Невисокий русявий хлопець, який уявляв собі життя як безкінечне споглядання за вівцями, прогулянки зеленими луками Юдеї і гру на мелодійній цитрі, стоїть навпроти жахливого велетня, який здається здатним однією рукою розтрощити його. Йому навіть не потрібна зброя, аби розправитися з хлопцем. І ось Давид піднімає руку з пращею. Що він думає у цю мить? Чи стискається його серце від страху, чи ж навпаки - в ньому живе лише впевненість, що саме так він досягне перемоги, врятує себе і свій народ?
Ми ніколи не зможемо дізнатися, що насправді відбувалося в душі майбутнього царя Ізраїлю. Проте я впевнений у іншому — саме з тієї пращі розпочалася справжня епоха війн. Потужному і величному не потрібно вигадувати стратегії: на його боці розташовані арсенали зброї, безмежні території та тисячі солдатів, готових до бою без вагань. Той, хто має менше ресурсів, змушений шукати способи виживання, розробляти нові методи перемоги — і таким чином змінює світ навколо себе.
Коли я дізнався про українську операцію "Павутина", перше, що спало мені на думку, це цар Давид. У ході цієї операції нашим спецслужбам вдалося знищити російські літаки на віддалених північних аеродромах, де росіяни навіть не здогадувалися про можливий удар. Українці першими усвідомили, як змінилася сама концепція ведення війни з появою дронів. Тепер є можливість атакувати ворожі об'єкти прямо на їхній території, збираючи засоби знищення, як дитячий конструктор, безпосередньо поряд із цілями. І без серйозної розвідувальної діяльності виявити цей "конструктор" практично неможливо.
У перші дні після сміливої атаки я говорив про те, що вона стала прямим наслідком затягування російсько-української війни. Бо війна - це завжди тріумф науково-технічного прогресу, тільки прогресу смерті, а не життя. І якби війну вдалося зупинити раніше, якби на Заході зрозуміли, що Росію потрібно стримати негайно - не було б і цієї атаки, методика якої тепер, мов франшиза, може бути використана будь-ким проти будь-кого. І так, з цією операцію епоха безпеки, у тому числі безпеки ядерних держав, також завершилась.
Я навів приклад виникнення ядерної зброї. Якщо б не трагічні події Другої світової війни з її масовими жертвами, навряд чи уряди витрачали б величезні кошти на розробку нових засобів масового знищення. І навряд чи провідні вчені фізики об'єдналися б для їх відкриття. Існує ймовірність, що розвиток фізики йшов би в напрямку мирних досягнень, і ми навіть не здогадувалися б, що атомна енергетика може бути пов'язана з технологією, здатною знищити людство. Однак джин вже вийшов з пляшки. Як тоді, так і сьогодні – коли українські силові структури усвідомили, як можна зменшити військовий потенціал Росії.
І тривати довго не знадобилося, аби побачити продовження подій. Вже в перший день ізраїльського удару по Ірану ми стали свідками чогось, що нагадувало "Павутину", але в ще більшому масштабі. Суть цього підходу залишалася незмінною: створення "конструктора" для знищення супротивника безпосередньо на його території. Багато хто навіть висловлював припущення, що Україна та Ізраїль могли спільно працювати над розробкою цієї стратегії.
Я більше вірю не в координацію, а в схожість мислення. Адже в епоху стрімкого науково-технічного прогресу різні люди в різних куточках світу доходять до однакових висновків. Проте, якби не війна між Росією та Україною, ізраїльські спецслужби, напевно, не отримали б тієї аналітичної бази, яка б дозволила їм знайти дієві рішення. Ця війна стала першою великою конфліктом епохи дронів. Саме на українських теренах ці безпілотники проходили перші випробування, а Іран, зацікавлений у таких тестуваннях, почав постачання своїх дронів-шахедів до Росії. Іран був особливо зацікавлений у тому, щоб Україна стала його полігоном для атак на Ізраїль.
У відповідь на дії Ірану, країна зазнала удару, про який навіть не могла уявити. Ізраїльтяни застосували принципи "Павутини", адаптувавши їх до умов конфлікту з Іраном — це полягало в створенні умов, які дозволили б завдати шкоди супротивнику на його території.
Тож ми знову повертаємося до початку нашої великої війни. Ізраїльські аналітики могли й самі дійти висновку, як скласти власний конструктор на території Ірану. Але щоб це стало можливим, потрібна була війна дронів - потрібна була війна, у якій Іран і Росія використали багатостраждальну українську землю як полігон для своїх експериментів.
Ще з 2022 року я дотримуюся думки, що якби вдалося раніше зупинити війну між Росією та Україною, або ж якби Україна не стала ареною для таких бойових дій, концепція "війни дронів" могла б з’явитися значно пізніше. Навіть на Близькому Сході сьогоднішні конфлікти, ймовірно, проходили б у більш традиційний спосіб. Проте це всього лише роздуми про те, що вже сталося. Чому ж ми маємо повертатися до минулого, якщо через нерішучість та страх Заходу перед ядерними загрозами з боку Росії ми опинилися в абсолютно новій, невідомій війні?
У конфлікті, в якому Давид, як це вже не раз було в історії людства, знову має шанс здобути перемогу над Голіафом. Адже у нього просто немає альтернативи.
#Україна #Юдаїзм #Західна Європа #Біблія #Росія #Росіяни #Іран #Ізраїль #Українська мова #Близький Схід #Людство #Фізика #Прогрес (історія) #Логіка #Війна на Донбасі #Страх. #Вівці. #Боротьба #Дрон #Арсенал #Інженер-конструктор #Слінг (зброя) #Науковий прогрес #Лук (зброя) #Підпільна людська розвідка
