Обраний президент Дональд Трамп оголосив, що закінчить конфлікт в Україні, як тільки знову займе свій пост в Овальному кабінеті. Проте важливо зазначити, що немає жодних ознак готовності президента Росії Володимира Путіна до досягнення компромісу.
Однак Трамп оголосив, що призначить "високопрофесійного спеціального посланця, особу з значним авторитетом" для ведення переговорів щодо укладення угоди. Європейські керівники можуть ставитися до Трампа з недовірою, проте вони, здається, одностайні в розумінні необхідності обміну територій на мир. "Усі, здається, дійшли до цього висновку. Важко обговорювати це відкрито, оскільки це означало б, що ми готові винагородити агресію", -- зазначив колишній посол Франції в США Жерар Аро в інтерв'ю Washington Post. Аро правий. Винагорода Путіна територіальними поступками після його агресивної війни проти України лише сприятиме подальшій агресії проти України або новим нападам на інших сусідів Росії.
Обмін територією заради забезпечення безпеки виглядає безглуздо, оскільки Будапештський меморандум 1994 року вже був розглянутий як гарантія безпеки, що забезпечувала цілісність України в обмін на відмову від ядерної зброї. Проте основна проблема полягає в тому, що сама концепція "територія за мир" є вкрай хибною.
Обмін землею заради миру рідко приносив успіх або захищав інтереси слабших, коли на них тиснули сильніші. Трансконтинентальна експансія США відбувалася на фоні угод "земля в обмін на мир" з різними корінними народами, проте лише деякі з цих угод Вашингтон виконував, коли його інтереси змінювалися. У рамках семнадцяти пунктів угоди з Тибетом китайська комуністична влада гарантувала збереження політичної системи Тибету. Однак ця угода не принесла миру, а стала лише початком анексії Тибету комуністичною партією та знищення його культурної спадщини.
Історія надає численні аналогічні випадки.
Передача Судетської області Німеччині не лише не зупинила Другу світову війну, а, навпаки, могла стати каталізатором для її початку, оскільки Адольф Гітлер зробив висновок, що Захід не має рішучості. Яскравим прикладом стратегії "територія в обмін на мир" слугують Кемп-Девідські угоди, в рамках яких Ізраїль поступився Синайським півостровом за дипломатичне визнання з боку Єгипту. Ця угода, укладена в 1978 році, принесла Нобелівську премію миру прем'єр-міністру Ізраїлю Менахему Бегіну та президенту Єгипту Анвару Садату. Хоча концепція "територія в обмін на мир" стала основою подальшої дипломатії, випадок Кемп-Девіда можна розглядати швидше як виняток із правила. Це пояснюється тим, що Садат бажав миру не через отримання землі, а тому, що після невдалої спроби завоювання Ізраїлю в 1973 році він усвідомив, що війна не призведе до досягнення його цілей.
Цей фактор вислизнув від уваги американських і європейських дипломатів, які швидко зробили формулу "земля в обмін на мир" базовою для подальшої арабо-ізраїльської дипломатії. Угоди в Осло 1993 року, наприклад, надали Палестинській адміністрації контроль над більшою частиною сектору Гази і частиною Західного берега річки Йордан. Організація визволення Палестини перетворила їх на притулки для терору. Прем'єр-міністр Ізраїлю Аріель Шарон посилив проблему, коли змусив Ізраїль повністю вивести війська з Гази. Наступного року ХАМАС встановив контроль над цією територією і негайно приступив до її перетворення на терористичну базу для продовження атак на єврейську державу.
Подібна ситуація сталася і в Лівані. Ізраїль намагався обміняти свою буферну зону на південь від країни на мирні угоди, але в результаті отримав понад 100 тисяч ракет на своїй межі та численні тунелі "Хезболли" під землею. Іншими словами, кожного разу, коли Ізраїль поступався територією в надії на мир, він натомість стикався з війною та терором. Важливо зазначити, що, незважаючи на спрощений підхід дипломатів, проблема не обмежується лише земельними спорами; вона корениться в ідеології та агресивності супротивника. Саме тому концепція "територія в обмін на мир" для України не лише не призведе до стабільності, але й може відкрити шлях до нових конфліктів.
Як ХАМАС домагається знищення Ізраїлю, а покійний голова "Хезболли" Хасан Насралла обіцяв викорінити весь єврейський народ, де б він не жив, так і Путін заперечує будь-яку легітимність існування України. У його передвоєнних промовах і статтях стверджується, що українці просто не можуть існувати окремо від Росії.
Настав час залишити в минулому ідею "земля в обмін на мир" і зрозуміти, що справжній мир настає тільки тоді, коли військові поразки змушують агресорів беззастережно капітулювати.
#Компроміс #Євреї #Німеччина #Ідеологія #Адольф Гітлер #Україна #Дональд Трамп #Росія #Єгипет #Українці #Прем'єр-міністр #Дипломат #Президент (державна посада) #Володимир Путін #Північна та Південна Америка #Вашингтон, округ Колумбія #Ізраїль #Франція #ХАМАС #Друга світова війна #Місто Газа #Сектор Газа #Хезболла #Ліван #The Washington Post #Західний берег річки Йордан #Анексія #Комунізм #Тибет #Дипломатія #Агресія #Торгівля #Будапештський меморандум #Експансія #Терор (політика) #Ядерна зброя #Китай #Угоди в Осло #Аріель Шарон #Кемп-Девідські домовленості #Нобелівська премія миру #Організація визволення Палестини #Синайський півострів #Легітимність (політична)
