Помер Пітер Лакс, видатний математик, що здійснив революцію в обчислювальній науці.

На 99-му році життя помер Пітер Лакс, угорсько-американський математик, відзначений Абелівською премією. Його теоретичні дослідження кардинально змінили підходи до використання комп'ютерних технологій у наукових і технічних галузях.

Пітер Лакс, визначний математик, який здійснив революційний внесок у розвиток обчислювальної науки, помер у своєму домі на Мангеттені 99-річним. Причиною смерті став серцевий амілоїд, як підтвердив його син, доктор Джеймс Д. Лакс.

Пітер Лакс, який з'явився на світ 1 травня 1926 року в Будапешті в родині лікарів Генрі та Клари, з ранніх років вражав усіх своїми винятковими здібностями до математики. Його вчителем була видатна математичка Рожа Петер, яка стала засновницею теорії рекурсії. Ще в підлітковому віці він успішно розв'язував задачі національного математичного конкурсу для випускників шкіл, демонструючи розв'язки, що могли б принести йому перемогу.

У грудні 1941 року, втікаючи від антисемітських переслідувань в Угорщині — країні, що була союзником нацистської Німеччини, родина Лаксів вирішила емігрувати до Сполучених Штатів. У Нью-Йорку 15-річний Пітер потрапив під опіку Ріхарда Куранта, німецького математика-емігранта, який у той час активно працював над новими напрямами в прикладній математиці в Нью-Йоркському університеті.

У віці 18 років, після публікації своєї першої наукової роботи з математики, Лакс отримав призов до армії США й був направлений до проєкту «Манхеттен» у Лос-Аламосі. У цій лабораторії він виконував функції обчислювача, займаючись аналізом ударних хвиль, які забезпечували умови для ланцюгової реакції в атомній бомбі.

Після війни Лакс здобув докторський ступінь у Нью-Йоркському університеті та став асистентом професора в 1949 році. Він повернувся до Лос-Аламоса в 1950 році для роботи над водневими бомбами, а в 1958 році став повним професором NYU.

Його інноваційні теоретичні досягнення та керівна роль у створенні потужної обчислювальної інфраструктури відкрили нові горизонти для аналізу та прогнозування різних явищ — від штормових фронтів до ударних хвиль і біржових котирувань. У 2005 році він став першим прикладним математиком, який удостоївся Абелівської премії — найвищої нагороди в галузі математики.

Лакс зробив значний вклад у розвиток теорії гіперболічних диференціальних рівнянь у часткових похідних, що є надзвичайно важливим для розуміння ударних хвиль та різноманітних фізичних явищ. Його ім'я стало асоціюватися з багатьма математичними концепціями, такими як принцип еквівалентності Лакса, лема Лакса-Мільграма та пари Лакса. У співпраці з Ральфом Філліпсом він створив напівгрупу Лакса-Філліпса в теорії розсіювання, що дозволяє аналізувати рух хвиль в умовах наявності перешкод.

У 1982 році була опублікована його робота "Доповідь про масштабні обчислення в науці та техніці", яка отримала назву "Доповідь Лакса". Цей документ став основоположним для формування тривалого порядку денного в галузі академічних і військових досліджень мереж, що застосовують державні суперкомп'ютери.

Особисте життя Лакса було невіддільне від Інституту Куранта. Його першою дружиною стала математик Аннелі Кан, яка пішла з життя в 1999 році. Після цього він уклав шлюб з Лорі Берковіц, дочкою Ріхарда Куранта, котра померла в 2015 році.

Лакс не лише вирізнявся як видатний математик, але й проявив себе як поет, творячи в англійській та угорській мовах. Він втілював прагматичний підхід до взаємодії математиків під час Холодної війни, зберігаючи гармонію між підтримкою антивоєнних активістів і налагодженням контактів з їхніми ідеологічними супротивниками.

Його робота об'єднала різні світи -- військовий і цивільний, чисту й прикладну математику, абстрактну теорію та обчислення. Це відображало його переконання в універсальності математики. Як він сам зазначив в інтерв'ю New York Times 2005 року: "Математика -- дуже широкий предмет. Правда, що ніхто не може знати все або навіть майже все. Але також правда, що в міру розвитку математики речі спрощуються і з'являються несподівані зв'язки".