Посол України в Німеччині Олексій Макеєв розповів, що свобода для українців і чи доступна вона росіянам
Цього тижня я мав честь виступити на запрошення Фонду Фрідріха Науманна з ХІХ Берлінською промовою про свободу. Цей захід став традиційною подією в Берліні та проходить неподалік Бранденбурзьких воріт. У різні роки тут виступали такі відомі особистості, як прем'єр-міністр Естонії Кая Каллас, прем'єр Нідерландів Марк Рютте, британський історик Тімоті Ґартон Еш та колишній Федеральний президент Німеччини Йоахім Ґаук. Цього разу я став першим українцем, який отримав цю можливість. Аудиторія складалася приблизно з 500 учасників, а трансляція заходу проводилася онлайн.
Переклад усієї доповіді в даному матеріалі.
ХІХ Берлінська промова про свободу. Берлін, 10 квітня 2025 року.
Шановний професоре Паке, дорогі пані та панове.
Яке значення має свобода?
Спитаєте в Бонні - ймовірно, почуєте про першого канцлера Федеративної Республіки Німеччина Конрада Аденауера та про сформульоване ним "доленосне питання", що постало перед Німеччиною після Другої світової війни. Питання вибору між свободою та рабством.
Запитуючи в Лейпцигу, ви почуєте зовсім іншу оповідь. Це буде розповідь про Мирну революцію в Німецькій Демократичній Республіці та про те, як саме в цьому місті почалося падіння Берлінської стіни.
Француз заявить, що свобода є творінням французів, так само як і багато інших чудес цього світу.
Росіянин, напевно, не зможе зрозуміти це питання. Однак він, безумовно, прагнутиме "звільнити" вас. Яким чином відбувається це "російське звільнення", ми всі спостерігали в Бучі та Маріуполі.
Проте ви запитали українця. І попри те, що я за це щиро вдячний, завдання ви мені поставили, пані та панове, до біса складне. Мені особисто та мені як послу України. Адже собі я винен чесну відповідь, а моїй мужній країні та гордому народові - гідну.
Що ж насправді є свобода?
Відповідь може варіюватися в залежності від того, хто її дає, а також від часу і місця, в якому вона звучить. Наприклад, кілька років тому, під час ночі з суботи на неділю, відповіді, отримані в берлінському клубі Берґайн, могли б легко співпадати з тими, що звучали в київських нічних закладах. Однак зараз, коли в Києві діє комендантська година, запитати когось вночі стало неможливо. Замість ритмів техно, місто наповнене звуками сирен повітряної тривоги та гудінням дронів-камікадзе.
Дехто з тих, кого ви могли побачити на київському танцполі всього лише чотири роки тому, сьогодні перебуває на фронті. Раніше вони витрачали всю ніч на рейвах, а тепер – на бойових позиціях. Все це заради того, щоб у "Бергґайні" продовжували лунати мелодії танців. За свободу, до останнього подиху. Для деяких цей фінал вже настиг. Танок смерті внаслідок російської агресії став їхнім останнім виступом. Вони пожертвували своїм життям заради свободи, якою самі вже не зможуть насолодитися.
Проте, що ж таке ця свобода?
Я згадую великий банер у центрі Києва. Зображення - розірваний ланцюг. Поруч із ним напис: "Freedom is our religion". Цим банером закрили опалений Будинок профспілок на Майдані Незалежності. Будинок згорів наприкінці лютого 2014 року. Під час штурму спецпризначенцями тодішнього можновладця Януковича. Протягом всієї зими тут був Штаб національного спротиву. Штаб революції, що стала відповіддю на насильство та свавілля держави.
В кінці листопада 2013 року українська молодь вирушила на акцію протесту, висловлюючи незгоду з рішенням уряду не підписувати Угоду про асоціацію з Європейським Союзом. Янукович відправив проти активістів своїх силовиків. Близько трьохсот міліціонерів у повному бойовому спорядженні оточили близько ста студентів і студенток, жорстоко розправившись з ними в темряві ночі.
Офіційним приводом розгону демонстрації назвали встановлення новорічної ялинки.
