Затвердити одночасне святкування Пасхи всіма християнами заважають багато чинників, у тому числі московський, вважає релігієзнавець Тарас Антошевський
Велика геополітика розділила світ на частини. Людство стало свідком збройних, економічних, торговельних та інформаційних конфліктів, а боротьба за території та ресурси стає все більш запеклою. Ми спостерігаємо протистояння різних ідеологій, що призводить до численних втрат. Проте цього року відбулася подія, яка об'єднала мільйони людей: християни західного та східного обрядів в один день, 20 квітня, святкуватимуть Пасху, Воскресіння Христове. Чому одночасне святкування Великодня є таким важливим для християн? Це питання стало відправною точкою нашої розмови з істориком та релігієзнавцем Тарасом Антошевським.
Спільне святкування Великодня є чудовою нагодою для того, щоб відчути радість спільного торжества. Коли ж кожен відзначає свято окремо, виникають непорозуміння через часові розбіжності — від 4 до 5 тижнів. У когось Страсний тиждень лише починається, а хтось уже святкує Воскресіння. Це створює напругу, викликає занепокоєння та може призводити до конфліктів, особливо якщо люди живуть поруч або користуються одним і тим же храмом. Спільне святкування — це символ добросусідства та гармонії. Коли ми усвідомлюємо, що разом святкувати значно краще, це спонукає до співпраці та взаємодії. Виникає питання: чому б нам не святкувати разом завжди?
Це стосується лише тих християн, яких я міг би охарактеризувати як "справжніх". Відповідно до Євангелії, ознакою "справжніх" є присутність любові між ними. Основна заповідь християнства — це любов до ближніх і до Бога. Дотримання цієї заповіді є свідченням справжності християнської віри. Спільне святкування Великодня надихає представників різних конфесій, проте водночас може викликати напруження і розбіжності.
-- За церковним календарем, наступного, 2026 року, християни західного і східного обрядів знову відзначатимуть Пасху порізно: відповідно 5 і 12 квітня. Чому ієрархи світових релігій не уніфікують дату Великодня? Причини технічні чи ментальні?
-- Спільне святкування Пасхи припадає раз на три-чотири роки. Найчастіше різниця буває в один, чотири, п'ять тижнів... Якби на цю тему частіше говорила між собою частина православних, католиків і більшість протестантів світу, то дійшли би до порозуміння. Проте, як на мене, головним гальмом того, що не можемо дійти згоди, що не святкуємо Великдень разом, є певні фундаменталістські кола. Першою чергою, у середовищі православних -- зокрема, московський патріархат, а також інші православні, які вперто намагаються дотримуватися Юліанського календаря, вперто вигадують якісь причини, щоб не відмовлятися від нього. Цей календар -- як старий годинник: погано показує, але ми до нього звикли, і ми переконуємо весь світ, що цей годинник -- найкращий з усіх, які можуть бути. Кажу про святкування Пасхи за старим стилем. Воно суперечить астрономічним поняттям, бо банально астрономічні закони заклав Господь, і ми, ті, що дотримуються старої Пасхалії, проти Нього у цьому випадку бунтуємо...
Відбувалися різні спроби досягти порозуміння. Напевно, за інших умов, коли світ не був би настільки поділений, і серед православних, католиків та інших конфесій існувала б справжня воля до єдності, вони могли б не лише обговорювати необхідність спільного календаря, але й здійснювати конкретні кроки в цьому напрямку. Можливо, навіть вдалося б змінити систему розрахунку Пасхи. Минулої суботи, 12 квітня, розпочався Песах, який триватиме до 20 квітня. Це свідчить про єдність з юдейською традицією, від якої в певному сенсі і походить християнство.
Коли 1700 років тому на першому Всесвітньому соборі визначали дату святкування Пасхи, юдеї вже користувалися іншим календарем. У православних церквах існує традиція (яка відсутня в римо-католицьких), що свято Воскресіння має відбуватися після Песаху і не повинно співпадати з ним. Наприклад, якщо цього року Песах розпочався минулої суботи, то християнська Пасха має бути відзначена наступної неділі.
Восени минулого року стало відомо, що Папа Римський та Вселенський патріарх Варфоломій планують досягти угоди про спільне святкування Пасхи в одному і тому ж дні у 2025 році. Чи варто очікувати на таку угоду? І які причини завадили цьому раніше?
Такі мрії формувалися протягом кількох років. Однак, як ви можете бачити, здоров'я Папи погіршилося... Врешті-решт, прийняття такого рішення не відбувається за один день. Раніше богословська комісія, яка займається католицько-православним діалогом, не піднімала це питання для обговорення. Мабуть, було усвідомлення, що наразі це неможливо — православний світ дуже розділений. Навіть якби частина православних вирішила перейти до спільного святкування Великодня, для них важливішою залишається єдність між собою. Ми розуміємо, що Московський патріархат та деякі інші православні церкви, які повністю дотримуються Юліанського календаря, ймовірно, не погодяться на жодні зміни. Для них цей календар, в певному сенсі, є догматом. Це не зовсім православне сприйняття календаря, але вони трактують його саме так. І це створює певні труднощі.
Мабуть, усвідомлюючи, що досягти єдиної думки не вдасться, питання про одночасне святкування Великодня навіть не обговорювалося. Якщо ж його і порушували, то жодні рішення не були ухвалені, щоб уникнути ще більшого розподілу в православній спільноті.
-- Ви згадували про перший Всесвітній собор, його вважають вкрай важливою, знаковою для християнства подією. А як ви оцінили б його значення? Що глобального досягли на цьому форумі, який тривав два місяці?
