Якщо війна затягнеться: що можуть зробити українці з "відкладеним життям"

Життя в умовах постійної небезпеки стане свідомим вибором кожного з нас. Досвід доводить: виховувати дітей, зводити власні домівки та накопичувати фінансові резерви — це ніколи не буде зайвим.

Перемир'я не відбувається. Противник виявляє рішучість продовжувати бойові дії. Генеральний секретар НАТО Марк Рютте минулого тижня у Брюсселі висловив думку, що Росія залишатиметься загрозою для держав Альянсу ще багато років після можливого підписання мирної угоди з Україною: "Наша головна мета на 2032 рік - забезпечити захист території НАТО від російської загрози, яка є тривалою".

Загрози та небезпеки стали частиною нашого повсякденного життя, і багато українців вже четвертий рік поспіль живуть у стані невизначеності. Вони змушені відкладати свої плани, такі як будівництво житла, народження дітей чи навіть початок ремонту. Ми намагаємося зрозуміти, як довго це може тривати і які стратегії — як особисті, так і сімейні — варто обирати в умовах, м'яко кажучи, нестабільності.

ПЛАН №1: УСВІДОМИТИ, ЩО ПЛАНИ - ІЛЮЗІЯ

Є нестабільність - є й прагнення забезпечити собі майбутнє, оптимізувати сімейний бюджет. Меблі, подорожі, нерухомість, валюта - у що вкладати гроші в нашій ситуації, окрім як у колективний захист - підтримку Сил оборони? Чи є сенс намагатися накопичити кошти (зокрема, на старість), на що буде розумно витрачати великі суми сьогодні й завтра? Людей, яких ці питання непокоять, чимало. Бо якщо доведеться евакуюватися - диван чи нову квартиру в кишеню не вкинеш. А якщо мало не щоночі над головою кружляють "шахеди", ідея робити внески у приватний пенсійний фонд у розрахунку на виплати років через 20 здається сумним жартом.

"Ризики варіюються в залежності від місця проживання, а на прийняття рішень вплине відстань до лінії фронту. Проте я б не радив вести життя в постійному очікуванні", - зазначає Михайло Колісник, професор з Київської школи економіки та президент CFO Club Ukraine. Він наводить приклад наших батьків, які в очікуванні кращих часів зберігали чайні сервізи, скатертини та гроші "на книжку", так і не використавши їх. Тому фінансовий експерт рекомендує не слідувати їхньому прикладу, а скоріше адаптувати свої плани до нинішніх умов. Він також підкреслює, що наразі є можливість вигідно інвестувати в нерухомість, оскільки ціни на неї досить низькі.

Не все, що нас оточує, піддається нашому контролю, і раніше це не завжди вдавалося. "Ілюзія контролю — це природна риса людини. Ми прагнемо вірити, що маємо владу над подіями, але насправді ми контролюємо значно менше, ніж нам здається," — зазначає пан Михайло. Тому перший крок, який слід зробити українцям, — це усвідомити цю істину та прийняти її.

Як можна жити, усвідомлюючи відсутність контролю та можливість стати жертвою воєнних дій? Ізраїль вже багато років перебуває під загрозою обстрілів, у стані безперервної конфліктної ситуації, завершення якої не видно в найближчому майбутньому, зазначає професор. Тим не менш, люди продовжують отримувати освіту в університетах, купувати нерухомість та виховувати дітей. "Це необхідно робити й надалі, коригуючи свої споживчі та інвестиційні рішення. Повна зупинка діяльності та очікування на невідоме - найгірший варіант з усіх можливих", - переконаний він.

Головне — це зрозуміти, як проводити корекцію. Наприклад, пенсійні накопичення існують у цивілізованих країнах, де люди можуть сподіватися на стабільне майбутнє. "В Німеччині є сім'ї, чиї пенсійні заощадження формувалися ще з 19 століття завдяки їхнім предкам", — зазначає Колісник. Покоління за поколінням ці ресурси не лише зберігаються, але й поповнюються. Дослідження показують, що представники менш забезпечених родин, які живуть у нестабільних умовах з невтішними перспективами, частіше витрачають гроші в даний момент, замість того, щоб заощаджувати. В Україні, з огляду на невпевненість у завтрашньому дні, багато людей приймають саме таке рішення, вважає експерт. Водночас у країнах з низьким рівнем розвитку проблему вирішують шляхом збільшення народжуваності. "Можливо, варто порадити українцям підвищити рівень народжуваності (хоча це може викликати побоювання)", — говорить професор. Здається, що саме такий підхід до інвестицій у майбутнє наразі ближчий Україні, ніж пенсійні заощадження громадян країн з високим ВВП на душу населення.

