В п'ятнадцятому епізоді рубрики, присвяченої спадщині Другого Ватиканського Собору, йдеться про значення тайної вечері у контексті святкування події визволення Ізраїльського народу з єгипетської неволі.
Літургія Церкви розгортається у винятковий спосіб навколо подій з життя Ісуса Христа, які містять спасенний характер. Центральною подією стає смерть і воскресіння Христа, пасхальне таїнство, яке виявляє Божу до нас любов. Перші християнські громади почали збиратись разом на молитву й ламання хліба (пор. Ді. 2,41-42,47), звершуючи святкування цього спасенного таїнства під час Євхаристійного богослужіння. У цьому епізоді ми поглянемо на біблійні витоки пасхальної події, внаслідок якої були відновлені стосунки між Богом та людиною.
Євангелії розкривають нам деталі встановлення Христом Святої Тайни Євхаристії під час Тайної вечері. Ця подія символізує новий союз між Богом і людством, який буде здійснений через смерть і воскресіння Ісуса. Проте основи цього союзу вже були закладені в Старому Завіті. Тому важливо розглянути контекст Тайної вечері, щоб глибше усвідомити її значення як події спасіння.
Тайна вечеря відбулася під час одного з найважливіших юдейських свят – Песах, або Пасхи. Це свято символізує визволення єврейського народу від поневолення в Єгипті та їхній шлях до обіцяної землі. Ключовим елементом проведення цього свята є пасхальна вечеря, встановлена Господом як нагадування для всіх поколінь Ізраїлю, щоб вони могли знову пережити цю важливу подію спасіння. У дванадцятій главі книги Виходу викладені детальні інструкції щодо святкування Пасхи, які мали дотримуватися ізраїльтяни щороку: тут зазначено дату, описуються назви традиційних страв та способи їх приготування. Обрядові та літургійні настанови, що переважно виконувались у колі сім'ї, були створені для того, щоб точно відтворити події виходу з єгипетського рабства.
Зв'язок між Святим Письмом і літургійними практиками настільки тісний і основоположний, що досвід виходу стає ключовим для розуміння всіх подій в історії Ізраїлю. У цьому контексті Пасха, з її щорічними літургійними відзначеннями, формує та розвиває усвідомлення Ізраїлю як народу Божого, який має особливі, відмінні від інших, стосунки з Ягве (YHWH). Отже, спомин про визвольну подію виступає не лише як акт, що спрямований на збереження історичної пам'яті, а й як висловлення вдячності та слави Богу за те, що він оберігав народ до сьогодні. Сім'я, яка святкує цю визвольну подію, прославляє Бога за участь у ній та приналежність до вибраного народу. Інакше кажучи, через цей спомин члени родини дякують Богові за минулі спасенні події, оскільки їхні наслідки залишаються актуальними і в наш час.
Пасхальна старозавітна вечеря у своїй літургійній дії має два важливі виміри: розповідь та пояснення. Початок другого пасхального седеру (трапези), за якою слідує споживання основних страв, розпочинається обрядовим запитанням найменшого сина про значення свята. У відповідь, батько розповідає про події звільнення з рабства і вихід з Єгипту (пор. Вих. 13,8). Всі обрядові елементи вечері наново інтерпретуються, щоб нагадати не тільки про визволення з неволі, але й те, що ця подія має ключове значення для всієї історії Ізраїльського народу. Ізраїль визнає у Пасці свій власний основоположний акт - подію, у якій Господь "став моїм спасінням" (Вих. 15,2), адже спас свій народ. Пасхальна вечеря охоплює кілька елементів (псалми, молитви, благословення), які є немов літургією слова, однак ядром спомину є споживання ягняти, опрісноків й інших страв, що виражає приналежність до вибраного народу, врятованого Богом.
Узагальнюючи, можна зазначити, що все, що було сказано про юдейську Пасху, має відношення і до Пасхи, яку святкує Христос. Більш того, неможливо повною мірою зрозуміти значення Христової Пасхи без розгляду її у контексті Песаху та в тісному зв’язку з ним. Синоптичні євангелії підкреслюють, що таємна вечеря має пасхальний характер (Мт. 14,22-25; Мт. 26,26-29; Лк. 22,14-20), тоді як євангелист Іван зображує Ісуса на хресті як агнця Пасхи, кістки якого не були зламані (Ів. 19,36).
Ісус, усвідомлюючи наближення своєї смерті на хресті, збирає своїх найближчих учнів за столом для вечері, символізуючи таким чином Церкву, Божу родину. Ця таємна вечеря є кульмінаційним моментом служіння Ісуса, де Він підсумовує свою місію. Під час цієї трапези Христос ділиться глибокими істинами про себе, своє вчення та надає важливі настанови перед своєю смертю. У Євангелії ми можемо побачити, як у своїх жестах і словах під час цієї вечері Ісус передбачає і пояснює все, що станеться внаслідок Його смерті і воскресіння. Лише після цих подій апостоли отримають глибше розуміння всього, що сталося, і того, що Христос дарував їм у Євхаристії.