Приблизно сотня молодих людей зібралася на Майдані, щоб відстоювати своє бачення майбутнього. У наступні дні тисячі людей різного віку вийшли на Майдан, аби висловити підтримку гідності. Я і моя дружина Олена також були серед активістів.
Більшість із цього мільйона, ймовірно, ніколи в житті не бачила конституції Німеччини. Проте всі ми вийшли через власне глибоке переконання, що гідність людини недоторканна. З цих слів починається німецька конституція.
Революція здобула перемогу, а разом із нею й свобода. Ці важливі події увійшли в історію під назвою Революція Гідності.
Де існує толерантність до зневаги гідності, там вмирає свобода. Той, хто порушує права людини, переходить межу людяності. Свобода є запорукою захисту гідності.
Гасло "Freedom is our religion" я можу собі легко уявити в Берліні. Десь на East Side Gallery. Ще одне графіті на Берлінському мурі. Посвята тим, хто вижив серед "цієї вбивчої любові". І тим, хто не вижив.
Сьогодні в Києві було відкрито новий пам'ятник - прямо поруч з моїм улюбленим Міністерством закордонних справ. Це стіна пам'яті героїв, які віддали своє життя за Україну. Сюди іноземні делегації приносять квіти. Стіна, що постійно розширюється. На ній з'являється все більше фотографій.
Те, що ми у Києві, через 35 років після падіння Берлінського муру, вшановуємо загиблих біля нового муру, означає лише одне: свобода все ж досі не перемогла. Кінець історії не стався. Боротьба за свободу триває.
За єдність, яка не підлягає поділу. Адже розділення ослаблює нас, тоді як спільність надає силу. Бо справжня свобода — це єдність.
Справжня свобода є справедливою свободою. Принципи "єдності, права та свободи" важливі не лише для "німецької Вітчизни", як зазначається в гімні. Ці цінності необхідні всім нам.
Але що ж насправді являє собою ця свобода?
Тімоті Снайдер розпочинає свою працю "Про свободу" з розповіді про старшу жінку – українку Марію з Посад-Покровського. Спочатку її село було захоплене російськими військами, а згодом звільнене українськими силами. Проте, як зазначає Снайдер, справжнє відновлення свободи для Марії не відбулося в момент деокупації. Її справжня свобода прийшла завдяки добрим вчинкам людей, які допомогли їй відновити її будинок. Саме завдяки цим небайдужим особистостям в життя 84-річної Марії повернулася гідність.
Снайдер стверджує, що справжня свобода полягає не лише в недопущенні зла, а й у активному існуванні добра.
Минулого тижня я придбав цю книгу на центральному вокзалі Києва, повертаючись зі службової поїздки. Моя подорож до Києва проходила в компанії міністерки закордонних справ Анналени Бербок. Як і зазвичай, український нічний потяг приїхав точно за розкладом. І знову я задумався про "Deutsche Bahn".
Спочатку я планував просто пожартувати, що жодна компанія у світі не відчуває такої свободи у своїх графіках, як "Deutsche Bahn". Але потім мені на думку прийшла книга Снайдера, і я зрозумів: іноді свобода проявляється як акт доброти, навіть у присутності зла. Насправді ж справжньою свободою володіють працівники "Укрзалізниці". Вони підтверджують свою свободу щодня, вирушаючи та прибуваючи вчасно, незважаючи на повномасштабну війну.
Вони здійснюють це, оскільки віддають перевагу саме такому підходу. Замість того, щоб ставити собі питання "Чи здатні ми?", вони запевняють себе: "Ми повинні".
Свобода - це прагнення до незалежності.
Однак мушу визнати, що, хоч я і є послом України, а також самопроголошеним представником "Укрзалізниці", мені не дуже до вподоби подорожувати нічними поїздами. Я не маю дару засинати в таких умовах.
Найбільше на світі я обожнюю літати. Ще більше мені до душі перебувати за штурвалом літака. Якщо б хтось запитав мене про справжню свободу, я б, напевно, заговорив про безмежне небо. Про те українське небо, де нині цивільним польотам заборонено літати, а їх місце зайняли російські ракети і безпілотники. Я б висловив свою надію, що одного дня ми знову зможемо піднятися в повітря разом із моїм добрим другом Нікою. І я знову буду його другим пілотом. Після заборони польотів літак Ніки залишився без діла в одеському ангарі, але, на жаль, російський дрон-камікадзе знищив його.
