Німеччина після вересневих виборів: АдН зміцнює свої позиції, Мерц опинився під тиском.

#Політика #політика та державне управління

Успіх Альтернативи для Німеччини виявляє вразливості традиційних політичних партій і породжує нові загрози для політики Берліна.

Вересень став знаковим місяцем для Німеччини, коли в країні пройшли важливі регіональні вибори, що стали серйозним випробуванням для партій, які складають правлячу коаліцію. Протягом трьох тижнів відбулися оновлення ландтагів у Саксонії-Ангальт, Мекленбурзі-Передній Померанії та Берліні, при цьому в Нижній Саксонії пройшли масштабні місцеві вибори. Основним результатом цих подій стало подальше зміцнення ультраправої партії "Альтернатива для Німеччини" (АдН), яка зайняла перше місце у двох східних землях. У той же час, партнери по федеральній коаліції, ХДС і СДПН, зазнали значних втрат у виборчих голосах.

Водночас говорити про однозначний "поворот Німеччини вправо" було б спрощенням. У Берліні перемогла Ліва партія, а на заході країни традиційні політичні сили зберігають значно сильніші позиції. Вересневі вибори радше засвідчили іншу тенденцію - послаблення політичного центру, тоді як дедалі більше виборців шукають альтернативу на його правому або лівому фланзі.

Для України критично важливим є зростання саме Альтернативи для Німеччини (АдН). Ця партія не лише продовжує бути одним із ключових опонентів уряду Фрідріха Мерца у внутрішній політиці, але й виступає з радикально відмінною позицією щодо Росії та України. Її пропозиції включають припинення військової підтримки Києва, скасування санкцій проти Москви та відновлення роботи "Північного потоку".

Це вже не просто погляд незначної політичної партії. У двох східних регіонах за Альтернативу для Німеччини висловилися майже 40% виборців.

АДН стає ще потужнішим на сході, проте в країні голосування відбувається по-різному.

Найзначніший показник вересня було зафіксовано в Саксонії-Ангальт, що знаходиться на території колишньої Німецької Демократичної Республіки (НДР) у Східній Німеччині.

АдН тут отримала 43,8% голосів - на 23 процентні пункти більше, ніж п'ять років тому. Християнсько-демократичний союз (ХДС), який десятиліттями був головною політичною силою землі, залишився далеко позаду з 17,2%. Соціал-демократична партія Німеччини (СДПН) набрала 9,3%.

"Опозиційній силі" не вистачило трьох голосів для отримання абсолютної більшості: вона отримала 39 з 83 мандатів. Проте лідерство не гарантує автоматичне здобуття влади.

Християнсько-демократична спілка (ХДС), Соціал-демократична партія Німеччини (СДПН), Зелені та Ліві відмовляються від співпраці з Альтернативою для Німеччини (АдН). Лівопопулістська партія BSW веде переговори з АдН щодо можливого співробітництва в ряді питань, таких як енергетика та мирна політика, але не має наміру підтримувати кандидатуру Ульріха Зіґмунда на посаду прем'єр-міністра. Станом на початок жовтня в Магдебурзі не існує стабільної більшості для формування нового уряду.

Проте ключовий висновок цих виборів не зводиться лише до коаліційних підрахунків.

Пояснювати результат АдН лише як голосування протесту стає дедалі важче. Післявиборчі опитування Infratest dimap показали: 54% жителів Саксонії-Ангальт вважають, що вона ближча до проблем громадян, ніж інші партії. Показовою є й економіка - сфера, у якій ХДС традиційно мав сильні позиції. Якщо у 2021 році 41% виборців вважали саме ХДС найбільш компетентним в економічних питаннях, а АдН - лише 8%, то тепер АдН навіть трохи випередила християнських демократів - 30% проти 28%.

Отже, для значної частини виборців у Саксонії-Ангальт АдН поступово перетворюється не лише на засіб покарання влади раз на кілька років, а на політичну силу, якій вони готові довірити управління безпосередньо.

Однак Саксонія-Ангальт - це лише частина Німеччини.

