Ізраїль переживає серйозну кризу через гучний скандал. Чи зможе Нетаньягу залишитися на посаді?

Відновивши бойові дії в Секторі Гази два тижні тому, прем'єр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу укріпив свої позиції у внутрішній політиці.

До уряду повернулися міністри ультраправої партії "Оцма Єгудіт" ("Єврейська міць") на чолі з Ітамаром Бен-Ґвіром, які раніше залишили свої позиції через незгоду з угодою з ХАМАС. Нещодавні напружені суперечки щодо необхідності змін у правилах призову на військову службу, які ставили коаліцію на межу розколу протягом останніх півтора року, відійшли на другий план. Уряд має стійку підтримку в Кнесеті. Знакове голосування щодо бюджету, яке ще кілька тижнів тому виглядало досить складним, пройшло без проблем минулого тижня.

Нагадаю, що востаннє Біньямін Нетаньягу втратив своє керівництво у 2020 році, коли пішов в опозицію на півтора року після невдалої спроби прийняти бюджет. Тим не менш, тепер прем'єр-міністр не має причин для побоювань щодо проведення дострокових виборів. В усіх опитуваннях його партія "Лікуд" суттєво випереджає інші політичні сили, а можливий розподіл мандатів безсумнівно дозволяє зберегти контроль над ситуацією для правої коаліції, що підтримує Нетаньягу. Хоча варто зазначити, що один потенційний політичний проект може стати серйозною конкуренцією "Лікуду", але про це ми поговоримо далі.

Загалом, суспільство виступає за продовження військових дій у Газі. Багато ізраїльтян розглядали можливе припинення вогню як вимушений, тимчасовий крок. Вони розуміли, що без активних дій звільнити заручників з рук терористів буде неможливо, однак емоційно їм важко було прийняти той факт, що ХАМАС намагається представити проміжні результати конфлікту як свою перемогу.

Перспектива повного припинення бойових дій і відповідно збереження влади ХАМАС у Секторі Гази була категорично неприйнятною для ізраїльського суспільства. Біньямін Нетаньягу чудово вловлював ці настрої й попри попередньо погоджений другий етап угоди, що теоретично передбачав закінчення війни, весь час заявляв, що перемир'я є тимчасовим. Бомби, що впали в ніч на 18 березня на голови функціонерів ХАМАС і членів їхніх родин, які опинилися поруч після іфтару (колективної трапези після заходу сонця в Рамадан), в Ізраїлі сприйняли мало не із захватом. Принаймні якийсь час глава уряду знову може спокійно повторювати популярні в народі гасла про остаточне знищення ХАМАС і "повну перемогу" й не мучитися імітацією спроб досягти якоїсь угоди.

Після повернення до Білого дому Дональда Трампа для ізраїльського прем'єр-міністра, схоже, сприятливо складається й зовнішньополітичний контекст. Варто лише згадати, яких зусиль докладала рік тому демократична адміністрація Білого дому, щоб запобігти входу Армії оборони Ізраїлю в Рафах на кордоні з Єгиптом, і як танки, солдати та бульдозери кілька місяців нерішуче тупцювали навколо, й порівняти з тим, із якою невимушеною легкістю операція на землі почалася там цього разу.

Проте ситуація на політичному горизонті Біньяміна Нетаньягу далеко не є безхмарною. В Ізраїлі в ці дні розгортається політичний скандал, що стосується його найближчого оточення. Відповідно до інформації, яку збирає Служба загальної безпеки (ШАБАК), низка колишніх та діючих співробітників прем'єрської канцелярії та його радників вела корупційні справи з керівництвом Катару. Зокрема, йдеться про отримання коштів за сприяння інтересам цієї країни в Ізраїлі, наприклад, за створення позитивного іміджу емірату в медіапросторі. Слідство намагається з'ясувати характер цих зв'язків та специфіку послуг, які ізраїльтяни надавали своїм зарубіжним партнерам за винагороду. Деталі справи під забороною, і їх не можна розголошувати. Серед свідків — і сам прем'єр, який заперечує всі звинувачення, називаючи ситуацію "полюванням на відьом".

