Центр контент-аналізу провів дослідження, щоб визначити, які фрейми найчастіше використовуються в обговореннях про дії України в польських медіа, а також з'ясувати, хто саме формує інформаційний порядок денний.
Попри те, що Польща надавала підтримку Україні з самого початку повномасштабного вторгнення, нині політичні чвари витісняють на другий план спільний інтерес -- вистояти перед російською загрозою.
Конфлікт навколо історичних пам'ятників — указ президента України Володимира Зеленського, що присвоює почесну назву військовому підрозділу на честь героїв УПА, а також рішення польського президента Кароля Навроцького про позбавлення його Ордену Білого Орла — викликав активні дебати, що можуть загрожувати перспективам України на вступ до Європейського Союзу. Відтак, заклики до блокування ініціативи звучать як з боку польських ультраправих, так і від лідера консервативної партії "Право і справедливість" Ярослава Качинського.
Тема спільного лиха, пов'язаного з Другою світовою війною, а також Волинська трагедія, що є окремим, драматичним епізодом цього конфлікту, залишається чутливою у польсько-українських взаєминах навіть через 80 років. Хоча між країнами відбуваються спроби порозуміння, які виходять за межі конфліктів на рівні політиків, наприклад, спільні ініціативи щодо пошуків поховань жертв масових убивств на заході України.
Центр контент-аналізу провів дослідження, щоб визначити, які фрейми найчастіше використовуються в обговореннях про дії України в польських медіа, а також з'ясувати, хто саме формує інформаційний порядок денний.
Методологія. Для аналізу реакції польського інфопростору на присвоєння підрозділу ССО імені героїв УПА взято повідомлення медіа з ключовими словами та словосполученнями "УПА", "Орден Білого Орла" та "Бандера" в усіх можливих формах -- за період з 1 по 21 червня 2026 року.
З усього обсягу (5605 публікацій) випадковим чином було відібрано 500 матеріалів, із яких релевантними виявилися 403, для яких вручну прокодовувалися такі параметри, як тези щодо України (сприятливі та несприятливі) та загальне ставлення в матеріалі до України (підтримка, засудження чи нейтралітет).
Для проведення ретроспективного аналізу була обрана вибірка з попереднього дослідження, яке стосувалося реакцій польських медіа та соціальних мереж на інцидент з російським дроном на території Польщі. Дослідження охоплювало період з 10 вересня по 15 жовтня 2025 року. У цих повідомленнях було зафіксовано основні країни та організації, які могли бути причетними до події (серед варіантів: Україна, Росія, ЄС/НАТО, інші держави, не зазначено). Вибірка включала 300 публікацій з медіа та соціальних мереж, з яких 528 виявилися релевантними. Аналіз контенту в соціальних мережах охоплював не лише дописи користувачів і установ, але й репости та коментарі. Загальна кількість повідомлень за досліджуваний період становила 19 тисяч.
Указ №440/2026, виданий 26 травня, про присвоєння почесного найменування ОЦСО "Північ" Сил спеціальних операцій ЗСУ ("імені героїв УПА") став каталізатором для нового етапу напруженості у відносинах між Україною та Польщею, викликавши хвилю критики щодо політики України. Кароль Навроцький відкрито висловлює своє негативне ставлення, ініціюючи процес позбавлення Володимира Зеленського нагороди, яку у 2023 році йому вручив попередник Анджей Дуда.
Він далеко не єдиний у своїй позиції, до нього особисто звертаються з подібним проханням ультраправі -- депутат Сейму від "Конфедерації" Ґжеґож Плачек. Зрештою, й політики та впливовці з ліберального табору мусять зважати на почуття своїх співвітчизників, тож вдаються до обережних висловлювань, аби заразом не зіпсувати відносин з Києвом. Мова і про прем'єр-міністра Дональда Туска, і про голову МЗС Польщі Радослава Сікорського: обоє -- безумовно прихильні до України, але радять уникати емоцій і залишають простір для "виправлення помилок", маючи на увазі, врешті, не лише своїх опонентів з "ПіС" і "Конфедерації", а й українську владу.