На виборах до місцевих органів влади в Нижній Саксонії, що є однією з західних земель Німеччини, партія ХДС зберегла лідерство, отримавши 27,2% голосів. Соціал-демократична партія Німеччини (СДПН) зайняла друге місце з 24,6%, а Альтернатива для Німеччини (АдН) здобула 15,9%. Хоча це показники далекі від східнонімецьких 40%, результат АдН виявився втричі вищим у порівнянні з минулими виборами.

Інші результати продемонструвала Мекленбург-Передня Померанія. Тут партія АдН також здобула перемогу, отримавши 38,2%, в той час як СДПН під керівництвом прем'єр-міністерки Мануели Швезіґ відстала всього на кілька відсотків, набравши 35,5%. Водночас ХДС зазнала безпрецедентної поразки, набравши лише 4,9%, що стало першим випадком в історії Німеччини, коли ця партія не змогла пройти до земельного парламенту.

Фрідріх Мерц охарактеризував результати виборів у Мекленбурзі-Передній Померанії, які стосуються його партії, як "катастрофічні", але водночас підкреслив, що не має наміру відмовлятися від запланованих реформ.

Перемога АдН не свідчить про те, що вона займе пост лідера земельного уряду. СДПН наразі проводить переговори з Лівою партією та Зеленими, які в сукупності мають необхідну кількість мандатів для формування більшості.

Берлін відреагував на незадоволення політичним центром, виявивши своєрідну дзеркальну відповідь. Ліва партія здобула перемогу, отримавши 25,7% голосів. ХДС набрала 18,8%, АдН - 16,3%, Зелені - 14,3%, а СДПН - 12,1%. Соціал-демократи вже висловили готовність до попередніх переговорів з Лівими та Зеленими для обговорення можливості створення нового уряду.

Таким чином, результати вересневих виборів не свідчать про одностайний рух усієї країни вправо. У двох східних регіонах АдН виявилася провідною силою, тоді як у Берліні невдоволення центральною владою значною мірою схилялося вліво. В більшості західних земель традиційні партії поки що залишаються на міцних позиціях.

Водночас зростання популярності партії "Альтернатива" вже давно вийшло за межі лише східної Німеччини. У ряді західних регіонів її підтримка наближається до 20% або навіть перевищує цей показник, хоча до рівня, що спостерігається на сході, майже 40%, їй ще далеко.

РОСІЙСЬКИЙ ПАРТІЙНИЙ КУРС АДН ТА ЙОГО ПРИХИЛЬНИКИ

Для України це є одним із визначальних факторів.

Курс АдН стосовно Росії є важливим аспектом її програми, а не просто другорядним елементом. Він відкрито суперечить ключовим складовим сучасної політики федерального уряду у контексті російсько-українського конфлікту.

У програмі партії передбачено термінове скасування економічних санкцій, накладених на Росію, а також відновлення роботи газопроводів "Північний потік". Візія АдН для України полягає в перетворенні її на "нейтральну країну, що не є членом НАТО та ЄС". Лідери партії регулярно висловлюють протест проти продовження військової підтримки Україні.

Водночас АдН виступає за відновлення економічних та, насамперед, енергетичних зв'язків з Москвою. Це не просто програма, а курс, який вже втілюється в конкретних діях.

У червні Маркус Фронмаєр, заступник голови фракції партії в Бундестазі, взяв участь у Петербурзькому міжнародному економічному форумі. На цьому заході він зустрівся з такими ключовими особистостями, як керівник Газпрому Олексій Міллер і спеціальний представник президента Росії Кирило Дмитрієв. Під час форуму Фронмаєр висловився за необхідність розгляду питання відновлення роботи "Північного потоку" та відновлення торговельно-економічних зв'язків з Росією.

Після успіху партії АдН у Саксонії-Ангальт, співпраця продовжилася. Дмитрієв висунув ідею організувати у 2027 році бізнес-форум, що об'єднає Росію, Німеччину та США, з участю АдН. Наприкінці вересня Фронмаєр підтвердив, що АдН активно підтримує контакти з Дмитрієвим для підготовки цього форуму, на якому планується обговорення таких тем, як "Північний потік" та економічна співпраця. За інформацією Reuters, посилаючись на два обізнані джерела, Дмитрієв і керівництво АдН планують провести зустріч у 2027 році, що може стати кроком до відновлення постачання російського газу до Німеччини.