Напевно, ви вже знаєте, що ми, українці, створили найбільший літак у світі, який носив ім'я "Мрія". На жаль, у лютому 2022 року "Мрія" стала однією з перших цілей російських військ і, на превеликий жаль, увійшла до списку наших перших втрат.
У росіян багато літаків. Росіяни навіть були в космосі. Але, я переконаний, росіяни не вміють ані літати, ані мріяти. Бо в них немає крил. Бо вони не вміють бути вільними.
Відповідаючи на "доленосне питання" Аденауера, російський народ знову і знову свідомо обирає рабство замість свободи.
Дійсно, Путін маніпулює виборчим процесом. Але це пояснюється його диктаторською природою. Для здобуття перемоги на виборах у Росії йому не потрібні підробки.
Що росіяни дійсно вміють робити майстерно, так це проявляти ненависть. Їх основне прагнення полягає у руйнуванні.
Звільнені українські військові, які потрапили в полон, повідомляють, що російські катування вони іменують "атракціонами", подібно до розваг у парку.
Росіяни використовують старі телефони з високим амперажем для жорстоких тортур. Вони пропускають електрику через телефонні дроти, а жертв підвішують вниз головою на турніках, називаючи цей метод "велосипедом". На голови людей натягують сміттєві пакети, просочені хлоркою, аби ускладнити дихання.
Немає потреби говорити росіянам "Don't look up". Росіяни все одно не знають, що над ними існує небо. В їхній свідомості над ними лише їхній місцевий командир. І десь там зовсім угорі Путін.
Росіяни не мріють. Тому вони не здатні знищити нашу мрію. Тому вони не здатні окупувати наше небо.
Я знову піднімуся в повітря разом із моїм товаришем Нікою, виконуючи роль другого пілота в безмежному українському небі.
Було б, безумовно, знаково, якби один із перших рейсів у спокійному небі України очолив майбутній канцлер Фрідріх Мерц у ролі капітана. Я ж міг би виступити в якості другого пілота та відповідати за зв'язок. Як дипломат, я вже так чи інакше виконую цю роль.
Свобода - це не просто можливість мріяти. Це, перш за все, сила реалізувати свої мрії наяву.
Однак, можливо, що описати свободу словами взагалі неможливо?
Я, до прикладу, обожнюю музику. Вона є тією незвичайною силою, яка дозволяє розкривати справжню сутність людини.
Восени 2022 року я отримав призначення на посаду посла в Німеччині. Моєю першою місією стало досягнення цієї країни. Оскільки авіарейси не здійснювались, я вирішив скористатися своєю пристрастю до нічних поїздів. Тож разом з дружиною Оленою ми вирушили в подорож на автомобілі.
Вибір музики – це одна з небагатьох свобод, які ми маємо, коли сидимо за кермом. Стати послом – це не щоденна подія; в моєму житті такий момент трапився лише одного разу. Тому ця подорож була особливою, і мій плейліст мусив відповідати цьому. Я створив його, зібравши рекомендації від моїх німецьких підписників у тодішньому Twitter.
У цьому плейлісті містилася одна композиція, яку я в той момент відкрив для себе знову.
"Freiheit ist das einzige, was zählt" ("Свобода -- це єдине, що має значення"). Ці строки ми разом з Маріусом Мюллером-Вестернгаґеном наспівували разом дорогою до Берліна. Авансцену я з любові до дружини уступив Вестернгаґену.
"Єдине, що має значення". Які чудові слова, чи не так? Google розповів мені, що цей свій хіт - "Freiheit" ("Свобода") - Вестернгаґен виконував і на концерті на підтримку України навесні 2022 року. Це було зворушливо. Це було надихаюче.
Через кілька місяців мені пощастило натрапити на Вестернгаґена в Дюссельдорфі. Я поділився з ним своїм захопленням і висловив вдячність за його творіння "Свобода".
Через кілька місяців я знову зустрів його. Цього разу в ефірі політичного ток-шоу Maischberger. І що я почув? Вестернгаґен обговорював "тривалі причини конфлікту", а німецьку політику характеризував як "концерт на замовлення", зазначаючи, що "перемога України може бути правильною, але ми не живемо в ідеальному світі". Тому, на його думку, Україні слід піти на компроміси, перш за все.
