Російська пропаганда постійно стверджує, що через 80 років після поразки Третього Райху "нацистська ідеологія" знову відновилася в Україні. Однією з основних цілей повномасштабного вторгнення в Україну була проголошена "денацифікація". Проте наратив про "український нацизм/фашизм" почали розповсюджувати ще до 2022 і навіть 2014 року. Які цілі переслідує цей наратив, які його варіації існують та яким чином він поширюється, пояснює нове дослідження Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки "Основний міф російської пропаганди. Аналіз наративу про "український фашизм".
Ідеологічний арсенал Москви
Загалом, витоки російського міфу про "фашизм", який нібито процвітає в Україні, Європейському Союзі, Казахстані та інших країнах, сягають 1960-70-х років. Тоді в СРСР на заміну нездійсненним мріям про комунізм був сконструйований культ "Великої Вітчизняної війни". Під час другого президентського терміну Путіна політтехнологи Кремля вирішили реанімувати цей культ. По-перше, для того, щоб виправдати путінську диктатуру: мовляв, влада є захисницею сакральної пам'яті про "Велику Перемогу" і "подвиг дідів", на яку нібито зазіхають фальсифікатори історії та іноагенти. А по-друге, новітній культ "Великої Перемоги" слугував потужним засобом роздмухування шовінізму: мовляв, Росія "врятувала світ від нацизму", а отже має "історичне право" втручатися у внутрішні справи інших держав.
Для того, щоб сформувати цей химерний культ "Великої Перемоги", Кремль провів ґрунтовну роботу із переписування історії. Наприклад, зі свідомості росіян потрібно було витіснити той факт, що на початок Другої світової війни СРСР і Третій Райх були союзниками, які разом розшматували Польщу. Так само на фальсифікації історії ґрунтується намагання Москви приписати перемогу над нацизмом винятково Росії, хоча насправді це було спільним досягненням багатьох народів і держав. Таке брутальне фальшування пам'яті мало конкретні політичні наслідки у РФ: розпалювання месіанських амбіцій, зневагу до міжнародного права, а також щиру ненависть до країн, які офіційна пропаганда оголосила "нацистськими / фашистськими".
Напрямки інформаційних атак
З початку збройної агресії проти України, концепція "українського фашизму" стала однією з основних тем російської пропаганди. У своїй суті вона виглядає так: "Війна проти України - це продовження священної боротьби з фашизмом, розпочатої Росією у 1941 році". Ця ідея має кілька варіантів (субнаративів), які використовуються не лише в офіційних заявах Москви, а й в рамках інформаційних кампаній проти України, метою яких є досягнення певних військово-політичних цілей Кремля, а саме:
Коротко розглянемо суть наведених субнаративів. Перший з них заперечує право України на існування. Зокрема, стверджується, що після "перевороту на Майдані" у 2014 році країна стала "фашистською державою", яка базується на антигуманних ідеях і вчиняє злочини проти своїх громадян, отже, позбавлена права на незалежність і суверенність. Активна пропаганда цього субнаративу розпочалася ще під час Революції Гідності та особливо активізувалася після початку Антитерористичної операції на сході України. Останню ж представники пропаганди описували як "військову кампанію, розв'язану київською хунтою", що нібито є "каральною операцією проти Донбасу".
Наратив про "фашистську Україну" активно поширювався протягом тривалого часу до початку повномасштабного вторгнення, а після цього став ключовим елементом російської пропаганди. Як відомо, однією з основних цілей так званої "спеціальної військової операції" було проголошено "денацифікацію" України, що означало фактичне знищення української державності.
Проте невдача путінського блицкригу змусила Москву змінити свою стратегію. Не маючи змоги зламати спротив українських сил на фронті, Росія намагається підірвати Україну зсередини. Однією з основних цілей агресора є дискредитація вищого військово-політичного керівництва України, щоб паралізувати державну управлінську систему і спричинити внутрішній безлад. Для досягнення цього Росія вдається до брехливих звинувачень у корупції, некомпетентності та "фашизмі". У Кремлі постійно поширюють заяви про "фашистів-наркоманів", стверджуючи, що Президент Володимир Зеленський є "нацистом і зрадником єврейського народу". Також активно поширюються абсурдні фейки, зокрема про те, що Зеленський нібито придбав резиденцію Гітлера чи віллу Геббельса.
