в регіоні Близького Сходу і змінить роль Ізраїлю в цій частині світу. У разі успішного розвитку подій Ізраїль опиниться в оточенні країн, які, якщо не будуть союзниками, то, принаймні, не стануть ворогами," - зазначив посол Ізраїлю в Україні Міхаель Бродський в інтерв'ю РБК-Україна.
Найближчим до цього, до нещодавнього часу, була Сирія. Після падіння режиму Башара Асада нове керівництво країни намагається вивести державу з міжнародної ізоляції. Сучасний президент Сирії Ахмед Аш-Шараа активно взаємодіє з багатьма регіональними лідерами, включно з Ізраїлем. Однак, остання ескалація, пов'язана з проблемою з друзами, ймовірно, сповільнить процес переговорів.
Нормалізація взаємин між Ізраїлем та Ліваном є складним процесом. Основною причиною цього є значний вплив проіранської групи "Хезболла" в політичній структурі Лівану. Вона не тільки має військовий характер, але й виконує функції політичної партії, яка підтримується шиїтською спільнотою країни.
Нарешті, є перспективи встановлення дипломатичних відносин між Ізраїлем та Саудівською Аравією - однією з найбільших економічних потуг регіону. Ескалація із Сирією також негативно вплине на цей трек, але визначальною для Саудівської Аравії є інша проблема.
"Співпраця між саудитами та ізраїльтянами є досить плідною і триває вже давно. Однак формалізувати ці домовленості досить складно, оскільки одна з ключових умов Саудівської Аравії для приєднання до "угод Авраама" та створення стабільної та стійкої зони в регіоні полягає у вирішенні палестинського питання," - зазначив Добряк в інтерв'ю."
З кінця 2023 року Ізраїль здійснює військові операції в Секторі Газа. Ця кампанія розпочалася внаслідок терористичного акту, вчиненого бойовиками ХАМАС проти держави Ізраїль, а також захопленням заручників. Протягом цього часу вдалося ліквідувати більшість командирів угруповання і значну частину їхніх бойовиків. Однак ХАМАС досі не повністю знищено.
Ізраїльське керівництво має на меті усунути ХАМАС з Сектора Газа як організовану військову силу. В рамках цього підходу країна готова розглянути можливість компромісів.
"З нашого погляду є два завдання, які не змінювалися після того, як ми розпочали цю операцію - звільнення всіх заручників і припинення влади ХАМАС в Секторі Газа. Якщо вдасться домовитися за цими двома пунктами - то в принципі ми готові на угоду за умови, що ХАМАС не контролюватиме Сектор Газа і що Сектор Газа не становитиме загрози для Ізраїлю", - сказав виданню посол Міхаель Бродський.
З боку ХАМАС існує готовність відмовитися від політичного контролю, проте для них має вирішальне значення збереження військової сили. Таким чином, угруповання не готове прийняти умови, що передбачають беззбройність та еміграцію політичного керівництва. Наразі в Катарі, за посередництва США, тривають переговори, проте результати поки що вкрай незначні. ХАМАС вміло використовує свою ключову перевагу — вони все ще утримують близько 20 живих ізраїльських заручників.
"Лише рішучі дії та готовність до остаточного розгрому угруповання можуть переконати ХАМАС погодитися на навіть почесну капітуляцію. Інакше нам слід бути готовими до непередбачуваних ситуацій," - підкреслив Шарп у своєму коментарі для видання.
Поки що експерт не спостерігає готовності з боку ізраїльської влади. Серед чинників, що впливають на ситуацію, варто зазначити питання заручників, яке має велике значення. Не все ізраїльське населення підтримує пропозицію щодо повного, навіть тимчасового, контролю над Сектором Газа. Додатково, нинішня парламентська коаліція характеризується різноманітністю, що робить її вразливою до внутрішніх розколів у будь-який момент.