Біньяміну Нетаньягу не звикати до корупційних скандалів. Власне, він і тепер проходить як обвинувачуваний за низкою епізодів, протягом останніх місяців періодично з'являючись до суду, аби дати показання. Ці справи не завадили політику виграти попередні вибори й мало позначаються на його підтримці в суспільстві.

Що ж особливого у випадку "Катаргейту", за яким особисто Біньяміну Нетаньягу навіть не пред'являли обвинувачень?

Річ у тім, що Катар -- не просто одна з арабських держав, які не мають офіційних відносин з Ізраїлем. Насправді в регіоні всі звикли до того, що певні бізнес-контакти чи співробітництво у сфері безпеки цілком можливі й без офіційного визнання. Ритуальне засудження "сіоністської агресії" з боку керівництва арабських країн цьому не заважає. Однак саме Катар асоціюється в Ізраїлі з беззастережною підтримкою ХАМАС. У місті Доха розташована штаб-квартира цієї терористичної організації. Крім дипломатичної підтримки ісламістів, протягом десяти років Катар також надавав ХАМАС у Газі значну фінансову допомогу на сотні мільйонів доларів. Хоча керівництво емірату офіційно стверджує, що гроші йшли тільки на зарплати "держслужбовцям" (тобто функціонерам ХАМАС) і гуманітарні потреби, ізраїльтяни небезпідставно впевнені, що значну частину цих коштів було витрачено на будівництво підземної інфраструктури військового призначення та підготовку "Потопу аль-Акси", як араби називають терористичну атаку 7 жовтня.

Відповідно до результатів внутрішнього розслідування ШАБАК, опублікованих 4 березня, значна частка відповідальності за напад ХАМАС лежить на політичному керівництві держави. Однією з основних помилок визнано підтримку фінансових вливань з Катару в сектор Газа.

Доповідь ШАБАК знову привернула увагу суспільства до того, що уряд виявляв інтерес у підтримці ХАМАС як фактичної влади в Газі. Це пояснювалося не лише помилковим переконанням, що відповідальність за населення та прагнення до соціально-економічного розвитку можуть стримати терористичні дії проти Ізраїлю. Біньямін Нетаньягу прагнув, щоб Палестинська національна адміністрація (ПНА), яка базується в Рамаллі, не змогла взяти під контроль всю територію автономії. В умовах, коли триває конфлікт між ПНА та ХАМАС, а єдиного палестинського політичного суб'єкта не існує, Тель-Авів не має надійного партнера для переговорів. ХАМАС, що контролює Газу, робить створення палестинської держави лише мрією, далекою від реальності. Ця модель, яка деякий час була вигідною для ізраїльського уряду, зазнала краху після подій 7 жовтня.

Біньямін Нетаньягу відреагував на доповідь ШАБАК з великою емоційною напругою, незабаром після чого звільнив керівника служби Ронена Бара, хоча це рішення наразі оскаржується в суді. Виклик до надання свідчень у справі "Катаргейт" прем'єр вважає актом помсти за звільнення Ронена Бара, а саму справу трактує як політичне переслідування з боку "глибинної держави".

Хоча висновки робити ще зарано, але "Катаргейт" може стати серйозним випробуванням для політичного майбутнього Біньяміна Нетаньягу. Не випадково кілька днів тому Нафталі Бенет, який очолював уряд у 2021-2022 роках, оголосив про своє намір повернутися в політику. Згідно з останніми опитуваннями, його правий політичний проект, який наразі існує лише в концептуальній формі, є єдиною партією, здатною скласти реальну конкуренцію "Лікуду". На даний момент немає підстав вважати, що дострокові вибори можуть відбутися, а поновлені бойові дії затуманили інформаційний порядок денний, витіснивши інші теми на другий план.

Проте не можна відкидати можливість того, що "Катаргейт" все ще вплине на напружену політичну ситуацію в Ізраїлі.