Виправдання збройної агресії проти України базується на субнаративі, що "нацистська Україна" нібито планувала агресивні дії не лише щодо Криму та населення Донбасу, а й проти самої Росії. У 2014 році, коли вторгнення Росії мало гібридний характер, цей субнаратив використовувався для спотворення реальних подій: зовнішня агресія проти України перетворювалася на "громадянську війну", начебто спровоковану "фашистською хунтою". Після завершення активної фази антитерористичної операції на Сході України акцент субнаративу змістився на "злочини України проти Донбасу". Така стратегія була розроблена для створення підстав для повномасштабного вторгнення в Україну, яке подавалося, зокрема, як акт "самозахисту" з боку Росії.
Ще одним значущим аспектом інформаційних атак агресора є намагання знецінити репутацію Збройних Сил України. Починаючи з 2014 року, пропагандистські кампанії формували образ українських захисників як "фашистів", які нібито вчиняють звірства щодо мирного населення. Однією з основних цілей таких інформаційних атак став "Правий сектор", а згодом і батальйон "Азов" (тепер 12 бригада спеціального призначення "Азов" Національної гвардії України). Основна мета цих пропагандистських кампаній полягає в дискредитації українських військових, щоб зменшити обсяги міжнародної підтримки для України та спонукати місцеве населення до колаборації.
Дискредитація українських військових здійснюється не лише через фальшиві новини, такі як історія про "розіп'ятого хлопчика". Ще в березні 2022 року одним із ключових елементів російської пропаганди стало звинувачення бійців "Азову" у нібито "знищенні Маріуполя". У серпні того ж року Верховний суд Росії визнав "Азов" "терористичною організацією". Також у серпні 2022 року Москва планувала провести пропагандистський захід - "трибунал" у Маріуполі для "українських військових злочинців", намагаючись представити це як "новий Нюрнберг". Однак, під тиском України та міжнародної спільноти Кремль відмовився від цього задуму, хоча процеси над захисниками України продовжуються.
З метою зміцнення контролю над тимчасово окупованими українськими територіями російська сторона розповсюджує наратив про те, що нібито "захищає" місцевих жителів від "українського фашизму". Ця ідея почала використовуватися ще з 2014 року, щоб виправдати військову інтервенцію та підштовхнути до колаборації в Криму, а також у Донецькій та Луганській областях. Після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році, риторика про "антифашизм" стала основною для окупаційних адміністрацій на цих територіях: війну проти України представляли як боротьбу з "новим фашизмом".
Слід підкреслити, що експорт "побєдобєсія" на території, що знаходяться під окупацією, став важливим інструментом для ідеологічної індоктринації та перетворення ідентичності місцевих жителів. У російській інтерпретації День Перемоги 9 травня отримав яскраво виражене антиукраїнське забарвлення. Жителям окупованих територій нав'язувалася концепція жертв "українського фашизму", водночас позиціонуючи їх як передовий загін "антифашистського опору". Поширення цього піднарративу здійснюється різними шляхами, зокрема через "освітні" заходи, встановлення пам'ятників, публічні акції, які часто залучають дітей та молодь.
Російська пропаганда швидко реагує на зміни на фронтових лініях та в міжнародній політичній арені. Як результат, її наративи оперативно адаптуються відповідно до актуальних військових і політичних цілей Кремля. Наприклад, нещодавно в арсеналі російської пропаганди з'явився новий термін - "єврофашизм". Це сталося через те, що країни Європи дотримуються чіткої позиції на підтримку України, що робить їх основною мішенню для російської агресії.
Проте, рівень інформаційних атак на Україну залишається на стабільно високому рівні, що вимагає ефективних заходів протидії. Російські маніпуляції навколо теми Другої світової війни є яскравим прикладом використання історії як інструменту для атак у різних аспектах державного та суспільного життя. Тому дослідження, проведене Центром стратегічних комунікацій, буде корисним для широкого кола державних і недержавних діячів у багатьох сферах.
#Євреї #Нацизм #Європа #Друга Польська Республіка #Ідеологія #Адольф Гітлер #Україна #Росія #Радянський Союз #Москва #Володимир Зеленський #Крим #Володимир Путін #Реклама #Фашизм #Нацистська Німеччина #Збройні сили України #Злочин #Європейський Союз #Кремль (фортифікаційна споруда) #Агресивна війна #Московський Кремль #Донецький вугільний басейн #Маріуполь #Міжнародне право #Міф. #Євромайдан #Революція Гідності #Східний фронт (Друга світова війна) #Державна пропаганда в Російській Федерації #Розповідь #Правий сектор #Йозеф Геббельс #Донецька область #Луганська область #Співпраця у воєнний час #Батальйон "Азов #Риторика #Бліцкриг #Шовінізм #Нюрнберг #Київ #Футбольний клуб "Тоттенхем Хотспур #Українська антитерористична операція
