Зруйновані поховання та безрукий монумент: що цікавого можна побачити на найдавнішому цвинтарі Волині. Фотовідзвук.

На території Лодомирського кладовища у Володимирі можна знайти тисячі старовинних пам'ятників, меморіальних конструкцій та написів на різних мовах. Це одне з найдавніших кладовищ Волині, яке наразі закрите для нових поховань (дозволені лише підзахоронення). Тим не менш, воно продовжує зберігати багатий історичний спадок про мешканців князівського міста.

Журналісти з Волинських Новин, спільно з представниками заповідника "Стародавній Володимир", відвідали міський некрополь. Пізнавальну екскурсію організувала історикиня Орися Вознюк.

Лодомирське кладовище було єдиним у Володимирі, тож містить і православні, і католицькі могили. На території налічується більш ніж десять тисяч поховань. Поруч колись стояли єврейські могилки, але їх знищила радянська влада - на тому місці школа, парк і будинки.Читати ще: Скільки могил на кладовищі в Гаразджі і хто там спочиває. Фоторепортаж

На цвинтарі спочивають люди різних національностей: є кілька німецьких могил, польські надгробки, поховання радянських діячів. Кидаються в очі несиметричні ряди і хвилясті алеї.

Місцеві дослідники описали у великих зошитах кожну могилу, а потім перенесли в цифровий формат. Серед жіночих імен переважають Марія і Анастасія, серед чоловічих - Степан та Іван.Вхідна брама була змурована в 1840 році, а найстаріше поховання датоване 1827 роком. Це гробниця Констанції Клоссовської, яку збудував син над могилою матері. Історикам не вдалося встановити, ким була ця жінка. Від споруди нині залишилися лише стіни. Коли і як її пошкодили - ніхто зі старожилів теж не пам'ятає. Збереглася світлина 1950-х років, на якій уже видно руїни.

"Моя колега та я намагалися знайти відомості про Констанцію, досліджуючи метричні книги Волині, але безуспішно. Єдина жінка, чия смерть могла б відповідати цим датам, була повією. Проте важко повірити, що для особи цієї професії могли збудувати настільки величну каплицю", - розповіла історикиня Орися Вознюк. Основною пам'яткою національного значення є меморіальний комплекс "Борцям за волю України", який був зведений на місці поховань солдатів Армії УНР, що загинули під час бою між українцями та поляками за Володимир у січні 1919 року. Згодом тут також знайшли спочинок невпізнані жертви Володимирської тюрми, розстріляні в 1941 році співробітниками НКВС (головного репресивного органу СРСР, - ВН).

У 1942 році українці, які мешкали в цій місцевості, звернулися до німецької адміністрації з проханням збудувати меморіальний комплекс. Німці погодилися на цю ініціативу. Проте, коли влада радянського режиму встановила контроль, вона заборонила людям відвідувати цей меморіал, добре усвідомлюючи, хто там похований. Особливо в поминальні неділі на території меморіалу з'являлися представники НКВС, які фіксували місцевих жителів. Священник підпільної греко-католицької церкви, Іван Мельник, проводив служби в цьому місці, але неодноразово ставав жертвою арештів, - поділилася Орися Вознюк. Читати ще: Дух психіатричної лікарні, таємничі голоси коней і "приховані скарби". Фоторепортаж із стародавнього замку на Волині.

Як зазначила краєзнавиця, під час радянської влади дозволили скидання сміття на території кладовища. З часом його накопичилося настільки багато, що наприкінці розпаду Союзу краєзнавець Ярослав Царук разом із командою під час очищення меморіалу вивезли до семи вантажівок відходів. У 1970-х роках у Володимирі спостерігалася епідемія, через яку масово гинули свині, і їхні трупи також виявлялися на цвинтарі. Таким чином, частина кладовища за часів радянського режиму фактично стала смітником. Ще один меморіал присвячений російським воїнам-бородинцям. У цієї фігури немає рук. Місцеві патріоти, так би мовити, декомунізували її ще до того, як цей процес став загальнонаціональним, і, можливо, віднесли відсутні кінцівки на металобрухт.

Одночасно пам'ятник, присвячений загиблим у Другій світовій війні, також зазнав певних ушкоджень через дії недобросовісних осіб, які прагнуть наживи. Серед могил можна знайти відомі постаті Володимира: землевласника Володимира Люценського, Героя Радянського Союзу Григорія Олійника, сотника армії УНР Володимира Масловця-Далекого, а також гробницю заможної родини Баджан, яка володіла першим ливарним заводом у місті. Читайте також: "Виганяють. Такі ось справи". Як священників Московського патріархату виганяли з Успенського собору Володимира. Репортаж.

Історія Василія Бобка, селекціонера та агронома з Будятичів, є справді унікальною. Як зазначає Орисі Вознюк, його мрія політати на літаку стала причиною того, що після його смерті він заповів свої заощадження на розвиток польської авіації. Проте сам він так і не здійснив своєї мрії. На Лодомирському кладовищі збереглися дивовижні надгробки, оригінальні епітафії та напівзруйновані родинні склепи, що датуються 19-20 століттями. На пам'ятниках тих, хто пішов з життя занадто рано, часто можна побачити зображення лілії — квітки, що розквітає яскраво, але лише на короткий час. Читайте також: Сім історій про предмети з війни в Луцьку. Фоторепортаж.

В даний час благоустрій кладовища здійснюється комунальним підприємством "Полігон" під егідою Володимирської міської ради. Ті, хто цікавиться некротуризмом, можуть організувати екскурсію, попередньо узгодивши деталі з істориками заповідника "Стародавній Володимир".

Дмитро КЛИМЧУК

Зображення Олександра ДУРМАНЕНКА.

Приєднуйтесь до нашого Telegram-каналу, щоб бути в курсі найсвіжіших новин Волині, України та всього світу!