Як Росія привласнила Перемогу: історична реальність про українців у Другій світовій війні.

На початку травня, 80 років тому, розгорталися події Другої Світової війни. Лише за кілька днів нацистська Німеччина підпише акт капітуляції. Проте в цей час тривають запеклі бої за Берлін. Головна мета Сталіна – підняти червоний прапор над Рейхстагом, незважаючи на те, скільки життів солдатів це може забрати.

Серед борців за визволення Європи від нацизму було багато українців. Про те, які втрати ми понесли під час тієї війни, а також про внесок нашого народу у здобуття Перемоги, розповість Євген Лесной. Це вже другий матеріал нашого циклу, присвяченого Дню пам'яті та святу перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.

Російське "побєдобєсіє" ґрунтується на неправді.

Найбільші втрати РРФСР були під час Великої вітчизняної війни.

Пропагандистські традиції, що росія успадкувала від СРСР.

У перші три важкі роки Великої Вітчизняної війни Радянський Союз, разом із усіма його республіками, фактично опинився наодинці у боротьбі з нацистською агресією.

Оголошене Сталіним під час святкування перемоги над нацизмом про "незламний російський народ" було зухвало підхоплене Путіним. Російська пропаганда свідомо виключила українців з числа тих, хто здобув перемогу над нацизмом.

Олександр Білоус, керівник науково-експозиційного підрозділу Музею історії України в період Другої світової війни, має ступінь кандидата історичних наук.

В Москві заявили, что русские — это народ-победитель, белорусы — народ-страдалец и партизаны, а украинцы — народ-предатели. Или, как утверждает современный российский лидер, даже без Украины мы бы все равно одержали победу. Все это — лишь популизм и абсурд.

Загальні людські втрати під час Другої світової війни оцінюються приблизно в 75 мільйонів людей. Ці втрати охоплюють як європейський, так і азійсько-тихоокеанський театри конфлікту. Серед загиблих українців налічується до 10 мільйонів, що становить майже третину населення України в той час.

Вікторія Яременко займає посаду керівника Управління наукового та інституційного забезпечення в галузі політики національної пам'яті.

Це було серйозне демографічне потрясіння. Інститут демографії, аналізуючи ці дані, вже на початку російсько-української війни 2014 року зазначав, що українці не змогли відшкодувати ці втрати.

І понад сім мільйонів українців служили в складі Червоної армії під час Другої світової війни

Вікторія Яременко займає посаду керівника Управління наукового та інституційного забезпечення в галузі політики національної пам'яті.

Війна для українців розпочалася 1 вересня 1939 року. Це стосується України в тих межах, які ми маємо нині. Вже в перші дні конфлікту західноукраїнські міста піддалися бомбардуванням. Українці активно долучилися до боротьби проти Гітлера, служачи в польській армії з самого початку. Згодом значна кількість українців стала частиною Червоної армії, і їхня чисельність сягала приблизно 7 мільйонів.

Те, що намагаються забути в СРСР та сучасній Росії, є невід’ємною частиною історії України. Українці проживали на землях Польщі та Румунії — країнах, які зазнали шкоди як від нацистської Німеччини, так і від радянського режиму, що спільно розв'язали ту Велику війну. Після 1 вересня 1939 року українці брали участь у бойових діях у складі різних армій світу.

Олександр Алфьоров, військовий історик та майор Збройних сил України:

Українці брали участь у військових силах різних країн: червоної, німецької, польської, французької, британської, канадської, американської, а також в арміях Нової Зеландії та Австралії. Вони також служили в угорській та румунській арміях. У всіх цих збройних формуваннях можна знайти українців. Зокрема, існувала специфічна група червоних партизанів, відома як ДРГ. Окрім того, українці створили власний рух опору, відомий як Українська повстанська армія.

Володимир Бірчак - історик та чинний військовий. Майже всі його дідусі були в УПА.

Володимир Бірчак, нащадок ветеранів УПА:

Мій дідусь з маминої сторони, Богдан, був активним учасником Організації українських націоналістів. Двоє його братів, Василь і Михайло, служили в Українській повстанській армії. Василь отримав поранення, а згодом його вислали до Сибіру, де він провів багато років, однак дожив до моменту проголошення незалежності України.

Упівці ніколи не отримували визнання як переможці над нацизмом ані від радянської влади, ані від сучасної Росії. Для цих сил вони залишаються ворогами, адже їхня боротьба була спрямована не лише проти нацистської окупації, а й проти радянських загарбників.

Володимир Бірчак, нащадок ветеранів УПА:

Боротьба не завершилась ні 9 травня 1945 року, ні 2 вересня 1945 року, коли завершилась Друга світова війна. Боротьба тривала, тому що це боротьба за створення Української самостійної соборної держави.

Партизани УПА відтягували на себе величезні сили німців на території України. Бо діяли з Заходу України аж до Сумщини включно.

Роман Кабачій є старшим науковим співробітником у науково-експозиційному відділі Музею історії України в контексті Другої світової війни та має ступінь кандидата історичних наук.