Інвестиції для душевного комфорту та економічного зростання.

Куди варто інвестувати в даний момент? У себе та своїх дітей: освіта, підвищення кваліфікації, здоров'я. Це ті аспекти, які, в умовах невизначеності майбутнього, залишаються з вами і не можуть бути забрані. Наприклад, якщо ви давно планували зробити лазерну корекцію зору, то зараз ідеальний момент для цього. "Це те, що ми називаємо людським капіталом. Усі інвестиції, які сприяють зростанню цього капіталу, є бажаними і з точки зору особистих фінансів, є правильними", - зазначає Михайло Колісник.

При цьому важливо також уникати марнотратства. Подорожі та дорогі святкові подарунки, які колись вважалися звичними, тепер втрачають актуальність для багатьох. Це зокрема пов'язано з безкінечними потребами на фронті та незакритими волонтерськими зборами, що створює численні можливості для благодійництва і інвестицій у власну безпеку. Особисті бажання часом виглядають не такими вже й важливими. Проте економіка повинна функціонувати, наголошує Михайло Колісник. Для того, щоб один солдат на фронті був адекватно забезпечений і міг ефективно виконувати свої завдання, потрібно, щоб 20 людей працювали і сплачували податки в тилу.

Саме тому не слід очікувати, що люди будуть обмежувати свої дії, навіть якщо мова йде про розваги чи подорожі, - зазначає фінансовий експерт. - Немає нічого поганого в тому, що люди насолоджуються кавою в Києві чи Львові. Можливо, той, хто її п'є, не робить донати, але власник кав'ярні, котрий сплачує податки, обов'язково потребує прибутку. Тож кожен має задуматися над тим, що він робить для підтримки фронту та перемоги, а також в якій мірі готовий долучитися фізично або фінансово, пояснює Колісник. Інше питання полягає в тому, як це реалізувати, щоб економіка функціонувала на повну потужність. "Я не вважаю, що потрібно обмежувати економічну активність або переводити її в військове русло, - розмірковує він. - Якщо мене покличуть до армії, я маю бути готовим, але до того часу варто діяти відповідно до рекомендацій економістів, щоб забезпечити нашу перемогу у війні. Інакше ми можемо зіткнутися з економічною депресією раніше, ніж з іншими проблемами".

Тримати трохи грошенят "на чорний день" - то святе. Хоча так само варто було мати, коли й війни не було, зауважує Колісник. "Я б зараз робив портфель різною валютою потроху. Долар стає все більшим об'єктом для спекулятивних угод, його ризиковість зростає, але то не страшно, це лише питання пропорцій валют, в яких ми тримаємо заощадження", - каже він.

Зазвичай люди формують свої фінансові стратегії, виходячи з наявних ресурсів або бажаних цілей, зазначає фінансовий консультант Світлана Гуцман. У складних життєвих ситуаціях, таких як наша, не існує простих рішень чи універсальних формул. Однак, правильний підхід передбачає проведення фінансової перевірки, щоб оцінити свої можливості та ресурси, такі як навички управління коштами, їх примноження та інвестиційні знання. Також важливо дослідити власну психологію стосунків з грошима, оскільки наші емоції, поведінка та рішення можуть суттєво впливати на фінансові результати. "Наступним кроком стане розробка фінансового плану, який допоможе захистити нашу спроможність заробляти гроші та максимально примножити капітал", - додає консультант.

Ось роз'яснення спеціалістки щодо ключових принципів ефективного планування, які можуть виявитися корисними.

УМІЛИЙ ВИБІР - ПРИЙМАТИ РИЗИК, АЛЕ В ДОМІ

Подивитися, як вдається реалізувати поради "крутити повноцінно економіку" і не відкладати важливі життєві події в стані війни можемо хіба що на прикладі вже згаданого Ізраїлю. Життя існувало і в окупованому німцями Києві, воно вирує в Афганістані, де громадянська війна триває з 1978 року. Та попри всі відмінності, саме ситуації, в якій опинилися колись ізраїльтяни і нині ми, досить схожі, бо мова про сучасні війни, економіки, сучасні потреби людей і - перманентну зовнішню загрозу.

