Відкриття секретів Нового року та постаті діда Мороза.

Новорічні свята мали об'єднати всіх жителів Радянського Союзу.

Протягом багатьох років радянська влада намагалася витіснити Різдво, впроваджуючи нове, штучно створене свято — Новий рік. Це свято відзначали всі соціалістичні республіки, починаючи від Литви і закінчуючи країнами Азії. Щоб досягти єдності серед громадян Союзу, влада ретельно продумувала кожен аспект святкування, враховуючи його ідеологічний сенс: новорічні ранки в дитячих садках і школах, оформлення ялинкових прикрас, страви на столах, такі як олів'є, та телевізійні програми з "голубими вогниками". Про соціальну інженерію, пов'язану з Новим роком, розповіла етнологиня та наукова співробітниця Національного центру народної культури "Музей Івана Гончара" Ярослава Музиченко.

До 1935 року і Різдво, і Новий рік були заборонені в усьому Радянському союзі. Їх називали "куркульськими" та "націоналістичними" святами. Щоб витіснити релігійний контекст, іноді практикували "червоне Різдво": переписували сценарії вертепу, де негативними персонажами були "буржуї", західні політики, "попи", а до створення нових колядок залучали найкращих поетів. Втім, і такі активності згодом заборонили через "націоналістичне підґрунтя".

Проте в 1935 році комуністична ідеологія все ж ввела святкування Нового року, завдяки публікації Павла Постишева "Створимо для дітей гарну ялинку" в газеті "Правда". Перші святкові заходи відбулися в Харкові для дітей пролетарських родин. Згодом новорічні ялинки для дітей почали організовувати в усіх республіках Союзу. Спочатку це свято сприймалося як виключно дитяче.

На початку Новий рік вважався виключно дитячим святом (радянська листівка).

У 1937 році свято вперше відзначили з появою Діда Мороза, який завітав до дітей. Перед його приходом малечу підготували за допомогою мультфільму "Дід Мороз і Сірий Вовк". У цій анімаційній стрічці Вовк намагався вкрасти ялинку, проте добрий Дід Мороз врятував свято і покарав хитруна. Подарунки дітям роздавалися лише за умови, що вони декламували ідеологічно вірні вірші. Цукерки також мали відповідний дизайн: на обгортках красувалися портрети вождів, а один з видів ласощів називався "ленінський мавзолей".

Для дітей, які виросли в умовах голоду та бідності, під час жорстоких політичних репресій, яскрава ялинка, солодощі та аніматори були справжнім чудом. Ідеологічна обробка дітей була невід'ємною частиною цього святкового дійства: їм нав'язували думку, що старші родичі, які згадують традиційні різдвяні звичаї, є відсталими та застарілими людьми. Проте, незважаючи на гучні заяви партії про рівність всіх "товаришів", піонерські свята відрізнялися за рівнем розкоші, а подарунки були неоднаковими для дітей з партійної еліти і простих робітників.

Новорічне свято у спецдитбудинку в Дрогобичі, січень 1948 року (фото ЦДКФФА України ім. Пшеничного)

А ще дітей правильно, святково готували до мілітаризації: випускали набори ялинкових іграшок з пропагандою війни. Методичний посібник "Ялинка в дитячому садку" (1937) містив таку інструкцію: звичайні іграшки вішати ближче до стовбура, а на краях гілок розміщувати фігурки парашутистів, аеропланів, паротягів, броньовиків та прикордонника з собакою.

Святковий настрій влада намагалася використати, щоб вселити надію на краще майбутнє (обкладинка журналу "Крокодил").

У роки німецької окупації українці мали можливість пригадати традиції Різдва, дітей заново знайомили із давніми звичаями, дідухом і колядками. Хоча і там ідеологія свята пішла шкереберть: нацисти вважали, що Різдво - єврейське свято і натомість святкували сонцестояння. У різдвяних німецьких піснях вже не згадувалися християнські персонажі, а головним у них став бог Одін, який був покровителем військових. Замість зірки на ялинку чіпали стилізований шпиль від традиційного прусського шолома. Не знаючи походження цього шпиля, радянські військові привозили такі верхівки на ялинку як трофеї, а потім їх виготовляли і в Союзі.

Вершина ялинки з "нацистським" підтекстом (колаж від "Освіторії")

У 1947 році Радянський Союз оголосив Новий рік офіційним державним святом і вихідним днем. Це контрольоване святкування мало на меті остаточно витіснити традиційне християнське Різдво. Усі громадські святкування підлягали контролю з боку центральних та місцевих комісій, які займалися "новими радянськими святами та обрядами", випускаючи методичні рекомендації та інструкції.

Сценарій святкування Нового року в Радянському Союзі знайомий багатьом українцям: годинник на московському Кремлі бив опівночі, під цей звуковий супровід люди записували свої мрії на маленьких листочках, спалювали їх і кидали у бокал з шампанським, який випивали залпом. Святковий стіл ряснів салатом "Олів'є", оселедцем з овочами та тортом, який можна було придбати лише після тривалого очікування в черзі. Всі зібрані уважно слухали промову партійного вождя та переглядали стандартну новорічну концертну програму, насолоджуючись радянськими кінострічками, такими як "З легким паром". Подібні традиції були характерні для багатьох сімей з 1970-х років.

Діда Мороза стали називати "батьком народів". На святкові дні дітей вдягали в костюми представників різних республік Союзу, а снігурки носили кокошники. Ялинка була увінчана червоною п'ятикутною зіркою, а також прикрашена прапорцем СРСР.

Новорічні урочистості 1963 року

Ця концепція настільки глибоко вкоренилася в свідомість українців, що навіть після здобуття незалежності вони не бажали від неї відмовлятися. Як зазначає Ярослава Музиченко, після 2012 року Діда Мороза почали відкидати в ряді країн Середньої Азії, таких як Узбекистан, Таджикистан і Туркменістан. В Україні ж питання про доцільність його присутності стало предметом обговорення лише після початку війни. І тільки з 2022 року на святкових заходах у різних містах країни почав з’являтися Святий Миколай.

"Святкування Нового року з Дідом Морозом – це як бомба уповільненої дії, яка може спрацювати в будь-який момент. Протягом приблизно 80 років нас формували через радянські традиції святкування Нового року. Тому, за оцінками, знадобиться не менше 40 років, щоб повністю позбутися образу червонопузого дідуся, який став символом пропаганди 'єднання' різних народів під російським знаменом", - зазначає етнологиня.