Що стосується "Свободи", то виявляється, ця пісня ніколи не планувалася як серйозна. Насправді, вона більше нагадує сатиру.
Отже, свобода – це тільки сатира? Боротьба за неї – це всього лише першоквітневий жарт? Чи може, свобода – це всього лише жарт?
Коли я минулими вихідними думав над цією промовою, в мене перед очима стояли дев'ять імен.
Тимур. Радомир. Аліса. Германій. Данислав. Микола. Алевтина. Костя. Ніколай.
Це імена дев'яти дітей, які стали жертвами російської ракети в п'ятницю ввечері. Наймолодшому з них, Тимофію, лише три роки та дев'ять місяців. За весь час свого короткого життя він не пережив жодного дня без війни. Його найбільша мрія полягала в тому, щоб тато повернувся з фронту живим.
У суботу ввечері я натрапив на цитату одного німецького інфлюенсера. "Я краще житиму в несвободі, ніж помру за свободу". Завершення висловлювання.
У Тимофія, звичайно, не було жодного вибору. А що з його батьком? Якби він поклав зброю, якби всі українські батьки і матері відмовилися від боротьби – чи збереглися б їхні діти живими? Можливо, в умовах несвободи, під російською окупацією, але, напевно, живими? Тимофій став би Тімофєєм. Але все ж пішов би до школи. Так, до російської школи. Але чи є в цьому якась різниця?
То, може, свобода - це омана? Ніхто ж не наважиться сказати, що свобода важливіша за життя дитини.
На наступний день я відвідав 80-ту річницю звільнення Бухенвальда. Після урочистостей у Веймарі я вирушив до місця, де колись був концтабір. Перед входом до меморіального комплексу до мене підійшов чоловік. "Я ваш підписник у X. Мене звати Гольґер Оббаріус, я працюю в освітньому відділі тут".
Він висловив бажання організувати для мене екскурсію. Коли ми наблизилися до крематорію, він вказав на територію за огорожею. Там, за розпорядженням коменданта, був створений невеличкий зоопарк. Це була зона відпочинку для есесівців, де вони могли насолоджуватися обідніми перервами разом зі своїми родинами. Згодом це стало обов'язковим, згідно з наказом коменданта.
Час, проведений з родиною. Лише за двадцять метрів від крематорію, куди приносили тіла щойно вбитих людей. Для нацистів вони не були просто людьми; вони були лише ресурсами. Обідня перерва есесівців у зоопарку ще раз підкреслювала в'язням, які опинилися по ту сторону паркану, їхнє місце у цьому жорстокому світі. Це було в повній відповідності з написом на воротах: "Jedem das Seine". "Кожному своє".
У цей час в моїй пам’яті сплив образ шкільного підвалу в Ягідному, що на Чернігівщині. Протягом приблизно місяця весни 2022 року цей населений пункт перебував під російською окупацією. Усі жителі були змушені провести цей період у тісному підвалі.
Чоловіків примушували роздягатися догола. Російські солдати вивчали їхні тіла в пошуках татуювань із українською символікою. Кожен із них мав менше одного квадратного метра простору.
Російські війська заборонили поховання загиблих заручників.
Я перебував там разом з міністеркою закордонних справ Анналеною Бербок. Один із колишніх ув'язнених цього підвалу зустрів нас фразою: "Ласкаво просимо до концтабору Ягідне".
У своїй книзі "Світлий Шлях" Станіслав Асєєв розкриває правду про таємну в'язницю "Ізоляція", що знаходиться в окупованому Донецьку. Після початку війни в 2014 році Асєєв вирішив залишитися в місті і під псевдонімом почав писати для "Радіо Свобода". У 2017 році його захопили російські війська, і він опинився в "Ізоляції".
У своїй книзі Асєєв називає це місце "донецьким Дахау". "Світлий Шлях" також був виданий у німецькому перекладі. Звісно, в Німеччині відразу виникли питання до Асєєва щодо його порівняння. "Ізоляція" не є "фабрикою смерті", зазначив автор, однак її можна співвіднести з німецькими концентраційними таборами початку 30-х років через високу щільність ув'язнених і повну відсутність законності.