У керівництві АдН відкидають звинувачення у лояльності до Москви, підкреслюючи, що відновлення зв'язків з Росією зумовлене передусім економічними інтересами Німеччини.

Проте для України також надзвичайно важливо, яким чином виборці реагують на цей курс.

Згідно з результатами опитування Infratest dimap, проведеного в день виборів, 57% виборців у Саксонії-Ангальт висловили позитивну думку щодо того, що партія АдН постійно виступає проти озброєння України. Серед прихильників самої "Альтернативи" цей показник досяг 92%.

Це є важливий момент. Мова йде не лише про збільшення впливу партії, що висловлює незадоволення внутрішньою політикою уряду, а також про укріплення позицій сили, яка пропонує абсолютно інший підхід до відносин з Росією та Україною. Принаймні в Саксонії-Ангальт, її позиція проти постачання зброї Україні має підтримку, що перевищує межі її власного електорату.

КОЛИ "ПРАВОЕКСТРЕМІСТСЬКИЙ" БІЛЬШЕ НЕ ВІДЛЯКУЄ

Існує також інша причина, чому результат АдН, що перевищує 40%, є надзвичайно важливим для Німеччини.

Вживати термін "нацистське минуле АдН" є суттєво некоректним, оскільки партія була заснована лише в 2013 році. Проте впродовж наступних десяти років її ідеологія помітно радикалізувалася, а деякі її провідні фігури неодноразово опинялися в конфлікті з післявоєнними традиціями німецької пам'яті. Зокрема, існують задокументовані випадки, коли члени партії використовували мову та символіку, пов'язані з націонал-соціалізмом, а також робили заяви, що викликали звинувачення в спробах знецінити нацистське минуле.

Один із найвпливовіших діячів партії, лідер АдН у Тюрингії Бйорн Гьокке, ще у 2017 році заявив, що німці є "єдиним народом у світі, який поставив собі пам'ятник ганьби у серці своєї столиці", маючи на увазі берлінський Меморіал убитим євреям Європи. У тому ж виступі він закликав до "повороту на 180 градусів" у німецькій політиці пам'яті. Тодішній співголова АдН Александер Гауланд у 2018 році назвав Гітлера і нацистів "пташиним послідом" у понад тисячолітній успішній німецькій історії, хоча пізніше визнав це формулювання політично нерозумним і заперечував, що хотів применшити злочини націонал-соціалізму. Нинішній депутат Бундестагу Маттіас Гельферіх називав себе "дружнім обличчям націонал-соціалізму", хоча потім стверджував, що це була пародія на характеристику його політичних опонентів.

Цей аспект має особливе значення в контексті Саксонії-Ангальт. Саме тут, земельна структура АдН здобула 43,8% підтримки, в той час як місцеве агентство з охорони конституції (спеціалізована служба, що відстежує екстремістські загрози та інші ризики для демократичного устрою) у 2023 році віднесло його до категорії "підтверджено правоекстремістських". Агентство визнало, що політична діяльність цього осередку суперечить основоположним принципам вільної демократії, зокрема, нормам, що забезпечують людську гідність та основи демократії.

На рівні федеральних органів ситуація з юридичної точки зору є відмінною. Наразі АдН вважається праворадикальним "підозрілим випадком" (Verdachtsfall). 2 травня 2025 року Федеральне відомство з охорони конституції (BfV) підвищило її статус до "підтверджено праворадикальної", проте після подачі партією позову до суду 8 травня було ухвалено рішення про тимчасове призупинення цієї класифікації. У лютому 2026 року Адміністративний суд Кельна заборонив BfV використовувати цю інформацію до завершення розгляду основної справи в першій інстанції. Суд також зазначив, що щодо партії існує "значна підозра" про антиконституційні наміри, але наразі недостатньо підстав стверджувати, що це визначає її загальний характер.