Однак ті, хто відкрито проводить паралелі між УПА та Армією Крайовою або навіть допускає можливість визнання їх національними героями України (як, наприклад, заступник міністра освіти Анджей Шептицький, далекий родич митрополита з таким же ім'ям), стикаються з потужним супротивом. Врешті-решт, цей чиновник змушений був вибачитися за свої висловлювання. Такі погляди стають небезпечними для репутації будь-якого польського політика, особливо в умовах, коли більше ніж половина поляків, згідно з останніми опитуваннями, заявляють про погіршення свого ставлення до України на тлі скандалу (і така ж кількість підтримує рішення позбавити Зеленського Ордена Білого Орла).
У понад 80% проаналізованих матеріалів у вибірці висловлюється негативна оцінка рішення України перейменувати свій підрозділ на честь УПА. Питання Волинської трагедії та участі бійців УПА у злочинах проти цивільних осіб за етнічною приналежністю стало складовою частиною об'єднавчого національного міфу Польщі. Подібно до того, як у часи радянського панування масові розстріли офіцерів у Катині стали символом боротьби за вихід із тоталітарного впливу, так і ця тема нині викликає багато емоцій. Поширена оцінка втрат серед поляків становить близько 100 тисяч осіб, що закріплена на офіційному рівні. Водночас українські історики, зокрема декан історичного факультету КНУ та військовослужбовець ЗСУ Іван Патриляк, вказують на цифру близько 40 тисяч загиблих поляків. Документально Український інститут національної пам'яті підтверджує наявність 30 тисяч польських жертв та 10 тисяч українських.
Аналіз публікацій польських ЗМІ стосовно реакції української влади на вшанування героїв УПА: загальна статистика та зміни в інтересі до цієї теми.
У перші дні кризової ситуації після 26 травня, польський інформаційний простір виявився надзвичайно насиченим різноманітними новинами, що постійно привертали увагу до цієї теми. Особливо активно обговорювали товариський футбольний матч, який відбувся 31 травня у Вроцлаві між командами України та Польщі. Проте атмосфера на трибунах була далекою від товариської: гімн України перед початком матчу супроводжувався свистом. Незважаючи на це, українська збірна здобула перемогу з рахунком 2:0.
Досить раніше, ніж розпочався демарш з поверненням польських нагород, колишній посол Польщі в Україні Бартош Ціхоцький вирішив повернути свій український орден "За заслуги". Він пояснив свій вчинок тим, що таким чином протестує проти вшанування формування, яке "співпрацювало з нацистами". Тепер Анджей Дуда вимушений виправдовувати своє рішення нагородити Зеленського орденом, зазначаючи, що "умови були іншими".
Одночасно з засіданням капітули ордена Білого Орла, яке відбулося 8 червня і на якому розглядалася пропозиція позбавити Зеленського відзнаки, Дональд Туск виступив у медіа, пропонуючи свої послуги як арбітра у конфлікті між польським та українським лідерами. Він закликав до відкритого діалогу між Зеленським і Навроцьким, щоб уникнути ескалації напруженості, підкресливши, що він зробив все можливе для того, аби підвищити рівень співчуття та поваги з боку України до історичної пам'яті Польщі. Туск зазначив, що йому важко зрозуміти ситуацію, коли вшановують пам'ять тих, хто причетний до вбивств поляків. Цей виступ також став відповіддю на заклики опонентів, зокрема депутата Пшемислава Чарнека з "ПіС", які вимагали відставки всього кабінету Туска через суперечливі висловлювання члена його уряду Шептицького, що мали проупівську спрямованість.
Перед Гданською конференцією польські медіа взяли паузу в надії на порозуміння з Зеленським -- проте рішення Навроцького спалило мости
Поступово, за відсутності остаточного рішення офіційної Варшави, увага до теми сходить нанівець, її витісняють інші теми, як-от підготовка до майбутньої Конференції з відновлення України (відбулася у Гданську 25 -- 26 червня) і сподівання, що Володимир Зеленський її відвідає, попри конфлікт у відносинах з Польщею (наводили на цю тему заяву депутата "Слуги народу" Микити Потураєва), а також, зрештою, скасує своє рішення.
Фінальне рішення Навроцького позбавити Зеленського нагороди (19 червня) повернуло тему українсько-польської суперечки в новинні стрічки. Тоді ж зафіксована й концентрована увага до серії рішень українських президентів відмовитися від Ордену Білого Орла на знак солідарності з Зеленським.