В "Ізоляції" також катували струмом. Полонених змушували співати. Насамперед, гімн СРСР.
Представник єврейської спільноти Дюссельдорфа висловився: "Безумовно, жодних сумнівів у неповторності злочину Голокосту не існує. Проте не менш унікальною залишається й нинішня російська геноцидальна війна проти України."
Росіяни відмовляють нам, українцям, у праві на існування. Вони не кажуть, що нас всіх треба знищити. Вони просто кажуть, що нас не існує.
Коли ми говоримо про російські концтабори в Україні, ми не намагаємося знецінити чи поставити під сумнів злочини Аушвіца, Бухенвальда чи Дахау. І якщо ми сьогодні й перебільшуємо, то чи не краще перебільшити сьогодні, аніж потім мусити сказати те саме зі вже абсолютною впевненістю?
"Так само це починалося тоді," наводив цитату Марґот Фрідлендер колишній Федеральний президент Крістіан Вульф під час пам'ятного заходу у Веймарі. Марґот Фрідлендер пережила жахіття Голокосту. "Якщо вона говорить про це сьогодні, нам слід вжити заходів," - додав Вульф у своїй промові, після чого різко критикував "Альтернативу для Німеччини".
Російський фашист Олександр Дугін, якого також згадував Вульф у своїй промові, у 2014 році заявляв: "Українців слід знищувати, знищувати і знищувати". Існує щонайменше двоє відомих політиків, які активно пропагують ідеї так званого євразійства Дугіна. Один з них - Володимир Путін, а інший - Бйорн Гьокке, лідер партії "Альтернатива для Німеччини" в Тюрингії. Варто зазначити, що в Тюрингії розташований Бухенвальд.
Тоді все розпочиналося подібним чином. Попередження - це не приниження. Свобода повинна мати змогу захищати себе. Найголовніше - бажання захистити свою свободу.
У Бухенвальді добре відомо ім'я українця Бориса Романченка. Він був одним із в'язнів цього концтабору і зміг витримати жахи, які там панували. Проте в березні 2022 року його життя обірвалося в його квартирі в Харкові внаслідок російського ракетного обстрілу. Таким чином, він не зміг пережити нові жахи, спричинені російською агресією.
"Для нас, хто працює в цій сфері, підтримка України є абсолютно зрозумілою. Це невід'ємна частина нашого спільного існування," - зазначив Гольґер Оббаріус.
Він вразив мене своїм глибоким знанням історії, але водночас своєю людяністю та емпатичністю. Кожне слово він добирає з обережністю. Він знає, що лише так можна говорити про Бухенвальд.
Гольґер Оббаріус не створював хітів, присвячених свободі. Проте його діяльність, ймовірно, є однією з найзначніших у світі. Він навчає людей цінувати свободу і розуміти, чому її слід захищати. Найглибше це усвідомлюється саме в Бухенвальді.
Цікаво, чи той молодий німець, який "краще житиме в несвободі, ніж помре за свободу", бував колись у Бухенвальді?
У Бухенвальді дітей знищували негайно після їх виявлення. Вони не виконували жодної роботи, але потребували їжі. З точки зору нацистів, ці діти були найбільш безкорисними серед усіх унтерменшів.
У підземеллі Ягідного перебувало 80 дітей. Найменшому з них не виповнилося ще й півтора місяця.
Ні, окупація в жодному разі не є кращим варіантом. Вона не рятує життя дітей. Неволя є прямою протилежністю до спасіння.
Вартість несвободи завжди перевищуватиме вартість свободи.
Свобода є основою, на якій базується вся структура європейської цивілізації. Вона слугує необхідною умовою для виникнення всіх людських цінностей.
В Україні ми відзначаємо 25 листопада День Гідності та Свободи. Ці два поняття доповнюють одне одного. Бо гідність людини завжди недоторканна. Бо свобода людини завжди варта боротьби за неї.
Концепція свободи часто стає об'єктом маніпуляцій. Найбільше це притаманне автократам та ультраправим групам. Противники демократії навчилися вправно використовувати демократичні механізми для досягнення своїх цілей.