Та для розуміння нинішнього успіху АдН важливе інше: такі оцінки дедалі менше відлякують її електорат. У Саксонії-Ангальт 43% опитаних погодилися з твердженням, що, хоча в АдН є деякі правоекстремістські політики, загалом партія стоїть радше в політичному центрі. Серед виборців самої "Альтернативи" так вважають 87%.

Тобто для значної частини прихильників АдН офіційні оцінки спецслужб та правоекстремістська репутація деяких її діячів уже не є достатньою причиною відмовитися від голосування за партію. Понад те, більшість власного електорату АдН узагалі не сприймає партію як політичну силу правого екстремізму.

ПАРАДОКС МЕРЦА

На протилежному боці цієї розповіді стоїть Фрідріх Мерц, очільник ХДС та канцлер Німеччини.

Він послідовно виступає за продовження військової підтримки України та разом із лідерами Франції і Великої Британії належить до ключових учасників Коаліції охочих. У серпні її учасники домовилися нарощувати військову допомогу Україні, посилювати її ППО, поглиблювати співпрацю з українською оборонною промисловістю та посилювати санкції проти російського ВПК.

Мерц послідовно розглядає Росію не лише як загрозу Україні, а як безпосередню загрозу європейській безпеці. Першого жовтня він знову заявив, що якщо Москву не зупинити, "російська воєнна машина рано чи пізно буде спрямована проти нас, проти НАТО".

Показово, що й визначення "Außenkanzler" - "зовнішньополітичний канцлер", яке дедалі частіше вживають в німецьких медіа щодо Мерца, - він не сприймає як докір. "Я не сприймаю визначення "Außenkanzler" як критику, а вважаю його влучним описом", - заявив канцлер у липні, пояснюючи, що внутрішню і зовнішню політику сьогодні вже неможливо розглядати окремо.

Для Києва така лінія означає збереження Німеччини серед ключових європейських держав, які наполягають на продовженні підтримки України. Але всередині самої ФРН становище канцлера значно складніше.

Згідно з опитуванням ZDF-Politbarometer, яке було проведене 25 вересня, 79% німецьких громадян вважають, що Мерц не справляється з обов'язками канцлера. Лише 17% респондентів висловили позитивну оцінку його діяльності. Особливо вражаючим є те, що 65% учасників опитування не вважають, що він зможе залишитися на посаді до наступних виборів весною 2029 року.

Ці дані самі по собі не свідчать про те, що невдоволення Мерцом пов'язане із зовнішньою політикою або підтримкою України. Дослідження Politbarometer вказує на значний брак довіри до його реформаторських ініціатив: 85% німців вважають, що основні реформи є необхідними, навіть якщо вони вимагатимуть фінансових затрат та скорочень. Проте лише 28% вірять, що канцлер зможе їх здійснити, тоді як 67% мають сумніви щодо цього.

Саме тому після вересневих земельних виборів дискусія про майбутнє Мерца помітно загострилася. У німецьких медіа серед можливих наступників найчастіше називають прем'єра Північного Рейну-Вестфалії Гендріка Вюста та лідера ХСС, прем'єра Баварії Маркуса Зедера; у таких дискусіях фігурує також прем'єр Гессену Борис Райн. Однак поки що це лише спекуляції про можливі сценарії, а не процес підготовки зміни канцлера. Вюст публічно заявляє, що має намір залишатися главою уряду своєї землі, а Зедер відкидає власні канцлерські амбіції й після виборів прямо заявив, що Мерц є і залишиться канцлером.

Справа полягає не лише у відсутності явного наступника. Німецького канцлера не можна просто так усунути за рішенням партійного керівництва. Згідно з Основним законом, Бундестаг має право висловити недовіру канцлеру лише в разі, якщо одночасно буде обрано нового канцлера абсолютною більшістю голосів. Нинішні фракції ХДС/ХСС і СДПН разом контролюють 328 із 630 місць у парламенті, що лише на 12 більше, ніж потрібно для утворення канцлерської більшості, яка складає 316 голосів.

На даний момент немає підстав стверджувати, що Мерц перебуває на межі відставки. Проте після виборів у вересні його політична ситуація значно ускладнилася: незадовільні результати ХДС у регіонах посилили внутрішні суперечки в партії, а рівень підтримки канцлера серед населення залишається вкрай низьким. Крім того, будь-який можливий наступник успадкує ту ж парламентську арифметику, коаліцію з СДПН та необхідність вести переговори щодо реформ у сферах пенсій, охорони здоров'я, економіки та інших напрямках.

