В кожній країні завжди є ймовірність, що українці можуть бути сприйняті як чужинці, мігранти або навіть об'єкти для приниження та переслідування. Це не є чимось новим. Подібні ситуації трапляються з представниками багатьох націй, коли вони перебувають за межами своєї батьківщини.
Свого часу однією з фундаментальних ідей створення Держави Ізраїль було саме те, що євреї повинні мати власну державу, здатну їх захистити.
Проте Ізраїль не зупинився лише на протидії антисемітизму на міжнародній арені. Країна також забезпечила можливості для алії — повернення єврейського населення до своєї батьківщини. Для тих, хто вирішує повернутися, передбачені різноманітні програми адаптації, включаючи вивчення мови, соціальну підтримку, допомогу в працевлаштуванні та інтеграцію в місцеву громаду.
Що маємо робити ми, українці?
Яким чином можна забезпечити безпеку мільйонів українських військових біженців? Які способи підтримки української діаспори існують? Як не втратити з уваги українців, які вже багато поколінь живуть поза межами сучасних кордонів України, на землях, звідки походять вони, їхні предки та діди?
Ось чому я раніше ініціював законопроєкт щодо демографічної політики, в якому виклав свої ідеї та механізми для реалізації цієї державної стратегії. Проте цей законопроєкт досі не був прийнятий.
В Україні значно легше формувати антипольський ажіотаж.
Ось, наприклад, дві публікації в Telegram-каналах, які фактично трактують одну й ту саму подію.
В одній -- "поляки жорстоко побили українців", у коментарях уже пишуть мало не про поламані руки.
В альтернативному варіанті — п'яний поляк, переплутавши двох співвітчизників з українцями, влаштував з ними сутичку.
Погодьтеся, це зовсім різні історії.
Чи свідчить це про те, що антиукраїнські настрої охопили все польське суспільство? Ні.
Поляки продовжують демонструвати підтримку Україні та її громадянам. Бізнес у Польщі активно шукає можливості для співпраці з українцями. Місцеві органи влади, такі як у Сопоті, приймають резолюції проти проявів українофобії та на користь українців. Важливо, щоб польські державні установи та правоохоронці ретельно розслідували всі злочини, вчинені щодо українців, і ми повинні наполегливо вимагати цього від них.
Проте цього недостатньо.
Головне питання -- що маємо робити ми самі?
Ми маємо створити потужну українську націю, яка продемонструє як стародавній українській діаспорі, так і сучасним біженцям, які втекли від війни: ця нація існує, зокрема, для вашої безпеки.
Якщо українцю не вдається знайти захист у місці свого перебування, йому слід пам'ятати: Україна завжди його чекає.
Після повернення він матиме шанс знайти житло та роботу, отримати соціальну підтримку, а при потребі – пройти курси української мови та отримати допомогу в адаптації до українського суспільства.
Українська держава повинна дбати про українців у всьому світі. Сьогодні, на жаль, системної державної політики такого масштабу ми не маємо.
Головним запобіжником для майбутнього України є Збройні Сили країни. Саме вони нині стоять на захисті як нашої держави, так і всіх громадян України.
Якою повинна бути наша стратегія стосовно інших країн?
Прагматичний.
Ми повинні орієнтуватися на інтереси нашої нації.
Чи є доцільним для України конфліктувати з Польщею в даний час?
Чи недостатньо нам страждати від війни, яку веде Росія проти України, та постійної небезпеки для наших чорноморських портів?
Ми маємо намір поставити під загрозу західні шляхи, якими транспортуються зброя, товари та гуманітарна допомога, а також якими користуються мільйони наших громадян.
Ми прагнемо мати ще одного опонента в межах Європейського Союзу та НАТО — замість країни, яка виступає на підтримку України?
Звичайно, ні.
Україна зацікавлена у Польщі-другові. У Польщі-партнері. У максимально добрих українсько-польських відносинах.
Це зовсім не свідчить про те, що ми повинні ігнорувати злочини, скоєні проти українців. Навпаки, необхідно захищати кожного українця, а від польської влади вимагати об'єктивного розслідування кожного інциденту насильства чи дискримінації.
Ми повинні підтримувати тих поляків, політиків, громадських діячів і органи місцевого самоврядування, які виступають проти українофобії. І робити все можливе, щоб у Польщі не перемагали політичні сили та настрої, побудовані на ненависті до українців, бо розпалювання ворожнечі між поляками й українцями об'єктивно працює на користь Росії.
Проте саме з цієї причини нам не слід реагувати на українофобію полонофобією.
Нашою реакцією на антиукраїнську істерію не повинна стати антипольська істерія.
Нашою відповіддю повинна стати потужна українська нація, яка охороняє своїх громадян у всіх куточках світу, забезпечує умови для їхнього повернення на батьківщину і, водночас, розумно формує партнери з тими країнами, від яких залежить наша безпека.
І Польща серед таких держав -- одна з найважливіших.
Україні потрібна сильна Польща-друг. Польщі потрібна сильна Україна-друг.
А найбільше ворожнечі між нами прагне Росія.
#Євреї #Суспільство #Друга Польська Республіка #Антисемітизм #Україна #Бізнес #Росія #Українці #Українська діаспора #НАТО #Польська мова #Збройні сили України #Політична партія #Ізраїль #Українська мова #Українська Держава #Європейський Союз #Дискримінація #Поляки #Польща #Антиукраїнські настрої #Зброя #Демографія #Активізм #Біженець #Місцеве самоврядування #Поліція #Злочинність #Держава (політика) #Алія