Ізраїльські військові неподалік від сектора Газа (джерело: Getty Images)
До всього, у частині ізраїльського суспільства поширена думка, що прем'єр-міністру Ізраїлю Беньяміну Нетаньяху невигідне закінчення історії з ХАМАС, адже після цього йому доведеться нести відповідальність за провал 7 жовтня, який призвів до наймасовішого теракту в історії Ізраїлю, а також відбиватися у суді від цілої низки корупційних справ.
Зрештою, досі немає чіткої відповіді - що робити із Сектором Газа після знищення бойового крила ХАМАС - не лише в Секторі Газа, а й на іншій палестинській території - Західному березі річки Йордан, де зберігається влада досить лояльної до Ізраїлю Палестинської національної адміністрації. Навіть серед місцевого населення далеко не всі задоволені ПНА.
6 липня група з п'яти впливових шейхів з району Хеврону звернулася до ізраїльського уряду з листом, в якому висловила намір відійти від Палестинської автономії та заснувати емірат у Хевроні, приєднавшись до "угод Авраама". Хоча реальні кроки для реалізації цього плану ще не зроблені, таке рішення може призвести до виникнення ряду нових викликів.
"Тут дуже багато складних питань. Чи буде це вигідно, чи не буде це вигідно, можливо, створення якогось емірату під контролем Ізраїлю, як вони пропонують, можливо, це якось би стабілізувало ситуацію, але ж є багато сил, які будуть виступати проти цього - і внутрішніх, і зовнішніх", - зазначив Євген Добряк.
Додаткового імпульсу переговорам з ХАМАС можуть надати США, звісно, з певними обмеженнями.
"По-перше, Сполучені Штати можуть сигналізувати ХАМАС, що Ізраїль має свободу дій. Крім того, США можуть вплинути на Катар, який відіграє ключову роль у стосунках з ХАМАС, оскільки є певним спонсором цієї організації. Саме в Катарі розташовані керівники ХАМАС та інші важливі фігури," - зазначив Шарп у своєму коментарі.
Однак, ситуація з Катаром не є такою вже простою. Цей емірат також володіє значними важелями впливу на американську політику завдяки бізнес-стосункам з оточенням президента Сполучених Штатів.
Sure! Please provide the text you'd like me to make unique, and I'll be happy to help.
У цілому, сучасний стан справ на Близькому Сході можна порівняти з картковою спорудою. Хоча вона тільки-но зведена і виглядає стабільною, всередині існує безліч напружених моментів, які можуть призвести до її руйнування. І не варто забувати про зовнішні фактори, які постійно підкидають нові проблеми і дестабілізують ситуацію.
Ситуація значною мірою покращується завдяки тому, що більшість керівників регіону мають досвід роботи в подібних умовах протягом багатьох років, що сприяє розвитку навичок адаптації. Відкрита військова конфронтація там, де це можливо, та приховані дипломатичні маневри в інших випадках, раніше допомагали стримувати ескалацію конфліктів. Це стосується як Ізраїлю, так і Ірану, а також арабських держав. Проте, події в регіоні змінюються дуже швидко, і нові конфлікти, ймовірно, є неминучими.
#Берлін #Дональд Трамп #РБК-Україна #Президент (державна посада) #Північна та Південна Америка #Зовнішня політика #Іран #Ізраїль #BBC #Тегеран #ХАМАС #Тероризм #Мусульмани #Араби #Палестина (регіон) #Біньямін Нетаньяху #Близький Схід #Сектор Газа #Сіонізм #Хезболла #Ліван #Сирія #The Washington Post #Міжнародні санкції щодо Росії (2014—дотепер) #Арабський світ #Ірак #Саудівська Аравія #Капітуляція (капітуляція) #Getty Images #Балістична ракета #Ємен #Дамаск #Шиїти #Башар Асад #Протиповітряна оборона #Громадянська війна #Друз #Палестинська адміністрація #Аврааме. #Рух хуситів #Уран #Катар #Ядерна програма Ірану #Стратегія #Міжнародне агентство з атомної енергії #Емірат #Експерт #Хеврон #Кір Великий #Президент Сирії