Газети Berliner Zeitung та junge Welt завжди позиціонують себе як найвідданіші охоронці свободи висловлювань. Однак насправді їхня мета полягає у свободі від реальності та розповсюдженні російських наративів.
Ну, а найгучніше про свободу волатиме, звісно, Russia Today. Під вивіскою NachDenkSeiten вона розповідає про подвійну мораль Заходу, відверто керуючись аморальним компасом Москви.
Мені прикро, що Вільна демократична партія не потрапила до 21-го скликання Бундестагу. Це був вибір, зроблений у межах демократичного процесу. Особливо сумно, адже сьогодні, як ніколи раніше, необхідні всі демократичні сили. Адже за цей час фракція "Альтернативної партії свободи Німеччини" значно зросла.
І клятий обов'язок кожного демократа - щодня захищати свободу.
Свобода повинна бути підготовлена до боротьби. Демократія повинна вміти захищати себе.
Початком стримування російської агресії є перемога над російською делегацією в Бундестазі.
Бо свобода - це не жарт.
Свобода - це щось дуже особисте, що можна зберегти лише разом.
Ми існуємо в світі, який далекій від досконалості.
Свобода – це можливість мріяти про досконалий світ і прагнути втілити ці мрії в реальність.
Справжню цінність свободи, напевно, усвідомлюєш лише тоді, коли стикаєшся з реальністю справжньої несвободи.
Сергій Гриців, українець, який брав участь у захисті Маріуполя, опинився в російському полоні. Восени 2024 року він був звільнений в рамках обміну військовополоненими. Ось його слова:
Якщо, скажімо, виникла б пропозиція: "Ми готові повернути всіх захоплених, але в обмін на всю Запорізьку область", то, чесно кажучи, я б відмовився від такої угоди. Підкреслюю: інтереси держави, громади, суспільства і нації є значно важливішими за мої особисті прагнення. Інакше, для чого все це – цей полон?
Завершення висловлювання.
У жовтні 2022 року я подорожував автомобілем до Берліна, рухаючись по Автобану Свободи. Цей маршрут сполучає Варшаву з Берліном.
Одного дня цим самим автобаном я повернуся до України.
Важливо, щоб Автобан Свободи було продовжено.
Не лише до столиці України. А й до Луганська. І далі на південь, проходячи через Донецьк та Маріуполь, аж до самої Ялти у вільному українському Криму.
Наші міста знову відкривають двері до свободи. Вона озарить наше небо. Її відчують хвилі нашого моря.
І тоді на Стіні пам'яті в Києві більше не з'являтимуться нові світлини.
Європа існує завдяки постійній боротьбі за свої свободи.
Битва за волю продовжується. І ця воля неодмінно здобуде перемогу.
Бо воля — це перетворення мрій на реальність. Вона перевершує кожного з нас. І завжди варто боротися за свободу.
Свобода – це випробування. І подолати його не вдасться, якщо проявляти слабкість. Для досягнення свободи необхідна міць.
Наш світ далекий від досконалості. Але саме ми формуємо майбутнє нашої планети.
Хай живе Європа. Хай живе свобода. Слава Україні!
#Німеччина #Нацизм #Європа #Лейпциг #Демократія #Східна Німеччина #Тюрінгія #Україна #Революція #Берлін #Рабство. #Полон #Українці #Конституція #RT (телевізійна мережа) #Росіяни #Російська мова #Міністерство закордонних справ (Україна) #Володимир Путін #Одеса #Нідерланди #Літак. #Телефон #Донецьк #Берлінська стіна #Європейський Союз #Буча, Київська область #Гідність #Концтабір #Канцлер #Ракета. #Данило Галицький #Фрідріх Великий #Маріуполь #Євромайдан #Віктор Янукович #Google #Тімоті Снайдер #Сатира #Французький народ #Пілот літака #Майдан Незалежності #Київ #Концентраційний табір Бухенвальд #Вільна демократична партія (Німеччина) #Конрад Аденауер #Марк Рютте #Бранденбурзькі ворота #Свобода (політична партія) #Дюссельдорф #Веймар #Німецька залізниця #Йоахім Гаук #Бонн.