Складно оцінити подію, що відбулася 325 року, з позиції сучасності. Проте цей собор продемонстрував, що Церква, під проводом Святого Духа, здатна збиратись і вирішувати важливі питання, які постають перед нею.
Цей Собор відзначався особливістю, адже його ініціював римський імператор Костянтин, який, як стверджують деякі джерела, на той момент ще не сповідував християнство. Імператор прагнув утвердити християнство як державну релігію, усвідомлюючи його важливість для суспільства. Зібрання було скликане з ряду причин, насамперед через суперечки, що виникли внаслідок певних відхилень у віровченні, зокрема аріанства — помилкового розуміння природи Бога-Сина, яке зменшувало його значення і не визнавало його божественність. Також обговорювалися питання, пов'язані з відзначенням Пасхи. Існували дві основні традиції: одна передбачала святкування Великодня у спосіб, відомий нині, а інша — прив'язувала його до конкретної дати, що відповідала дню Воскресіння, без перенесення свята на неділю. Відомо, в який день, пов'язаний із Песахом, відбулося Воскресіння...
На вказаному Соборі була закладена основа Символу віри, який християни продовжують використовувати до сьогодні. Під час другого Собору у 381 році була розширена частина, що стосується Святого Духа, визначено його значення та божественну природу, у відповідь на існуючу єресь. Це доповнення стало важливим для Символу Віри. Хоча згодом вносилися певні зміни, вони не мали істотного впливу.
Символ віри представляє собою основні принципи, які повинні дотримуватися християни відповідно до вчення Церкви. Він викладений у молитві "Вірую", де проголошується віра "в єдиного Бога Отця, Вседержителя, Творця неба й землі, а також усього видимого та невидимого". Також згадується "в єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого, Єдинородного, що від Отця народився перед усіма віками — світло від світла, істинний Бог від істинного Бога, народжений, а не створений, єдиносущний з Отцем, через якого все сталося...". Це вчення було затверджене на першому Вселенському соборі, щоб захистити його від помилок та спотворень.
Перші шість Соборів сформулювали православне визначення віри. "Православне" -- не у тому розумінні, що стосується тільки православної церкви. "Православне" з грецької - ортодоксальне -- визначення віри, тобто правильне прославлення Бога. Перший Вселенський Собор почав формувати це вчення, наступні продовжили це робити. Це був важливий процес. У той час могли відбуватися розколи на місцевому рівні, але Церква була єдиною. До Сьомого Вселенського Собору зуміли повністю сформувати ортодоксальне вчення Церкви. Церкви різних конфесій, які дотримуються цього вчення, вважають ортодоксійними. Водночас існують церкви, які у певні моменти відхилилися від цього вчення. Йдеться про так звані східні, орієнтальні церкви, які також називають себе православними, але у них немає такого чіткого визначення питань, яке є у католиків і православних.
-- Чи можна погодитися із думкою, що на цьому Соборі було ухвалено своєрідну конституцію християнства, вироблено його канони?
Так, однак варто взяти слово "конституція" в лапки. Адже конституція — це система законів, тоді як тут йдеться про віровчення. Перший Нікейський собор став початком формування глобальних основ віровчення та догматики. До нього відбувалися лише місцеві релігійні збори. Нікейський собор став першим Вселенським собором. У ньому взяло участь обмежене число представників Римської церкви, оскільки обговорення здебільшого стосувалися єресі олександрійського пресвітера Арія, який стверджував, що Ісус є створеною істотою з божественними рисами, але не є Богом. Найбільше делегатів на Соборі було з Близького Сходу.
Згадують, що саме у цьому місці християнство почало своє перше розквітання...
На той час християнство вже поширилося по всій Римській імперії, і практично кожен куточок був заповнений християнськими церквами. Напруженість в релігійних переконаннях виникла на Близькому Сході та в Північній Африці. Собор відбувся в Нікеї, на території сучасної Туреччини, поблизу Константинополя, який ще не був центром Патріархату. Обговорювалися суперечки, що виникли в релігійних питаннях в цих регіонах. Арій, родом з Олександрії, мав численних прихильників у Єрусалимі, тому до Собору першочергово запросили представників цих сторін. Варто зазначити, що учасників Собору було більше, ніж Отців, які визнали правильність віровчення і підтримали його рішення. Ті, хто виступав проти, не отримали статусу отців Собору, хоча й брали участь у засіданнях, але не погоджувалися з його висновками. 17 осіб були засуджені за відмову від ортодоксального віровчення. Проте наступні імператори стали на сторону аріанства, і ця єресь проіснувала кілька десятиліть, перш ніж зникнути. Проте, в епоху Ренесансу аріанство знову дало про себе знати...
На Нікейському соборі почалося формування основ віри, її констатація, документування. Коли у релігійному житті виникали якісь суперечки, збирали собори для їх вирішення. Це показує, що Церква, попри те, що є очільники помісних церков -- Римської, Константинопольської та інших -- виявляє дух соборності, дух демократії, коли збирається і під впливом Святого Духа ухвалює віровчення і визначає, яке з них є правильним. Перші сім вселенських соборів фактично єднають східні й західні церкви.
#Юліанський календар #Календар #Східна Православна Церква #Боже. #Юдаїзм #Християнство #Релігія #Туреччина #Ісусе. #Конституція #Собор #Єрусалим #Стамбул #Близький Схід #Обряд #Релігійна приналежність #Папа! #Католицька церква #Великдень #Єресь. #Римська імперія #Святий Дух #Північна Африка #Перший Нікейський собор #Пасха #Християнське віровчення #Воскресіння #Вселенський собор #Нікея #Олександрія #Аріус.
