Чому після укладення шлюбу жінки змінюють прізвище: історія походження цього звичаю.

У сучасному суспільстві жінки мають право зберігати своє прізвище, однак це не завжди було так.

Для багатьох молодят зміна прізвища після весільної церемонії виглядає як звична практика. Проте, ця традиція має глибоке коріння і розвивалася протягом багатьох століть, варіюючись залежно від культурних особливостей різних країн.

В інтерв'ю для УНІАН історик Надія Войтович поділилася своїм походженням і розповіла про те, як жінок називали до виникнення сучасної системи прізвищ. Психолог Юлія Гриценко дала пояснення щодо значення зміни прізвища для чоловіків і жінок. У свою чергу, священник Михайло Омелян, рабин Давид Мільман і шейх Юнус Фазаїров обговорили, чи зобов'язана жінка приймати прізвище чоловіка в різних релігійних традиціях.

Чому жінки приймають прізвище чоловіка – погляд через призму історії.

На думку Войтовича, наразі багато людей вважають, що зміна прізвища після укладення шлюбу є чимось традиційним і звичним, проте з історичної точки зору це не зовсім так.

"В різних європейських суспільствах формування такої традиції відбувалося поступово, у різний час і за різних обставин. В Англії практика простежується вже в пізньому Середньовіччі та ранньомодерний період і поступово стає соціальною нормою. Її варто розглядати в ширшому контексті тогочасної моделі сім'ї. В англійському праві існувала система coverture, за якої після шлюбу юридична самостійність заміжньої жінки була суттєво обмежена, а чоловік отримував значний контроль над майном і правовими питаннями сім'ї. У такому суспільстві прізвище чоловіка відповідало ширшій моделі, у якій сім'я сприймалася як єдина соціальна та майнова одиниця, а її представником перед суспільством переважно виступав чоловік", - пояснила науковиця.

Однак не потрібно вважати, що всі жінки в Європі завжди брали чоловіче прізвище після укладення шлюбу. Звичаї в цій сфері значно варіювалися в залежності від країни, регіону, а також впливу законодавства та релігійних традицій.

У багатьох країнах така практика стала поширеною лише значно пізніше - у XIX-XX століттях, коли розвиток державного управління та цивільної реєстрації зробив прізвище важливою частиною офіційної ідентифікації людини, підкреслила історик.

"Були у жінок і власні прізвища. Але тут важливо не переносити сучасну систему прізвищ у минуле. У середньовічному та ранньомодерному суспільстві способи ідентифікації людини були значно різноманітнішими. Жінку могли ідентифікувати за родовим прізвищем, через батька, чоловіка, місце походження, професію тощо. Тобто, ім'я людини та спосіб, у який її називало суспільство, - не завжди одне й те саме. А практика зміни прізвища після шлюбу - це окремий історичний процес", - підсумувала Войтович.

У сучасномі світі в деяких країнах нічого поганого не відбувається, якщо жінка не бере прізвище чоловіка:

У Франції кожен із подружжя зберігає своє прізвище, яке отримав при народженні. Проте вони мають можливість використовувати прізвище партнера в якості nom d'usage, що означає прізвище, яке вживається в повсякденному житті або в офіційних документах.

* в Іспанії традиційно людина має два прізвища, пов'язані з батьківською та материнською лініями. Тому шлюб не означає заміну жіночих прізвищ прізвищем чоловіка.

* в Ісландії історично сформувалася патронімічна та матронімічна система. Ім'я може вказувати на походження від батька або матері, а не на належність усіх членів сім'ї до одного спадкового прізвища.

В Україні традиційно шлюб був символом переходу жінки з однієї родини до іншої. У зв'язку з цим, після укладення шлюбу її соціальна ідентичність часто почала формуватися через чоловіка та його рід. Цю традицію підтверджують метричні книги: хоча в різних регіонах і конфесіях існували різні правила запису, можна спостерігати випадки, коли жінка у документах фіксувалася через свого батька або чоловіка, а її прізвище набувало присвійної форми. Наприклад, жіночі прізвища, що закінчуються на -а або -я, історично виникли як відповідь на запитання "Чия вона?" – Кобилянський стає Кобилянською.

У розмовній мові належність жінки до роду могла позначатися шляхом додавання суфікса "-иха": наприклад, Шевченко перетворюється на Шевченчиха.

Чому представниці жіночої статі почали використовувати прізвище своїх партнерів? Чи має на це вплив релігійний аспект?