Найближчим випробуванням для Мерца буде здатність його уряду показати відчутний результат у внутрішній політиці. Саме від цього значною мірою залежатиме, чи залишаться нинішні розмови про можливу зміну канцлера політичними спекуляціями, чи переростуть у реальний виклик для нього і коаліції.

ЯКІ НАСЛІДКИ ЦЕ МАЄ ДЛЯ УКРАЇНИ

Земельні вибори не впливають безпосередньо на зовнішню політику Німеччини. Прем'єр-міністр Саксонії-Ангальт не має повноважень визначати кількість систем протиповітряної оборони, боєприпасів чи іншого військового обладнання, яке отримає Україна. Такі рішення приймаються на рівні федерального уряду.

На початок жовтня немає жодних підтверджених свідчень про зміну курсу Берліна. Мерц, навіть після виборів у вересні, продовжує відкрито висловлювати підтримку Україні. У проекті федерального бюджету на 2027 рік заплановано виділити 11,6 мільярда євро на військову допомогу для Києва. Федеральне міністерство фінансів підкреслює, що підтримка України повинна залишатися на високому рівні і в майбутньому.

Проте наразі це лише концепція.

12 листопада бюджетний комітет Бундестагу здійснить так звану Bereinigungssitzung, що стане фінальним етапом узгодження найбільш суперечливих статей бюджету. Остаточне голосування по бюджету відбудеться 27 листопада. Прийняття бюджету дозволить отримати більш чітке уявлення про те, чи впливають внутрішні політичні виклики коаліції на фактичні обсяги підтримки України.

Для України головне значення вересневих виборів полягає в тому, що вони показали посилення внутрішньополітичних чинників, які можуть ускладнити федеральному уряду реалізацію нинішнього курсу на підтримку нашої країни.

Посилюється АдН, чий курс щодо Росії та України принципово розходиться з політикою нинішнього уряду, тоді як ХДС і СДПН втрачають підтримку й дедалі гостріше стикаються з невдоволенням виборців внутрішньою політикою.

Це не свідчить про те, що німецькі виборці активно виступають проти підтримки України. Проте внутрішньополітичний тиск на уряд посилюється у моменти, коли йому необхідно здійснювати непопулярні реформи, зберігати коаліційні зв'язки та пояснювати великі витрати на оборону та зовнішню політику.

ПРИДИШНІЙ ІСПИТ - РІК 2027

І на виборах у вересні ця оповідь продовжиться.

У 2027 році в Німеччині заплановано провести ще п'ять виборів на рівні земель. Вибори відбудуться 18 квітня в Шлезвігу-Гольштейні та Саарланді, 25 квітня в Північному Рейні-Вестфалії, 30 травня в Бремені, а також 26 вересня у Нижній Саксонії.

Серед цих земель знаходиться Північний Рейн-Вестфалія, що є найбільш густонаселеним регіоном Німеччини та політичною базою Гендріка Вюста, якого вважають одним з ймовірних кандидатів на лідерство в ХДС.

Для Мерца це свідчить про те, що залишилося мало часу для відновлення довіри виборців. Якщо до весни федеральний уряд не зможе продемонструвати значні досягнення в сфері внутрішньої політики, майбутні вибори на рівні земель можуть знову стати в значній мірі оцінкою ефективності федеральної коаліції в Берліні.

Отже, головним потенційним ризиком для України після вересневих виборів є не несподіване зміщення позиції Берліна, а зростання внутрішньополітичного тиску на уряд, що дотримується актуальної політики.

П'ять земельних виборів, запланованих на 2027 рік, стануть показником того, чи зможуть партії центристського спрямування відновити довіру частини своїх виборців. Чи виявляться результати вересня стартом для більш глибоких трансформацій у політичному середовищі Німеччини?

Василь Короткий, місто Берлін

Изображение: Укрінформ, CBC Economics, cnadia, flickr, AfD