Під час святкування Тайної вечері з апостолами Ісус надав юдейській Пасці її остаточний сенс. Він встановив новий союз між Богом і людством, який підтверджується не кров'ю тварин, як у Старому Завіті, а Його власною кров'ю, раз і назавжди. Як сказано: "Потім узяв чашу, воздав хвалу і подав їм, кажучи: 'Пийте з неї всі, бо це кров моя Нового завіту, яка за багатьох проливається'" (Мт. 26,27-28). Цей новий союз, про який уже згадував пророк Єремія (Єр. 31,31-34), здійснюється і стає реальністю через смерть і воскресіння Христа. Запрошуючи учнів пити з чаші своєї жертви, Христос закликає їх жити тією любов'ю, яку Він має до них. Приймаючи цю чашу, апостоли стають учасниками Нового Завіту між Богом і людиною.
Старозавітна пасхальна вечеря була нагодою взяти участь у події спасіння та визволення. Споживаючи страви, зокрема, ягня, кожен віруючий переживав причасність до вибраного Божого народу, відчуваючи, що Господь є його силою та міццю (Вих. 15,2). Тому спомин (лат. memoriale) є не тільки пам'яттю про минулі події, а проголошенням наслідків для сьогодення. У літургійному спомині подія стає певним чином присутньою й актуальною в цей момент. Щорічне святкування Пасхи є засобом, за допомогою якого кожен єврей усвідомлює свою теперішню заангажованість у життя й місію звільненого народу; він повинен вважати себе таким, що вийшов з Єгипту і звільнився від рабства. З цієї причини псалмоспівець каже: "Я думаю про дні давні, згадаю про літа споконвічні" (Пс. 77,6).
Пасха Старого Завіту символізувала переходження від рабства до свободи, тоді як Пасха Нового Завіту відзначає перехід Господа з цього світу до Бога-Отця, підкреслюючи тріумф життя над смертю. Для християн Євхаристія є спомином про страждання Господа, який виявляється через молитви та літургійні обряди. Таким чином, Євхаристійна літургія служить нагадуванням про спасенні таїнства, здійснені Христом, як вони викладені в Євангеліях.
Проте ця пам'ять є не просто спогадом про минуле, а, перш за все, реальним втіленням через дію Святого Духа. Завдяки перетворенню хліба і вина в Тіло та Кров Спасителя, Христос стає дійсно присутнім у Євхаристії. "У пресвятому таїнстві Євхаристії по-справжньому, істинно та сутнісно перебувають Тіло і Кров, поєднані з душею та Божеством нашого Господа Ісуса Христа, отже, присутній увесь Христос", - зазначає Катехизм Католицької Церкви. У Святому Таїнстві Євхаристії Господь запрошує нас споживати своє Тіло, щоб ми стали єдиним Тілом з Ним.
Окрім того, Євхаристія втілює вимір жертви, адже вона робить присутньою хресну жертву, в якій ми беремо участь через її наслідки. У історичному контексті смерть Ісуса на хресті сталася один раз і назавжди, і не вимагає повторення, оскільки спасіння вже здійснено. Проте смерть Христа залишається актуальною в Євхаристії, демонструючи безмежну любов Спасителя, який завжди й постійно любить нас. Таким чином, після воскресіння Ісуса, у Святому Таїнстві Євхаристії, Христос дарує нам чашу своєї смерті, щоб ми могли знову відновити свою участь у цій благодаті.
Отже, між Літургією та Святим Письмом існує глибокий зв'язок у контексті Пасхальної події. Юдейська Пасха та Христова Пасха, в їхній невід'ємній єдності, становлять спасенний момент, який має як історичне, так і літургійне значення. Таїнство Христової Пасхи є основою християнської віри, яке потрібно відзначати, оскільки воно є джерелом життя та оновлення для Божого народу, об'єднаного навколо особи Христа.
Катехизм Римо-Католицької Церкви, Місіонер, Львів 2002, сторінки 1363, 1374.
#Євреї #Боже. #Юдаїзм #Християнство #Рабство. #Біблія #Ісусе. #Єгипет #Ізраїль #Обряд #Євангеліє #Воскресіння Ісуса #Таїнство #Великдень #Апостоли в Новому Завіті #Хрест #Христос (назва) #Єремія. #Святий Дух #Літургія #Господь #Таємна вечеря #Пасха #Воскресіння #Книга Вихід #Євхаристія