Є певні особи, які вважають, що жінки традиційно почали приймати прізвище своїх чоловіків через релігійні вірування, проте це не зовсім відповідає дійсності.

Християнська віра

Протоієрей та прес-секретар Київської митрополії ПЦУ Михайло Омелян пояснив, що Церква завжди говорить про шлюб, як про таїнство. І з догматичної, канонічної точки зору немає вказівок з приводу прізвища жінки. Тобто з погляду церкви немає гріха чи неправильності в тому, щоб, наприклад, жінка взяла прізвище чоловіка, або щоб вона залишила своє дівоче прізвище чи, наприклад, мала подвійне прізвище. Тобто це суто соціальний аспект, і рішення приймає подружжя", - відповів священник.

Іслам – це релігія, що базується на віровченні пророка Мухамеда, яка охоплює мільйони послідовників по всьому світу.

Згідно з висловлюванням шейха Юнуса Фазаїрова, представника духовного управління мусульман України, у ісламській традиції велике значення надається підтриманню родинних зв'язків, навіть із далекою ріднею. Також важливо пам'ятати про своє походження та рід. Одним із засобів збереження цих зв'язків є прізвище. Він поділився своєю думкою щодо того, чи повинна дружина приймати прізвище чоловіка в контексті ісламських культурних норм.

На мою думку, існують два основних підходи, які можна умовно розглянути, і які характерні для різних націй та культур, що практикують іслам.

Перше — коли жінка прагне асоціювати себе з чоловіком і дітьми, а друге — акцентувати свою приналежність до певної родини. Експерт зазначив, що в багатьох мусульманських країнах, таких як Сирія, Ліван, Йорданія та Саудівська Аравія, жінка після шлюбу зазвичай зберігає своє прізвище. Це дозволяє людям досліджувати свою родинну історію на протязі багатьох поколінь, відстежуючи її корені на століття назад. Однак, якщо після одруження жінка бажає підкреслити свою нову приналежність до родини чоловіка, вона може взяти подвійне прізвище. Водночас, діти завжди будуть носити прізвище батька і належати до його роду.

Юдаїзм

Рабин Давид Мільман, юдейський капелан Збройних Сил України, висловив свою думку щодо зміни прізвища, зазначивши, що це питання виключно цивільного характеру, оскільки виникло в значно пізніший період після появи релігії. "У традиційній юдейській культурі жінки, як правило, після укладення шлюбу приймають прізвище чоловіка, що символізує їхнє приєднання до його родини. Проте бувають випадки, коли прізвище жінки має більшу суспільну значущість або є більш відомим, ніж прізвище її чоловіка. У таких ситуаціях вона має повне право залишити своє прізвище, якщо це питання узгоджено між подружжям", - підкреслив спеціаліст.

За словами рабина, релігія не накладає обов'язку на зміну прізвища після шлюбу, і немає необхідності відмовлятися від свого. Коли створювалися священні тексти, поняття прізвища в сучасному розумінні навіть не існувало. Перед хупою (весільною церемонією - ред.) молодята обговорюють, чи змінить дружина своє прізвище, чи буде чоловік носити бороду, а також які будуть їхні інтимні стосунки протягом тижня – навіть найменші деталі. Таким чином, рішення приймається безпосередньо самими подружжям.

Як прізвище чоловіка впливає на долю жінки з точки зору психології

Психолог Юлія Гриценко розповіла, що буде, якщо не змінювати прізвище після одруження, та як подібна традиція психологічно впливає на жінку. За її словами, це може переживатися по-різному - одні жінки відчувають близькість до чоловіків, інші - втрату своєї ідентичності.

Зараз, на думку психологині, жінки частіше залишають своє прізвище:

Вважаю, що це пов'язано з тим, що в цілому вони стали більш самостійними у фінансовому, професійному та соціальному планах.

Шлюб, каже експерт, в цілому дедалі менше сприймається як перехід жінки в сім'ю чоловіка, а більше як союз двох окремих дорослих людей. "Плюс є й дуже практична сторона: документи, дипломи, професійне ім'я, а в разі розлучення - знову все це змінювати", - відповіла Гриценко.

Вона наголосила на тому, що у питанні зміни прізвища важливо, щоб це рішення було вільним вибором, бо одна справа - "я хочу, щоб у нас було спільне прізвище", і зовсім інша - "так прийнято" або "чоловік образиться".

Можливо, вас також зацікавлять наступні новини: