Поляки, поляки, поляки...

Синагога у Львові після погрому, листопад 1918 року

Цікаво, чи ви в курсі, що одним із перших дій поляків у листопаді 1918 року, після захоплення Львова, було?

Ні, Ви не помилилися саме єврейський погром (!!!) і спалили кілька синагог. Саме тому у Першій польсько-українській війні багато єврейських військових входило до Галицької Армії. Був навіть окремий батальйон "Пробоєвий жидівський курінь".

Чи відомо вам, що під час вказаної війни польські війська зайняли Східну Галичину? Так, вони дійсно окупували цей регіон. Це слово часто зустрічалося в наказах польських командирів того часу.

Яке вони мали на неї право? - Та ніякого!

Утворена ЗУНР у 1918 році охоплювала близько 70 тис. кв. км. території з населенням 6 млн (у тому числі 71% українців, 14% поляків, 13% євреї, 2% угорців, румунів та інші.) Тобто євреї могли претендувати на створення тут своєї країни, так само як поляки. Але ж, вибачте - 71% українці (!!!). То може то таки їхня земля і їхня держава там мала бути?

Уявіть собі на мить, що тепер саме ваш регіон опинився під окупацією. На цих землях розмістили найвишколеніших солдатів, які раніше боролися проти вас. Вас ображають, називаючи бидлом, а вашу мову, традиції та культурні цінності піддають забороні. Ваші діти стикаються з небезпечними змінами... Мені навіть важко уявити такі жахливі речі, але таке сталося у Східній Галичині в міжвоєнний період.

Чи відомо вам, що в міжвоєнній Польщі антисемітизм досяг свого піку? В країні відбувалася безліч мітингів, звучали різноманітні гасла та інші події.

Чи відомо вам, що у міжвоєнний період поляки мали намір ліквідувати українців? Саме так, йдеться про знищення. Міністр внутрішніх справ Броніслав Пєрацький також був залучений до плану остаточної асиміляції українців у Польщі. І саме через це його ОУН вбила.

Окрім того, поляки у мирний час вводили війська в Східну Галичину. Для чого? Та бо українці не хотіли жити так. От їм і треба було привід, щоб провести пацифікацію. Придумали нібито ОУН проводила "саботажну акцію", котрої ніколи не було. Ну може спалили 10-15 копиць сіна на всю Галичину і Волинь, і на тому все. Але це роздули і ввели в Галичину війська, понищили все, що хоч трошки було українським, і організували арешти близько 2 000 осіб, та понад 5 000 обшуків.

А чи знаєте Ви, як поляки викорінювали українську мову? Так, не Валуєв і Олександр ІІ (ці то звісно, але в ХІХ ст.), а поляки, і зокрема куратор Собінський. На Волині із 442 українських шкіл станом на 1923 рік, допоки Рада амбасадорів Антанти не віддала Східну Галичину і Волинь Польщі, у 1927 році - було аж 2 (!!!) українські школи. А керував усім цим дійством куратор освіти Собінський. За це УВО, а зокрема Шухевич і Підгайний його вбили. І добре зробили.

Чи ви коли-небудь задумувалися, що Польща в 30-х роках минулого століття мала більше спільного з нацистами та фашистами, ніж із західноєвропейськими демократичними країнами?

Як вважаєте, хто став причиною розподілу Чехословаччини після Мюнхенської угоди та Віденського арбітражу? Так, це був Третій Райх, Угорщина та Польща!

Як думаєте, що робить фюрер Третього Райху на якихось похоронах, де домовина накрита польським державним прапором. Ой, а це ж він і керівники із Райху на заупокійній за Пілсудським. Аж невдобно...

Цікаво, чому ж ніхто не відправився на похорон Євгена Коновальця? Жодної людини не було. Можливо, причина крилася в подіях, що відбулися у Варшаві у 1934 році?

Чи відомо вам, хто підтримував Угорщину в її агресії проти Карпатської України під час її автономії в складі ЧСР? Чи знаєте, хто сприяв розстрілам карпатських січовиків, коли вони відступали через перевали в гори? Це були поляки. Існувала операція "Лом", є фотографії з перевалів, а також свідчення про тісну співпрацю угорців і поляків.

Цікава деталь: у 1939 році вони вирішили вжити образи "зайчиків" і "котиків". Польщу розділили два диктатори — Гітлер і Сталін, і це не принесло нічого доброго. Однак у міжвоєнній Європі ситуація була далеко не ідеальною, швидше навпаки — вона наближалася до темряви та небезпечного вогню.

А потім була "Волинь" 1943 року. Але ні, давайте зупинимось. Чому саме Волинь і чому 1943-й? Адже Друга польсько-українська війна не почалася там і не в той час. Це не сталося ні в липні 1943-го, ні в Парослі на початку того ж року. Вона розпочалася на українських етнічних землях, які нині є частиною Польщі. Конфлікт почався у 1942-му з атак збройних польських угруповань на українських селян.

А згодом розпочалася жорстока війна, в якій як українці, так і поляки вчинили злочини! Обидві сторони!

Всі говорять про злочини, скоєні в Україні. Тепер звернімо увагу на уривок з твору польського підпільника Стефана Демського:

"Одного разу, йдучи через село з "Твардим" та "Луісом", увійшли до будинку, де жили три дівчини. Під час розмови з'ясувалося, що одна з них - українка. Оскільки вона була молода і дуже гарна, "Твардий" вирішив, що кращою карою за її українське походження буде, якщо ми всі троє зґвалтуємо її.

