Як Трамп і Путін позначать курс нової німецької влади

Швидкі угоди про формування нового уряду Німеччини між ХДС/ХСС і СДПН обумовлені, зокрема, зовнішніми викликами. У центрі уваги опинилися президенти Сполучених Штатів Дональд Трамп та Російської Федерації Володимир Путін.

Конфлікти, війни та агресивна митна політика адміністрації президента США Дональда Трампа значно сприяли тому, що потенційні партнери по коаліції в Німеччині прийшли до згоди щодо формування нового уряду. Ймовірний наступний канцлер, голова Християнсько-демократичного союзу (ХДС) Фрідріх Мерц, представляючи коаліційну угоду між ХДС/ХСС та Соціал-демократичною партією Німеччини (СДПН) минулого тижня, охарактеризував теперішній час як "період зростання напруги на світовій арені". "Ми прагнемо і будемо впливати на те, як глобальні зміни торкнуться Німеччини", - зазначив він. У свою чергу, співголова СДПН Ларс Клінґбайль описав поточну світову ситуацію як "переламний момент". "Ми насправді переживаємо історичний етап", - додав він.

Введені Дональдом Трампом тарифи на імпорт товарів до США, а також відповідні дії з боку країн, до яких ці мита застосовуються, призвели до турбулентності на світових фондових ринках і викликали занепокоєння щодо можливої торговельної війни. Якщо ці тарифи все ж будуть реалізовані, Німеччина відчує їхній негативний вплив особливо сильно, адже її економіка вже понад два роки перебуває в стані рецесії.

Торговельна політика Європейського Союзу є прерогативою Брюсселя. Уряд окремих держав-членів, таких як Німеччина, не має можливості самостійно формувати цю політику, а зобов'язаний діяти у співпраці з іншими країнами ЄС. Враховуючи негативний вплив митних зборів на німецьку економіку, новий уряд у Берліні орієнтується на зниження напруженості у цій сфері.

В коаліційній угоді зазначено: "У середньостроковій перспективі ми маємо на меті укладення угоди про вільну торгівлю з США, а в короткостроковій – прагнемо уникнути торгових конфліктів, зосередившись на зниженні мит на обох берегах Атлантики". Однак, з урахуванням нещодавніх дій з боку Трампа, ці амбіції виглядають досить оптимістично.

Фрідріх Мерц - переконаний атлантист. Десять років він був головою Atlantikbrücke ("Атлантичний міст") - неурядової організації, метою якої є сприяння розвитку американсько-німецьких відносин. Хоча Мерц ніколи не жив у США, за його словами, він добре знайомий із мисленням американців, оскільки чотири роки очолював німецьке відділення нью-йоркської інвестиційної компанії BlackRock.

Однак на початку другого президентського терміну Дональда Трампа, переконання Мерца щодо тісної співпраці між Берліном і Вашингтоном значно похитнулося. "Я у відчаї через Дональда Трампа", - зізнався голова ХДС після того, як Трамп частково звинуватив Київ у конфлікті в Україні. Мерц був приголомшений, коли Трамп разом із віцепрезидентом США Джей Ді Венсом публічно принизили президента України Володимира Зеленського під час зустрічі в Білому домі.

В очах Трампа Німеччина ще з часів канцлерства Анґели Меркель (Angela Merkel) має погану репутацію. Не в останню чергу - через дружню політику Меркель щодо біженців, яку президент Сполучених Штатів вважає глибоко помилковою і різко критикує. Незважаючи на те, що нинішній лідер ХДС неодноразово дистанціювався від політичного курсу Меркель, особиста зустріч Мерца і Трампа, вважають експерти, обіцяє бути непростою. Поки що її навіть не заплановано.

Зусилля президента США з досягнення миру в Україні перетворили європейців на звичайних спостерігачів, констатують оглядачі. Трамп веде прямі переговори з президентом Росії Володимиром Путіним. Президент України Володимир Зеленський, як і Євросоюз, не мають прямого впливу на їхній перебіг.

У випадку, якщо буде укладено мирну угоду, можливо, під тиском перемир'я, Німеччина та інші країни Європейського Союзу, скоріше за все, зможуть виконувати лише функцію миротворців. Майбутня коаліція консерваторів і соціал-демократів прагне продовжувати підтримку Києва. "Ми на боці відважних українців. Вони можуть покладатися на нас", - заявив Ларс Клінґбайль. Однак, як саме це реалізовуватиметься, партнери коаліції поки що не визначили.

Залишається невизначеним, на якому рівні продовжиться військова підтримка України. Як лідер найбільшої опозиційної партії, Мерц виступав за постачання Києву німецьких крилатих ракет Taurus з далекою дальністю. Проте канцлер Олаф Шольц, який на даний момент виконує свої обов’язки від СДПН, завжди відмовлявся від цієї пропозиції, оскільки боявся, що це може призвести до втягнення Німеччини у конфлікт з Росією.

Після досягнення згоди щодо коаліційної угоди, Мерц знову порушив тему постачання Taurus Україні, підкресливши, що рішення буде ухвалено виключно у співпраці з європейськими партнерами. У своєму інтерв'ю на телеканалі ARD 13 квітня, майбутній канцлер зазначив, що українська армія, після трьох років конфлікту, "має перейти від оборонних дій до активних". Серед можливих стратегій нового наступу він виділив перерізання наземного коридору між анексованим Кримом та територією Росії.

