На зорі ХХ століття Надвірна, яка сьогодні є частиною Івано-Франківської області, являла собою характерне, але водночас унікальне містечко Галичини. Саме тому її образи на світлинах викликали великий інтерес.
Якою була Надвірна в перші десятиліття цієї епохи, можна дізнатися завдяки Facebook-спільноті "Мандрівка старим кордоном". Фотографії в ній демонструють характерну для Галичини архітектуру того часу та особливості повсякденного життя на цих просторах.
Історично від 1867 року вона входила до складу Австро-Угорщини і була повітовим центром Королівства Галичини і Лодомерії. Вона мала власного старосту і цілу низку державних установ, а це забезпечувало постійний приплив чиновників, торговців і ремісників. Цікаво, що з 1891 до 1918 року містом особисто володів австрійський цісар. Перед тим воно пройшло через руки міського кредитного закладу у Відні.
Ключовим моментом для розвитку міста став 1894 рік, коли сюди проклали залізничну колію. Надвірна, яка раніше була аграрно-ремісничим поселенням, швидко трансформувалася в важливий логістичний вузол. Нафтопродукти та деревина почали активно постачатися до Центральної Європи: ліс, який століттями сплавляли Бистрицею, тепер мали змогу вивозити поїздами. З другої половини XIX століття тут запрацювали фабрики, що виготовляли сільськогосподарську техніку, пиво, сірники та продукцію нафтопереробки. Саме на базі останньої виникло підприємство, яке згодом стало основою сучасного "Нафтохіміку Прикарпаття". Таким чином, хоч містечко і не вважалося великим економічним центром, воно все ж виконувало важливу роль у регіональній економіці.
Це можна спостерігати на старовинних фотографіях. Вулиці Надвірної викладені бруківкою, а на одно- та двоповерхових будівлях можна знайти безліч вивісок магазинів і кав’ярень. Дороги заповнені гужовими возами, що перевозять вантажі. Саме таким був вигляд головної вулиці містечка, де торгівля стала невід’ємною частиною життя: на ярмарки та щотижневі базари з’їжджалися селяни з навколишніх сіл, а також єврейські торговці.
Центром міського життя була ринкова площа з ратушею. Першу, за відомостями краєзнавців, звели ще 1601 року, після надання Надвірній Магдебурзького права. Нинішня будівля, відбудована наприкінці XVIII століття, стоїть на тому ж місці. У час, про який ми говоримо, вона виконувала роль міської управи. Невисока масивна вежа з годинником, балконом і шпилястим дахом із слуховими вікнами надає всій будівлі легкості. У 1970-х роках ратушу перебудували: з'явився мансардний дах, і вона стала триповерховою. За радянських часів тут розміщувався районний Будинок культури, а нині працюють різні установи.
Однією з ключових вулиць міста в той період була, і залишається досі, вулиця Гетьмана Мазепи. У минулому вона носила ім'я Станіславської, а також Третього травня. На початку XX століття тут з'явилися компактні рядки невеликих кам'яних будівель. Деякі з цих споруд дійшли до нашого часу.
Сьогодні вулиця Мазепи поділяється на дві частини: у центрі розташовані сучасні бізнес-об'єкти, виконані в "євростилі", а по боках — приватні садиби, збудовані у традиційному стилі. Історичні будівлі на фоні цієї вулиці вирізняються своїми величезними масштабами та гармонійними пропорціями.
Раніше OBOZ.UA показував, яким був Будинок Дворянського зібрання у Полтаві на початку ХХ століття.
#