Варто зазначити, що близько 400 тисяч осіб брали участь у підпільному русі. Водночас, за оцінками, чисельність Української повстанської армії становила близько 100 тисяч. Ця організація також боролася проти нацизму.

Саме воїни УПА стали для СРСР, а згодом і для російської пропаганди, нездоланною перешкодою та основними героями жахливих історій про "гірших бандерівців".

Олександр Алфьоров, військовий історик та майор Збройних сил України:

Міфологія про українців як бандерівців та уявлення про колаборацію виникли ще в радянський період. Ці стереотипи знову активно використовуються, зокрема, в 2023 році, коли путін, наприклад, висловлює безпідставні звинувачення, стверджуючи, що українці вбили півтора мільйона євреїв під час Другої світової війни на українських землях, приписуючи їм роль колаборантів.

Історик і автор Андрій Павлишин проводить паралелі між ставленням до упівців в Радянському Союзі та до солдатів Армії Крайової в комуністичній Польщі, які також боролися проти нацистського режиму та більшовиків.

Андрій Павлишин — автор, який також займається перекладом і є фахівцем у галузі полоністики.

У сталінську епоху їх переслідували, страчували, але з початку середини 50-х років вони поступово почали інтегруватися в суспільний дискурс, здобуваючи право на офіційне працевлаштування, навіть у високих управлінських структурах та дипломатичних колах. В Радянському Союзі панувала абсолютна ненависть до УПА, яка визнавалася повністю ворожою силою.

Після пережитих жахів у радянських таборах і катівнях, учасникам УПА було заборонено вільно вибирати, де жити, навчатися чи працювати. Навіть у період Незалежності до ветеранів УПА ставилися неоднозначно. Лише з початком війни між Росією та Україною у 2014 році їм почали надавати належну повагу.

Андрій Павлишин — автор, який також займається перекладом і є фахівцем у галузі полоністики.

З початку війни за незалежність у 2022 році УПА стали рівноправним абсолютно активним учасником суспільного дискурсу пам'яті про Другу світову війну.

Але радянські злочини скоювали не лише проти учасників ОУН та УПА. Червоні генерали не жалкували українців в цілому. Цивільних чоловіків кидали в бій навіть без зброї.

Роман Кабачій є старшим науковим співробітником у науково-експозиційному відділі Музею історії України в контексті Другої світової війни та має ступінь кандидата історичних наук.

Лише Харків дав 15 тисяч Воронезькому фронту під час першої мобілізації. І так далі. І цих людей кидали в бої необученими.

Сучасні рашистські методи ведення війни мало чим відрізняються від тодішніх. Ось що писав один з українців батькам. Він загинув у 43-му році на Лютізькому плацдармі.

Роман Кабачій, керівник наукових досліджень у відділі експозицій Музею історії України в період Другої світової війни, має ступінь кандидата історичних наук.

Цей юнак встиг скласти послання, в якому звернувся до батьків: "Мамо, тату, чому ви дали мені життя? Я лише прошу одного: нехай я піду з цього світу своєю смертю, і щоб мої останки не залишалися на землі".

Від завершення тієї війни минуло вже 80 років. Людей, які брали участь у подіях тих часів, а також дітей, що з'явилися на світ під час конфлікту, практично не залишилося. У сучасній Україні триває процес переосмислення ролі предків у Другій світовій війні, адже вони боролися не за власну державу, а за рідну землю.

Віталій Дрібниця, педагог з історії та автор блогу Vox veritatis.

Дуже важке питання, тому що українці були складовою частиною Радянського Союзу, який все-таки був не демократичною країною, а тоталітарною, тому це питання ще потребує осмислення.

З боку Росії на українців постійно направляють обвинувачення у співпраці з нацистськими режимами.

Олександр Алфьоров, військовий історик та майор Збройних сил України:

Насправді, тема колабораціонізму після Другої світової війни активніше піднімається саме росіянами. Наприклад, у Франції кожен десятий громадянин співпрацював з гітлерівським режимом. Проблема колаборації, в принципі, була вирішена завдяки створенню Організації Об'єднаних Націй, але росіяни знову і знову повертаються до цього питання.

Водночас, російський народ обрав георгіївську стрічку символом "побєдобесія", хоча вона не має жодного зв'язку з червоноармійцями. Навпаки, її значення зовсім інше.

Віталій Дрібниця, педагог з історії та автор блогу Vox veritatis.

Георгіївська стрічка стала знаковим елементом армії Власова, що представляла собою колабораційні підрозділи. Варто зазначити, що радянські війська не надто прагнули брати їх у полон, намагаючись знищити зрадників на місці, як тоді вважали. У цьому контексті переплелися ідеали червоного прапора перемоги та концепція колабораційних формувань.

Російсько-українська війна для сучасників стала настільки значущою, що затулила навіть спогади про Другу світову. Сьогодні ми боремося не лише за нашу територію, а й за можливість формувати власне бачення подій, що відбувалися вісімдесят років тому. Це боротьба за право вибирати своїх героїв і зберігати нашу історію.