Однак існують поширені критичні думки навіть з українського боку. Наприклад, колишній прем'єр-міністр Арсеній Яценюк (2014–2016) не підтримав цей колективний демарш з нагородами. Відомий історик Ярослав Грицак вважає, що етнічні чистки на Волині є складовою частиною геноциду і не уникає цієї теми, навіть усвідомлюючи ризик втрати підтримки в Україні (в інтерв'ю для Wiadomosci.onet.pl). Він також критикує президента Зеленського, стверджуючи, що той недостатньо поінформований про Волинь та діяльність УПА.
Польща висловлює своє обурення щодо вшанування героїв УПА та створює обмежені можливості для досягнення компромісу.
Чотири п’ятих від усіх матеріалів містять роздуми про несприятливу реакцію на нову назву підрозділу. Ця реакція охоплює різні соціальні групи польського суспільства і виходить за межі традиційного політичного обговорення.
У попередніх роздумах вже обговорювались емоції футбольних фанатів, що є черговим підтвердженням того, що спорт не існує поза політичною сферою. Зокрема, йдеться про можливий перенесення матчів збірної України до Німеччини. Мирослав Шкорка, очільник Спілки українців у Польщі, також визнає чутливість цього питання для країни. Прапори України, які раніше піднімалися на знак підтримки нашої боротьби, тепер зникають з фасадів міських ратуш (за винятком Гданська, де це стало причиною конфлікту, зважаючи на те, що місто очолює соратниця "проукраїнського" Дональда Туска). Деякі висловлюють думку, що рішення Зеленського завдало шкоди багатьом українцям, які мешкають у Польщі, зокрема Єва Заянчковська-Гернік з "Конфедерації". Водночас, в професійних виданнях є заспокійливі прогнози, що криза, пов'язана з УПА, навряд чи матиме негативний вплив на польський ринок праці, де українці становлять 800 тисяч з більш ніж мільйона легально працевлаштованих.
З тезою про обурення через ситуацію довкола вшанування українських повстанців переплетені заяви про спротив будь-яким спробам применшити масштаби, заперечити чи виправдати трагедію (27% повідомлень у вибірці), "релятивізувати" її (як часто можна зустріти в історії з Анджеєм Шептицьким). Занепокоїло й нещодавнє перепоховання Андрія Мельника -- в статті "Антипольська історична політика України".
Інший акцент (21% повідомлень) -- що указ Зеленського є великою дипломатичною помилкою, і це не на часі в умовах війни та перспектив подальшої повоєнної співпраці. Рідко коли (тільки 5% повідомлень, за межами восьми ключових тез) можна натрапити на міркування, що бенефіціаром українсько-польського конфлікту є російський диктатор Володимир Путін, а загони НКВС, ГРУ та радянських партизанів розпалювали в 1940-х роках насильство й проводили операції під чужими прапорами (посилання на свідчення Армії Крайової про випадки, коли радянські війська, маскуючись під УПА, нападали на польські села), що, зрештою, призвело до Волинської трагедії.
Так само й небагато застережень щодо дискримінаційних заяв правих депутатів про українців у Польщі (приміром, від Радослава Сікорського, яке цитує Rzeczpospolita; аналогічні повідомлення від Туска: все це -- на тлі, зокрема, пропозиції представника "ПіС" Януша Ковальського провести аудит кількості українців у владних структурах Польщі).
Основні пункти стосовно ухвали про надання підрозділу Збройних Сил України імені Героїв УПА (з урахуванням частоти згадок у повідомленнях, у відсотковому співвідношенні до загального обсягу вибірки). У текстах могло міститися кілька тез, тому загальна сума відсотків може не дорівнювати 100.
У польському інформаційному просторі майже не чути закликів до припинення вказівок українцям, під якими символами їм слід боротися за свободу і яких героїв вшановувати. Лише деякі журналісти та представники академічної спільноти висловлюють такі думки. Крім того, ще менше спроб зрозуміти, що, незважаючи на визнання вини в подіях 1943 року, для багатьох українців повстанці є національними героями, які боролися з кількома тоталітарними режимами в умовах бездержавності та несприятливого геополітичного контексту, коли українці не мали можливості надіятися на широку підтримку міжнародних партнерів. У 23% повідомлень підкреслюється важливість врахування історичного контексту, без применшення трагічних аспектів минулого.