Я був приголомшений цією ідеєю, але намагався зберегти спокій, адже для 19-річного хлопця немає нічого ганебнішого, ніж визнати, що "побоюється задниці". Ніхто не висловив протесту. Дівчину вивели до окремої кімнати, де першим із нею залишився капрал "Твардий", який ініціював все це. Через десять хвилин він вийшов до нас, виглядаючи спітнілим, і його місце зайняв "Луіс". І ось, нарешті, настала моя черга.

Коли я зайшов у спальню, побачив бідолашну дівчину, яка лежала абсолютно голою на ліжку, і її тіло тряслося від істерики. Мене охопило почуття безпорадності, і я відчув жаль до неї, не знаючи, як їй допомогти. Врешті-решт, я сів на край ліжка і почав обережно проводити пальцями по її довгому, чорному, наче оксамит, волоссю. Я намагався вмовити її перестати плакати, запевняючи, що все ще може закінчитися добре, хоча в глибині душі, вже знаючи "Твардого", усвідомлював, до чого все це призведе. Мене переповнювало смуток.

Дівчина була прекрасною і такою молодою, що, напевно, ще нікому не завдала шкоди і мала таке ж право на життя, як і кожен з нас. Єдине, що їй не пощастило, так це народитися українкою — через це її шлях вже був попередньо визначений.

Я занадто переймався своєю партизанською кар'єрою та своїм "патріотизмом", щоб тоді вийти й заявити "Твардому" прямо в очі, що ми робимо велике свинство, і що ту дівчину слід помилувати. Я мав те саме військове звання, що й "Твардий", тож про жодні накази мови не було. От тільки мій спосіб мислення тоді був таким простим... Вважав, що перша сходинка до героїзму - це бути твердим, як "Твардий". Дотримуючись цієї засади, не думав вцілому про порятунок дівчини.

Я не вчинив насильства над нею, це дійсно так, але головною причиною було те, що акт насильства не викликав у мене жодного збудження, натомість істеричний плач дівчини навіював мені скоріше відчуття депресії. Погладивши свої волосся і "витираючи від поту" сухий лоб, я вийшов до кімнати, де мої колеги вели бесіду з двома польками, насолоджуючись моментом.

Підтвердив, що все вже виконано, і що передаю дівчину на розгляд "Твардого", з легким натяком, що слід подарувати їй нове життя. "Твардий", хоч і подивився на мене, як на божевільного, несподівано з легкістю погодився, але при цьому додав: "Ти, "Жбік", завжди приходиш з ідіотськими ідеями".

Однак самим зґвалтуванням не закінчилось, і хоч "Твардий" подарував їй життя, але перед тим витягнув її голу на кухню та розігрівши до червоного кочергу, прикладав її до тіла дівчини, поки не з'являлися червоні смуги. І в такому стані, повністю голу, викинув бідну дівчину надвір. Ратуючи життя, по коліна в снігу, в тріскучий мороз, вона побігла до сусідів."

Як це так? Чи лише українці є "людобуйцями"?

Найбільш захоплюючим та водночас сумним аспектом сучасної історії є те, що у 1945 році українські та польські повстанці намагалися об'єднати свої зусилля та досягти миру. Вони навіть провели кілька успішних спільних операцій проти радянських військ. Це було нелегко для всіх, адже їхні рани ще не загоїлися. Проте їм вдалося втілити цю ініціативу в життя.

Що ми маємо натомість сьогодні. Поляки далі позиціонують себе, як найбільшу жертву Другої світової війни. Особливо, коли заходить мова про українців, то вони зразу починають говорити про Волинь. Зараз там загострення, бо вибори на носі. Ну і де ж дістати таких бажаних політичних балів на рівному місці? Правильно, треба говорити про Волинь.

Ось і досягли свого. Вчора міністр закордонних справ України оголосив, що буде дозволена ексгумація жертв "Волинської трагедії". Здається, вже ніхто не пам'ятає, які причини призвели до накладення мораторію на цю процедуру.

Нагадаю, що поляки, керуючись своїми націоналістичними ідеями та, зокрема, за фінансової підтримки з Росії, знищили більше 15 українських могил та пам'ятників на польській території. Деякі з цих пам'ятників були позначені трафаретами з написами на кшталт "Кати Волині і Донбасу". Україна ж вимагала зняти мораторій з єдиною метою – відновлення цих могил та пам'ятників.

Які у вас думки, чи вдалося відновити? НІ! Україну продовжують розхитувати, і, на жаль, це призвело до наслідків. Деякі (українські політики) ухвалили нерішучий крок. Інші ж – українські недалекоглядні люди, які цьому дуже радуються.

Я стою на стороні справедливості. Я виклав свої думки та переживання, адже до повномасштабного вторгнення у мене було більше можливостей займатися цим питанням. Я відчував потребу висловити свої думки. Так, багато людей, які могли б поділитися такими ж спостереженнями, вже немає серед нас, а багато тих, хто ще є, зараз борються за нашу свободу.

Висновків, по суті, не буде. Лише порада: звертайте увагу на істориків, а не на політичні заяви. Останнім часто властиве спрощене сприйняття дійсності, яке розділяє все на чорне і біле. Насправді ж усе має свої нюанси.