Суды Украины занимаются рассмотрением дел с международным аспектом в тех ситуациях, когда событие или действие, послужившее причиной для иска, произошло на украинской территории. Кроме того, они имеют право рассматривать дела, относящиеся к личному статусу или правоспособности граждан Украины.
Данный момент был подчеркнут Верховным Судом в решении от 11 декабря 2024 года по делу №552/2490/23, касающемуся установления юридически значимого факта, а именно факта рождения в столице Австрии, городе Вена.
Обставини справи
У травні 2023 року жінка подала до суду клопотання про визнання юридично значущого факту.
Заява обґрунтована тим, що з 1 вересня 2020 року вступили в силу нововведення в законодавство про громадянство Австрії. Ці зміни були затверджені австрійським парламентом у жовтні 2019 року, що стало частиною визнання Австрією своєї історичної відповідальності та ще одним кроком у процесі примирення з жертвами націонал-соціалістського режиму та їх нащадками.
Відповідно до прийнятих змін, з 1 вересня 2020 року нащадки жертв націонал-соціалізму можуть подати заяву на отримання громадянства Австрії у спрощеному порядку. Це стосується як прямих нащадків (дітей, онуків та правнуків тощо), так і прийомних дітей (на момент усиновлення вони мали бути неповнолітніми) цих жертв.
Заявниця зазначила, що стала жертвою переслідувань з боку нацистів.
20 листопада 1945 року було складено актовий запис про її народження, відповідно до якого вона народилась на території Австрії і одразу після народження разом із матір'ю повернулася в Україну.
Відповідно до свідоцтва про народження, виданого повторно 17 серпня 2016 року Київським районним у місті Полтаві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Полтавській області, заявниця не має місця народження.
Також вона зазначала, що в державних архівних установах України відсутні будь-які дані, які могли б підтвердити дані про її місце народження. Всі відомі їй особи, які могли бути свідками її народження за межами України, чи повернення її разом із матір'ю на територію України в 1945 році, на цей час померли.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", жертвами нацистських репресій визнаються особи, які під час Другої світової війни зазнали переслідувань з політичних, національних або релігійних причин, а також через ворожість до націонал-соціалізму. Вона була народжена в сім'ї, де батько був євреєм австрійського походження, а мати — єврейкою українського походження, у місті Відень, Республіка Австрія.
З огляду на наведене, я звертаюся до суду з проханням підтвердити факт мого народження у місті Відень, що розташоване в Республіці Австрія.
Районний суд, а згодом і апеляційний суд, ухвалили рішення, яким відмовили у задоволенні заяви. Суд обґрунтував своє рішення тим, що у свідоцтві про народження заявниці відсутня інформація про місце її народження. Крім того, в матеріалах справи не знайшлося доказів того, що заявниця зверталася до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану, як це передбачає Закон "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", а також порядок, встановлений Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5.
Що вирішив Верховний Суд
Верховний Суд, розглядаючи цю справу, не підтримав висновки судів першої та апеляційної інстанцій з наступних причин.
Суд проводить розгляд у рамках окремого провадження справ, що стосуються встановлення фактів, які мають юридичне значення.
Частинами першою та другою статті 315 ЦПК передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження. Для розгляду справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, роз'яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються, зокрема, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян, але тільки якщо воно не пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право і якщо заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує факт що має юридичне значення.
Заявник, подаючи заявку на встановлення факту, також надає докази, що підтверджують його попередні звернення до відповідних установ для отримання документа, який засвідчував би факт із юридичним значенням. Однак йому було відмовлено у видачі такого документа, і він зазначає причини відмови.
Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, зокрема, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Тобто суддя повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.
Згідно з процедурою, визначеною в розділі IV Цивільного процесуального кодексу України, суди мають право встановлювати факти, які є важливими для захисту прав, свобод і законних інтересів осіб, а також для забезпечення умов для реалізації ними особистих немайнових або майнових прав у контексті правовідносин, що здійснюються на території України.
Це також закріплено в Законі України "Про міжнародне приватне право".
Таким чином, враховуючи, що заявниця є українською громадянкою, яка мешкає за межами країни, це питання має іноземний аспект. Відповідно до пунктів 7 та 9 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", українські суди мають юрисдикцію розглядати справи з іноземним елементом у таких випадках: якщо дія чи подія, що стала причиною для позову, відбулася на території України; або якщо справа стосується особистого статусу чи правоздатності українського громадянина.
У цій справі встановлено, що заявник вказувала на наявність у неї громадянства України, цю інформацію підтверджувала копією паспорта громадянина України для виїду за кордон, строк дії якого закінчився. Інші документи на підтвердження наявності станом на час розгляду справи у заявниці громадянства України в матеріалах справи відсутні.
У міжнародному праві термін "підсудність" використовується для встановлення розмежування повноважень між судами в рамках національної системи розгляду цивільних справ, а також для визначення юрисдикції судів у справах, що містять іноземний елемент, тобто в контексті міжнародної підсудності.
Таким чином, суди, вирішуючи питання про належність справи до їх компетенції, зобов'язані з'ясувати, у судах якої країни відповідно до міжнародних зобов'язань України підлягає розгляду справа з міжнародним елементом. До особистих немайнових прав застосовується право держави, у якій мала місце дія чи інша обставина, що стала підставою для вимоги про захист таких прав, якщо інше не передбачено законом (ст. 22 Закону України "Про міжнародне приватне право").
Верховний Суд підкреслив, що наведене свідчить про те, що клопотання про встановлення факту народження в місті Відень, Республіка Австрія, не може бути розглянуте українським судом. Це зумовлено тим, що юридичний факт, який намагається встановити заявниця (місце її народження), ймовірно, відбувався на території іншої держави, а не в Україні. Крім того, справа окремого провадження повинна стосуватися особистого статусу громадянина України, тоді як у матеріалах справи зазначено, що заявниця є громадянкою Ізраїлю.
Враховуючи наведену інформацію, Верховний Суд анулював рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, закривши провадження у цій справі.
#Євреї #Нацизм #Суддя #Парламент #Австрія #Україна #Суд #Українці #Ізраїль #Відень #Міністерство юстиції (Україна) #Друга світова війна #Паспорт #Громадянство #Документ #Апеляція #Полтава #Верховний Суд (Україна) #Цивільний процесуальний кодекс України #Підсудність #Колізія законів #Судове рішення (закон) #Дієздатність #Програма виплат #Правові відносини #Рішення суду #Цивільна справа #Первісна юрисдикція