Найважливіше — усвідомити, що наша країна проходить етап відновлення національної пам’яті після тривалого періоду забуття та замовчування, починаючи з часів Голодомору. Це підтвердив професор Варшавського університету Казимир Войціцький, виступ якого викликав запитання від місцевого медіарегулятора KRRiT до суспільного мовника TVP.
Стратегія Росії, яка залишається незмінною вже протягом восьми десятиліть: "сіяти розбрат і правити".
Варто зазначити, що пропагандистський ресурс pravda.com за минулий місяць здійснив 376 публікацій, що містять ключові слова, пов'язані з темою конфлікту щодо УПА. Це показник, який у чотири рази перевищує обсяги провідного суспільно-політичного видання Rzeczpospolita, де таких згадок було лише 123, та у вісім разів більше, ніж у новинній агенції PAP, яка зафіксувала всього 53 згадки. Цей ресурс є частиною мережі багатомовних сайтів, що поширюють російську пропаганду під брендом "Pravda", і регулярно повторює матеріали таких діячів, як Дмитро Медведєв, WarGonzo та Олег Царьов. Наприклад, у дайджестах Царьова українці нібито вшановують пам'ять "видатного австрійського художника", натякаючи на Пушкіна, який, як відомо, народився 6 червня, що припадає на звітний період.
Два роки тому Центр протидії дезінформації розкривав деталі проєкту "Pravda", зазначаючи, що його мета полягає в поширенні маніпуляцій, фейків та дискредитації України серед європейських країн та світу. Часто ці дезінформаційні кампанії є просто перекладами російських пропагандистських матеріалів на різні європейські мови, зокрема польську. Наприклад, можна знайти випадки, коли розповсюджують статті з російського Міністерства оборони, що публікується у виданні "Звезда", де поряд з новинами про можливе позбавлення Зеленського нагороди розміщена інформація про серйозні пошкодження бізнес-центру в Краснодарі внаслідок нічного обстрілу ЗСУ.
З одного боку, можна з сарказмом зауважити, що підхід до таргетингу виглядає дивно, адже навряд чи звичайним полякам цікаво, що відбувається в Краснодарі. З іншого боку, чому б і ні? Можливо, Росія намагається донести до польської аудиторії свою версію подій, стверджуючи, що українці також мають стосунок до постійного терору, який зазнають звичайні росіяни. Інші статті в цьому "польському" виданні навіть містять примітки з "зірочкою", що стосуються ОУН і УПА, які на території Росії визнані екстремістськими організаціями і заборонені.
Кремлівська еліта скористалася цим розколом у своїх пропагандистських цілях. Екс-президент Росії Дмитро Медведєв, який виконував роль "місцеблюстителя" Путіна з 2008 по 2012 рік і нині обіймає посаду заступника голови Ради безпеки Росії, висміяв Зеленського, стверджуючи, що після позбавлення польської нагороди, яку він отримав, у нього на зеленій блузці з'явиться більше місця для Залізного хреста Адольфа Гітлера з дубовими листочками.
Матеріали проросійського видання рясніють висновками, що Зеленський як прихильник Бандери втрачає свого головного союзника в Європі (але інші публікації цього ж видання твердять, що у Зеленського все одно знайшлися прихильники, які закликають нібито й надалі ігнорувати героїзацію "ідеології Бандери"), не гребують висловлюваннями про "зелену гниду", яка "прострочена" й "спустошена наркотиками та почуттям власної важливості", а вшанування пам'яті людей, що воювали в лавах УПА, називають нічим іншим, як прославленням Києвом дітовбивць, садистів і бандитів, які вчиняли геноцид проти польської нації.
Згадали також про свого улюбленця з 2014 року – Дмитра Яроша: лідера "Правого сектора", який прославився своїми візитівками в Донеччині. Він охарактеризував польських політиків, на його думку, одурманених шовінізмом, як "корумпованих повій", які забули про спільні здобутки і не прагнуть до крепкого партнерства з Україною.
Іноді можна спостерегти, як Варшава підтримує свої зусилля з "денацифікації та демілітаризації" України, наприклад, в умовах обмежень у повітряному просторі на сході Польщі, поруч із кордонами з Україною та Білоруссю.
Основні джерела, які висвітлюють скандал, пов'язаний з назвою підрозділу ЗСУ, що вшанував героїв УПА. У тексті виділено червоним стовпець, що показує кількість публікацій на порталі Poland.news-pravda.com (376), який є складовою російської пропагандистської мережі "Правда". Цю інформацію надала Центр протидії дезінформації.