В'ячеслав Ліхачов, історик, політолог та член експертної ради Центру громадянських свобод в Ізраїлі, який протягом певного часу проживав у цій країні, ділиться своїми спостереженнями про те, як суспільство адаптується до тривалого конфлікту. За його словами, наразі ізраїльтяни відчувають себе в безпеці. До трагічних подій 7 жовтня 2023 року, які підірвали це відчуття, загроза існуванню держави не відчувалася протягом приблизно п'яти десятиліть, і люди звикли до певної стабільності. Хоча ракети з Сектора Гази можуть загрожувати, система протиповітряної оборони або спеціально облаштовані укриття (мамади) у кожному домі забезпечують захист. Протягом років населення дисципліновано реагувало на сигнали тривоги, що стало звичною практикою. Ліхачов зазначає: "Кожен випадок тривоги викликає стрес, і після цього людина може звернутися до лікаря через нервовий зрив або травму, отриману на сходах. Проте таких звернень значно більше, ніж від тих, хто дійсно постраждав внаслідок атаки."

Люди покладаються на свої збройні сили, які стали невід'ємною частиною повсякденного життя. "В Україні це вже теж помітно, а раніше наші туристи в Ізраїлі часто звертали увагу на велику кількість військових і мирних жителів з вогнепальною зброєю на вулицях, - ділиться пан В'ячеслав. - Зброя зазвичай носиться на виду, що може рятувати життя в умовах терористичної загрози". Ізраїльтяни вкрай уважні до всього, що викликає підозру. Наприклад, людину може запідозрити, якщо вона одягнена не відповідно до погоди, адже це може свідчити про можливу приховану зброю чи вибухівку. "Не можна залишити сумку на зупинці і відійти - на це миттєво відреагують, - зазначає політолог. - Проте такий високий рівень настороженості в цілому не негативно впливає на повсякденне життя".

Тривалий конфлікт сприймається як частина повсякденності. Батьки, які планують народження дитини, усвідомлюють, що через 20 років їхня дитина може піти на службу, і, ймовірно, опинитися в епіцентрі збройного конфлікту. "В ізраїльських сім'ях звично мати багато дітей, три – це стандарт, - зазначає Ліхачов. - Якщо народжуєш хлопчика, то бажано, щоб у нього був брат – таке думка часто висловлюють люди". Люди розуміють ризики загибелі на вулиці або під час служби в армії. Особи віком 30-40 років регулярно беруть участь у навчаннях резервістів, незалежно від своїх цивільних професій. "Таке життя, і люди до цього звикли", - пояснює експерт.

Свобода вибору планів, таких як будівництво будинку чи отримання освіти, значною мірою залежить від регіону, в якому люди живуть. На сьогоднішній день близько 400 тисяч ізраїльтян мешкають на Західному березі Йордану — території, що в майбутньому теоретично може стати частиною палестинської держави. "Більшість ізраїльтян не вірять у це і сподіваються, що подібного не станеться, але з 1967 року вони живуть, усвідомлюючи цю можливість, — зазначає Ліхачов. — Власне, в 2006 році близько 16 тисяч жителів ізраїльських поселень у Газі були примусово виселені, коли Ізраїль залишив цю територію, і їхні домівки були знищені. Це реальна загроза і для інших". Протягом останніх півтора року кілька сотень тисяч людей, які проживали на межі з Ліваном та навколо Гази, також стали внутрішніми переселенцями. Для невеликого населення країни це стало серйозним випробуванням.

Тобто ізраїльтяни розуміють, що життя в їхній країні - це ризик і планують життя, враховуючи його. Хоча, за словами сходознавця, для частини суспільства постійний ризик і стрес - вже занадто. "Є молодь, яка вважає ізраїльське суспільство божевільним, що у держави немає майбутнього, бо там завжди буде війна, - розповідає Ліхачов. - І багато хто, особливо молоді люди, хотіли б поїхати і їдуть". Зокрема, через економічні причини. Життя в Ізраїлі дороге, не так просто знайти свою економічну нішу, пояснює експерт. Дорога вища освіта, професійні курси. Ізраїльське суспільство не настільки успішне, як здається зовні, точніше, дуже неоднорідне. "Але значна частина не витримує саме постійної невизначеності, стресу, загрози терактів. Близько 10% громадян постійно живуть за кордоном, - пояснює пан В'ячеслав. - А ті, що лишаються, керуються певною патріотичною індоктринацією - тим, що зветься сіонізмом".

