Князь Володимир Святославович спочатку був язичником, але з часом прийшов до висновку, що багатобожжям вичерпало себе.
Чи дійсно князь Володимир мав альтернативи — дізнайтеся в статті на ТСН.ua.
Київський митрополит Іларіон відзначав цю подію у своєму творі "Слово про закон і благодать", написаному в XI столітті. Також про неї згадував Нестор у "Читанні про Бориса і Гліба", яке датується початком XII століття. Хрещення Володимира детально описується в "Повісті временних літ", що має тривалу передісторію. Проте, на відміну від літопису, інші тексти Іларіона та Нестора акцентують на раптовому осяянні князя.
"Отбор божеств"
У фіналі X століття Русь стала однією з найбільших держав на континенті Європи. Однак язичницькі вірування створювали труднощі у дипломатичних стосунках з християнськими державами. Тому питання прийняття нової релігії набуло не лише духовного, але й важливого політичного значення.
"Повість временних літ" описує, як Володимир, прагнучи вибрати релігію для свого народу, запросив представників іудаїзму, ісламу, Ватикану та Константинопольського патріархату. Він хотів зрозуміти, у що вірять ці релігії і яка з них є справжньою.
"Велика схизма" трапилася через 66 років, так що говорити про католиків і православних в епоху Володимира не цілком коректно, але політичні та богословські розбіжності між Римом і Константинополем позначилися задовго до нього, і мало колосальне значення, хто призначить єпископа.
Юдеїв Володимир нібито відіслав геть, заявивши, що Всевишній розгнівався на них, розсіявши по світу і позбавивши батьківщини, отже, вчитися в них нема чому.
Мусульманам він висловив: "Для Русі важливо веселитися за келихом, без цього нам не обійтися". А західним християнам зазначив, що "наші предки цього не вшановували", і вирішив обрати грецьке православ'я, оскільки в тих церквах звучить прекрасний спів.
Історики вважають це переказом, адже Володимир не був грубим варваром і мав уявлення про світові релігії не з чужих слів.
Візантія була єдиною наддержавою на той час, центром цивілізації та культури, свого роду спадкоємицею великого Риму. Її занепад був попереду, належати до Західної Європи стало цікавіше і престижніше лише років через двісті.
Цікавий факт: чимало істориків стверджують, що хрещенню Русі передувала ще одна подія, яка сильно зміцнила віру в Господа князя Володимира. Перед хрещенням київський правитель захворів невідомою недугою і раптово осліп, але після хрещення князя одразу повернувся зір і він став абсолютно здоровий. Так, він був упевнений, що прозріння до нього прийшло лише після християнства, тому і вирішив хрестити всю Київську Русь.
Як відбулося хрещення Київської Русі
На початку свого правління Володимир Великий дотримувався звичаїв своїх предків, але усвідомлював необхідність змін. Він намагався здійснити певну реформу язичництва, проте ця спроба виявилася невдалою і не принесла жодних результатів. Отже, з прийняттям християнства зміни стали кардинальними: усе, що було пов'язане з язичницькими традиціями, було замінено новими віруваннями та практиками.
Як свідчать літописи, Володимир Великий дав вказівку, щоб тих, хто не хотів приймати хрещення, буквально силоміць заганяли у річки. Крім цього, пропонував християнам пільги, годував бідних на площах міст під символом Христа, проводив "виховні розмови". І все це -- за дуже короткий час, у перервах між військовими походами.
Хрещення Русі розпочалося з Києва, де жителів міста масово охрестили там, де річка Почайна впадає у Дніпро. Згодом православ'я прийняли інші міста Русі, але не всі жителі відмовилися від язичництва добровільно.
Однак перехід до нової релігії не проходив без конфліктів і не відбувався швидко. Чимало людей, особливо в віддалених куточках країни, чинили опір змінам. Язичницькі звичаї продовжували існувати ще багато років після офіційного визнання християнства. Багато стародавніх ритуалів поступово інтегрувалися із новою вірою і збереглися в народній культурі до сьогоднішнього дня.
Сучасні дослідники підкреслюють, що процес християнізації Русі тривав протягом багатьох століть. Навіть після того, як Володимир пішов з життя, язичницькі традиції продовжували мати значний вплив на життя людей. Тому важливо розглядати хрещення Русі не як одноразовий акт, а як старт значної культурної еволюції.
Як зазначив історик і релігієзнавець Ігор Козловський, хрещення Русі відбулося під сильним впливом Візантійської імперії, оскільки вона потребувала її підтримки. Для Володимира не було питання вибору між католицизмом і православ'ям, адже в той час ці поняття ще не були сформульовані. Фактично, його вибір мав суто політичний характер: він вирішував, чи наблизитися до європейських держав континенту, чи ж до Візантії.
Прийнявши християнство, Володимир щиро увірував у нову віру: він розпустив свій гарем і навіть став першим у світі, хто на деякий час скасував смертну кару, пояснюючи це своїм страхом перед гріхом. Візантійські священнослужителі допомогли йому подолати сумніви, зазначивши, що князь не є простим смертним і не завжди зобов'язаний строго дотримуватися всіх заповідей.
Володимир отримав ім'я Василь під час хрещення, проте для всіх залишився Володимиром. Його нащадки, сини та онуки, носили два імені: одне християнське, а інше — традиційне.
За оцінками істориків, на Русі приблизно 200 років зберігалося двовірство.
Археологи зазначають, що традиція покладання їжі та посуду в могили виникла лише в XIV столітті. Натомість інші звичаї, такі як святкування Масляної, стрибання через вогнище на Івана Купала та дівочі ворожіння на нареченого в лазні, виявилися набагато стійкішими.
Вважається, що саме з періодом хрещення Київської Русі збігається поява грошової одиниці гривня. У той час на Русі виник дефіцит грошей, тому почали активно відливати нові монети. За зразок для них послужили тогочасні гроші Візантії. На більшості монет Володимира зображено князя, що сидить на престолі, і розміщено напис: "Владімѣр' на столѣ" (Володимир на престолі).
Інформаційний документ:
15 липня Україна щороку відзначає День хрещення Київської Русі на честь заснування в країні християнства князем Володимиром Великим.
Офіційно свято називається -- День Хрещення Київської Русі-України -- це важливе державне та релігійне свято, приурочене до однієї з найзначніших подій в історії України та всієї Східної Європи -- хрещенню київського князя Володимира Святославича та його народу 988 року.
#