Узагальнюючи, можна стверджувати, що як з польської, так і з української сторін, праві ті, хто вказує на Росію як на основного гравця, зацікавленого у конфлікті між двома країнами, які колись були частинами єдиної імперії і з часів завершення Другої світової війни опинилися під впливом одного тоталітарного режиму.
Щонайменше, саме російська пропаганда надзвичайно активно намагається інвестувати в наявний розкол між українською та польською історичною пам'яттю.
Не нехтуючи об'єктивними розбіжностями в пережитих досвідах, усе ж можемо (і мусимо) в комунікаціях вказувати на цей об'єктивний факт. Тим паче, що і для нащадків колишнього СРСР УПА -- це прояв "екстремізму".
До речі, прізвище Путіна в дискусіях про УПА значно поступається за кількістю згадувань прізвищам Зеленського чи Навроцького.
Частота вживання обраних прізвищ у рамках конфлікту, пов'язаного з УПА (у межах вибраної вибірки)
Не УПА єдиною
Конфлікт між Польщею та Україною виник не вчора, і, можливо, за перефразованим твердженням Вольтера, "якби УПА не існувала, її було б необхідно створити". У цьому сенсі вона виступає як фактор напруженості у двосторонніх стосунках, а також як елемент суспільної мобілізації.
За тиждень до оголошення указу Зеленського виник заклик позбавити його Білого Орла через рішення перепоховати в Україні останки діяча ОУН Андрія Мельника. Цей заклик походить від громадської активістки Малґожати Зих, яка, як зауважив журналіст Валерій Калниш, у 2023 році просила вибачення у Путіна за те, що назвала його воєнним злочинцем.
З кінця 2023 року й досі польські фермери, під будь-яким слушним приводом, перекривають кордони, не без провокацій. Чого вартий перфоманс із розсипаним українським збіжжям. А восени 2025 року додалася ще й напруга через потрапляння на територію Польщі дронів.
Протягом вересня та жовтня минулого року п'ята частина контенту в медіа та соціальних мережах вказувала на те, що Україна є основним винуватцем цієї загрози. У польському сегменті соціальних мереж цей відсоток досягає майже 40%, що свідчить про рівну відповідальність, яку користувачі приписують також Росії.
Рисунок 6. Розподіл відповідальності між країнами за проникнення російських дронів на польську територію восени 2025 року.
Навіть у той час проявлялися ознаки антиукраїнської істерії, що супроводжувалася звинуваченнями у "бандеризмі" та "втягуванні Польщі у війну". Не бракувало й конспірологічних теорій, які стверджували, що "слов'яни вбивають одне одного за бажанням американських і польських євреїв". Звучали також претензії до України, що вона не змогла перехопити дрон на своїй території, дозволивши йому безперешкодно дістатися Польщі. Пізніше подібні тези почали звучати й у комунікаціях румунського президента, який вимагав від Росії — на фоні аналогічних інцидентів у його країні — атакувати Україну так, щоб це не зачепило Румунію.
У деяких заявах, що обходять Україну, звинувачення спрямовані безпосередньо на західні інституції, такі як Європейський Союз і НАТО, а також на уявних "глобалістів". На думку авторів (разом із ботами), саме вони є відповідальними за ескалацію конфлікту та за тиск на Польщу, щоб вона виконувала вимоги іноземних еліт.
Розмірковуючи про минулі кризи, можна згадати ситуації, коли все було "не так просто", як, наприклад, під час пандемії COVID-19. Це призводить до розчарування в традиційних політичних силах, таких як "ПіС" чи "ГК". Багато виборців висловлюють думку: "Перепрошую, що підтримував вас. Це був мій останній голос". Адже, незалежно від того, хто вийде переможцем на парламентських чи президентських виборах, жоден уряд або президент не мають жодного реального впливу на майбутнє Польщі. Всі вони, без винятку, грають за одними й тими ж правилами глобальної системи. Спочатку ми стали свідками цирку пандемії, а тепер — і цирку дронів. У сучасну епоху інтернету телебачення вже не є нашим єдиним джерелом істини. Ми здатні самостійно мислити і знаходити правду. Обман, маніпуляції та дезінформація — це те, з чим ми стикаємося. Якщо політики намагаються читати нам з паперу, заважаючи нам думати самостійно, це свідчить про слабкість і підпорядкованість глави держави закордонним інтересам.