Для них є цінністю сам факт, що вони євреї і живуть на землі предків. Не тому, що тут вигідніше економічно чи безпечніше, а тому, що вважають: якщо ти єврей, то зобов'язаний жити саме тут і це - найкраща мотивація розвивати країну. "І ці ідеї поділяє значна частина суспільства. А поїхати з Ізраїлю означає знову стати євреєм-вигнанцем, що втратив дім, це - пригнічене становище", - пояснює сходознавець. Самим фактом життя в Ізраїлі євреї стверджують свою гідність. А небезпеку сприймають, як мешканці сейсмічно небезпечних зон: що ж, може статися землетрус і ніякі вжиті заходи не врятують.

"Тривалі конфлікти вносять свої особливості в повсякденність, проте не визначають її остаточно, - зазначає Ліхачов. - Це усвідомлений вибір, за який доводиться сплачувати певну ціну."

КОЛИ УКРАЇНЦІ ПРИСТОСОВУЮТЬСЯ

Сьогодні життя в Ужгороді, Києві та Харкові суттєво відрізняється, і це створює різні горизонти для планування, зазначає В'ячеслав Ліхачов. До початку повномасштабного вторгнення було важко порівняти умови життя в Авдіївці та Станиці Луганській з іншими регіонами. "Тривалі конфлікти, як правило, супроводжуються зниженою інтенсивністю бойових дій, наявністю більш-менш стабільної лінії фронту, а повсякденне життя залежить від відстані до неї", - зазначає він. Також важливим є рівень ризику від обстрілів та інших загроз.

Однак три роки — це вже значний термін, а через десятиліття ризики стають менш істотними і сприймаються подібно до ймовірності потрапляння в аварію, зазначає історик. "У березні 2022 року я перебував у Києві і замислювався, що, якщо б снаряд потрапив у сусідній будинок, то варто було б виїхати. Два тижні тому дрон влучив у будівлю навпроти, загинула жінка, але я не планую нікуди їхати," — ділиться своїм досвідом він.

За три роки наше суспільство адаптувалося до умов воєнного стану настільки, наскільки це було можливо. Віталій Шмаргун, професор кафедри психології НУБіП України, зазначає, що колективні зміни свідомості, ймовірно, більше не відбудуться, адже це тривалий процес. "У найближчій перспективі передумов для цього я не бачу," — додає він. "Однак усвідомлення власної місії може змінюватися під впливом різних чинників, таких як безпека, аналіз життєвого досвіду та інформаційне середовище." Водночас, варто усвідомити, що багато людей перебувають у стані тривоги, втоми та горя, що робить їх особливо вразливими. "Людський аспект у стосунках та повага до психологічних і фізичних меж інших мають бути на першому місці," — підкреслює Шмаргун.

В найближчій перспективі українці вимушені жити в незвичній, незнайомій ситуації. Питання безпеки набули якісно нового значення і будуть визначати особливості поведінки і адаптації - і соціуму, і конкретної людини, говорить соціальний психолог. Багатьох турбує, чи вистачить здібностей, можливостей, здоров'я подолати труднощі, що постійно виникають. "Частина населення відчуває загальний смуток, зневіру у власних силах, безпорадність, прослідковується поширення певного фаталізму, - констатує Шмаргун. - Але водночас унікальність кожного дня формує нашу відповідальність за вибір". Якість життя часто визначається не тим, що відбувається навколо, а тим, як людина реагує на це, нагадує психолог.

Свідомі та підсвідомі переконання є значущою силою, яка формує наше середовище. Мудрість у відношенні до життя полягає в здатності сприймати його в усіх його різноманітних формах і контрастах.

В даний час спостерігаються значні зміни в соціальних цінностях, ідеали стають все більш вразливими. "Вивчення історії та наслідків численних конфліктів може викликати певний песимізм", - зазначає пан Віталій. - "Ми вже бачимо ознаки культурної та моральної деградації суспільства. Щоб підвищити громадянську свідомість, необхідно відновити верховенство права та інвестувати в освіту." Інтелектуальна культура відіграє ключову роль у формуванні та відтворенні ціннісних систем, традицій і ідей, а також у сприянні самоорганізації соціальних сил і рухів. Такі глобальні зміни, як трансформація суспільства, мають тривалий характер. "Це не означає, що зміни не потрібні - адже ви керуєте найцікавішим проектом у світі - своїм власним життям," - підкреслює психолог.

Іншими словами, ми зобов'язані і будемо існувати в даний момент.