Оскільки Фрідріх Мерц висловив сумніви щодо відданості США під керівництвом Дональда Трампа зобов'язанням в рамках НАТО, він наголосив на необхідності для європейських країн якомога швидше досягти "справжньої незалежності від американського впливу" у ніч після виборів до Бундестагу. Після виборів лідеру ХДС вдалося провести через попередній склад Бундестагу ініціативу щодо створення спеціального фонду для модернізації Бундесверу, на який, за його словами, буде виділено "стільки коштів, скільки знадобиться".

Мерц також прагне тісної співпраці європейців у сфері оборонної політики. Він хоче обговорити з ядерними державами Францією і Великобританією питання про те, чи можуть Німеччина і Європа скористатися їхньою ядерною парасолькою. Це буде нелегко. Париж і Лондон навряд чи готові без якихось умов поділитися можливостями своїх ядерних арсеналів.

У той же час в Європейському Союзі виникають питання щодо розширення військової співпраці. Прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан підтримує близькі стосунки з Володимиром Путіним і виступає проти подальшої військової допомоги Україні з боку ЄС.

Лідер Християнсько-демократичного союзу (ХДС) висловив звинувачення на адресу попереднього уряду канцлера Шольца, стверджуючи, що той нехтував питаннями європейської інтеграції. Він вважає, що це негативно вплинуло на зв'язки Німеччини з ключовими партнерами, такими як Франція та Польща, і Мерц має намір виправити цю ситуацію.

Успіх у цьому випадку зовсім не гарантовано. Президент Франції Еммануель Макрон має не надто сильні позиції всередині країни. У Польщі після восьми років правління націонал-консерваторів з партії "Право і справедливість" (ПіС) два роки тому було сформовано проєвропейський уряд під керівництвом колишнього голови Європейської Ради Дональда Туска. Однак нині в Берліна немає тісних відносин ні з Парижем, ні з Варшавою.

У інших країнах Європейського Союзу колишні проєвропейські настрої не займають провідних позицій. Праві популісти набирають популярність у багатьох регіонах, а процес євроінтеграції вже не сприймається як щось очевидне.

Як вихід із торговельно-митного конфлікту з Трампом деякі політики в Берліні та Брюсселі хочуть знову зробити ставку на бізнес із Китаєм. Однак він розвивається вже не так добре, як раніше, коли справи в німецьких експортерів до КНР йшли блискуче. Автомобілі з Німеччини, які тривалий час залишалися справжнім експортним хітом, тепер у Китаї дедалі більше поступаються продукції місцевих виробників.

Досліджуйте також: Китай активно витісняє німецькі корпорації - і це стосується не лише автомобільних виробників.

Європейський Союз, в свою чергу, обмежує доступ китайських електричних автомобілів до свого ринку. З огляду на свою експортно орієнтовану економіку, Німеччина, ймовірно, намагатиметься забезпечити, щоб обмеження в торгівлі з Китаєм не стали надмірними.

З іншого боку, нова правляча коаліція Німеччини має намір зменшити ризики в галузі безпеки, пов'язані з економічною силою Китаю. "Ми прагнемо ефективно запобігати іноземним інвестиціям, які суперечать нашим національним інтересам у критично важливій інфраструктурі та стратегічних секторах", – ця цитата з коаліційної угоди, ймовірно, в першу чергу стосується Китаю.

Уряд Німеччини опинився в надзвичайно складній ситуації. Через знищення мільйонів євреїв нацистами, питання безпеки Ізраїлю стало для Берліна особливо важливим. Однак, з іншого боку, німецька влада неодноразово висловлювала критику щодо рішучих дій Ізраїлю в Секторі Гази проти палестинського терористичного угруповання ХАМАС, вважаючи їх непропорційними до обсягу проблеми.

Німецький уряд також опинився у скрутній ситуації після видачі Міжнародним кримінальним судом (МКС) ордеру на арешт прем'єр-міністра Ізраїлю Біньяміна Нетаньяху, якого підозрюють у скоєнні воєнних злочинів у Газі. Берлін визнає юрисдикцію МКС і мав би заарештувати Нетаньяху під час його візиту до Німеччини. Однак Фрідріх Мерц пообіцяв, що поки він буде канцлером, такого не станеться.

Хоча німецькі Зелені завдяки голосуванню ще в Бундестазі старого складу домоглися того, що на захист клімату в країні виділятиметься суттєво більше коштів, а в конституції країни прописали мету досягти кліматичної нейтральності до 2045 року, загалом цій тематиці в майбутній коаліції приділили не дуже багато уваги. Дональд Трамп не лише одразу ж після інавгурації вивів США з усіх міжнародних кліматичних угод, його приклад наслідували приватні інвестиційні компанії на кшталт BlackRock чи J.P. Morgan, відмовившись від проєктів, які ставлять за мету захист клімату.

Німеччині, швидше за все, буде важко просувати тему захисту клімату на міжнародній арені. Крім того, екологічні організації в самій Німеччині також не дуже вірять у відданість майбутнього уряду цій проблематиці. У пасажі коаліційної угоди, де йдеться про те, що кліматичної нейтральності має бути досягнуто за допомогою "підходу, який поєднує захист клімату, економічну конкурентоспроможність та соціальну рівновагу", захисники довкілля вбачають відхід від поставлених кліматичних цілей.