Приклади стандартних коментарів у польській соцмережевій спільноті щодо загроз, пов'язаних із дронами.
У цих обставинах видається анахронізмом чіплятися за старі образи, коли нинішній очевидний агресор зі Сходу намагається зруйнувати спокій і комфорт не лише самих українців. "Демоверсія" повномасштабної війни, яку розв'язала Росія, в тому чи іншому вигляді вже була і на території Польщі, і в Румунії, і в країнах Балтії (де українські дрони, що дістають аж до Крайньої Півночі, збивають з курсу російські засоби РЕБ, що стає предметом окремих спекуляцій).
З іншого боку, для багатьох європейців досвід участі у великій війні обмежується подіями, які відбулися понад вісімдесят років тому. Тому не дивно, що й досі тривають дискусії щодо оцінки історичних постатей, які часто відокремлюються від сучасних безпекових та політичних реалій. Без досвіду українських повстанців, який для поляків є "червоним прапором", навряд чи можна було б говорити про спадкоємність традицій боротьби з загарбниками або про глибоке розуміння причин сучасної агресії з боку Росії. Так, бійці Української повстанської армії не мали можливості вести партизанську війну за допомогою дронів, як це робить сучасна армія України, знищуючи ворожі стратегічні об'єкти на відстані тисячі кілометрів від кордону. Однак справа не лише в технологіях; важливим є усвідомлення екзистенційної необхідності чинити збройний опір — адже без цього не існувало б ані сучасних технологій, ані самої України.
Ми не можемо заборонити родичам жертв Волинської трагедії відчувати біль і ненависть до тих, хто заподіяв їм втрат (а жертвами трагедії, як ми зазначали раніше, були не лише поляки, а й -- хоч і в меншому обсязі -- українці). І не можемо претендувати на переписування історії, що нехтуватиме десятками тисяч перекреслених людських доль. Ми вважаємо правильним і конструктивним підхід "пробачаємо і просимо вибачення", напрацьований ще за Кучми та Кваснєвського на початку 2000-х років. Бо коли йдеться про цінність людського життя, то забирати його за ознакою ідеології -- прикро і безсенсовно.
А проте -- навряд чи можна йти на поступки та жертвувати позицією суб'єкта, сплаченою кров'ю та життями багатьох поколінь, у питаннях національної історичної спадщини, навіть якщо історія не є чорно-білою. Особливо якщо ця спадщина не втрачає свого сенсу й актуальності в нинішній боротьбі -- "за нашу і вашу свободу" (знамените гасло учасників Польського повстання проти Російської імперії 1831 року) проти тих, хто все ще ставить у пріоритет імперські амбіції та "цілі СВО", а не людські життя.
Основне зображення створене за допомогою Chat GPT.
#Євреї #Європа #Адольф Гітлер #Україна #Соціальна мережа #Росія #Радянський Союз #Тоталітаризм #Українці #Пропаганда в Російській Федерації #Володимир Зеленський #НАТО #Міністерство закордонних справ (Україна) #Володимир Путін #Реклама #Нацистська Німеччина #Польська мова #Збройні сили України #Російська імперія #Європейський Союз #Варшава #Поляки #Голодомор #Польща #Ярослав Качинський #Румунія #Київський національний університет імені Тараса Шевченка #Безпілотний бойовий літальний апарат #Дональд Туск #Арсеній Яценюк #Організація Українських Націоналістів #Волинь #Леонід Кучма #Олександр Пушкін #Донецька область #Анджей Дуда #Гданськ #Степан Бандера #Українська повстанська армія #Олег Царьов #Варшавський університет #Ярослав Грицак #Дмитро Медведєв #Андрій Атанасович Мельник #Київ #Сили спеціальних операцій (Україна) #Вроцлав #Краснодар #Листопадове повстання #Владислав Сікорський #Масові вбивства поляків на Волині та у Східній Галичині #Америка #Правда #Міф #Вольтер #Право та справедливість #«Правий сектор» #«Слуга народу» (політична партія) #Орден Білого Орла (Польща) #Прибалтійські країни #Ультраправа політика #Армія Крайова #Збірна України з футболу #Дмитро Ярош
