Сергей Грабовский: "Гигантский красный пузырь" или преддверие гражданского конфликта в США? -- Блоги | OBOZ.UA

Схоже, що Володимир Путін може зітхнути з полегшенням і витерти піт з чола. Його партнери Сі та Ин, напевно, з посмішкою спостерігають за ситуацією. ХАМАС має всі підстави відзначити це в Газі яскравими феєрверками. Є велика ймовірність, що Сполучені Штати в найближчий рік будуть змушені зменшити свою присутність на міжнародній арені та зосередитися на внутрішніх проблемах. Принаймні, впливові члени команди Трампа вже висловлюють такі припущення. А внутрішні конфлікти, враховуючи нещодавні висловлювання президента США та нового мера Нью-Йорка, можуть призвести до непередбачуваних наслідків — від простого хаосу у "Великому Яблуці" до можливих сценаріїв "холодної" або "гарячої" громадянської війни. Крім того, існує ймовірність, що в місті може "лопнути" велика червона бульбашка, і федеральна влада виявиться змушеною прибрати наслідки цього інциденту.

Однак у теперішніх умовах, а також у можливих негативних наслідках, відповідальність лежить на обох суперничих політичних силах США. Як республіканці, зокрема представники руху MAGA, так і демократи, які прийняли під своїм крилом чорних расистів з BLM і відвертих комуністів, що не люблять Америку, відіграють свою роль у цій ситуації.

Чи дійсно новообраний мер Нью-Йорка Зохран Мамдані відповідає сучасним вимогам? В деяких аспектах - так. Однак в інших він виглядає як ісламістський антисеміт, який маскується під популістські ідеї. Крім того, його стиль нагадує активістів "Братів-мусульман", які працюють в Нью-Йорку. Однозначно одне: він не є представником традиційної американської політики. Мамдані - мусульманин, який народився в Уганді в індійській родині, а пізніше його сім'я переїхала до США. Він здобув американське громадянство у 2018 році і швидко зробив кар'єру - спершу як хіп-хоп-артист, а згодом став політиком, ставши членом державної асамблеї, а тепер і мером Нью-Йорка. Цікаво, хто фінансує його кампанії і які стратеги стоять за його успіхом? Одне можна сказати напевно: його політична програма являє собою суміш комуністичних, соціалістичних та популістських ідей, просякнуту антиамериканськими та антисемітськими настроями.

Однак, зробіть висновки самі. Безкоштовний проїзд в автобусах, контроль цін на оренду житла, доступна дошкільна освіта для дітей, зупинка підвищення орендної плати в субсидованих квартирах, створення мережі муніципальних магазинів з фіксованими низькими цінами, спеціальний податок на мільйонерів тощо. Також Мамдані підкреслив: "Нью-Йорк залишається містом іммігрантів, містом, яке створили іммігранти, яке розвивають іммігранти і, починаючи з сьогоднішнього вечора, яке очолює іммігрант". Це, на мою думку, чіткий натяк на можливі зміни в демографічному складі міста. Адже насправді Нью-Йорк не був збудований іммігрантами, але про це згодом. Наразі ж варто зазначити, що майже 800 000 мешканців планують залишити Нью-Йорк після перемоги Мамдані, про що свідчать дані опитування, проведеного компанією J.L. Partners. Якщо 9% жителів справді покинуть місто, це може стати найбільшим відтоком населення в історії Нью-Йорка. Ще 25% - 2,12 мільйона осіб - заявили, що розглядають можливість виїзду. Соціолог Джеймс Джонсон зазначив, що навіть якщо половина з цих 800 000 людей вирішить покинути Нью-Йорк, це завдасть значної економічної шкоди місту. І кількість тих, хто вирішить виїхати, може бути ще більшою, адже респонденти вважають, що під керівництвом Зохрана Мамдані в Нью-Йорку настане "катастрофа" і "пекло". У звільнені місця можуть прибути численні іммігранти певних категорій, які стануть основою для майбутніх електоральних кампаній нової влади. І хоча місто залишається великим фінансовим і медійним центром з річним бюджетом близько 115 мільярдів доларів, з яких потенційно можна "забрати та розподілити" чимало коштів, ситуація може змінитися через рік-два (згадайте про "яму", в яку потрапив Детройт через безглузду ліво-популістську політику, коли населення зменшилося в кілька разів, а якісні квартири вимушено продавалися за 1 долар).

Під час передвиборчої кампанії Мамдані виступав із критикою Ізраїлю та на підтримку Гази (читай - ХАМАСу). Він пообіцяв заарештувати Біньяміна Нетаньягу, якщо ізраїльський прем'єр прибуде до Нью-Йорка на сесію Генасамблеї ООН. І попри це, судячи з exit poll CNN, Мамдані одержав підтримку приблизно 31% виборців-євреїв Нью-Йорку. Що ж, улаштовані BLM у 2020 році "мирні погроми" активно підтримали групи по-антиамериканському налаштованих студентів єврейського походження...

Впадає в око, що і лідери урядової коаліції Ізраїлю, й опозиціонери були одностайними в оцінці Зохрана Мамдані. Так, лідер опозиційної партії "Наш дім Ізраїль" Авігдор Ліберман заявив, що через три десятиліття після терактів 11 вересня Нью-Йорк обрав расиста, популіста та шиїта-ісламіста, назвав Мамдані "уособленням мовчазного джихаду" та закликав євреїв міста репатріюватися до Ізраїлю, додавши, що "Велике Яблуко впало". Чи справді це так? Чи воно лише почервоніло? Чи, може, його гризе зсередини якийсь хробак?

Так чи інакше, республіканці на виборах мера Нью-Йорка зібрали суто символічну кількість голосів, що личить хіба що політичним маргіналам...

Тепер, нарешті, варто розглянути ключове питання, що стосується наукового осмислення явища імміграції. Дослідимо думки видатного американського соціолога та філософа історії Семюела Гантінгтона. Він зазначав: "Переселенці та іммігранти мають суттєві відмінності. Переселенці залишають своє суспільство, зазвичай рухаючись групою, з метою створення нової спільноти, свого роду 'міста на горі', на новій, часто віддаленій території. Вони сповнені відчуття колективної мети... Іммігранти ж, навпаки, не мають на меті створити нове суспільство. Вони просто переходять з одного соціуму до іншого. Міграція, як правило, є особистісним процесом, де особи та сім'ї індивідуально формують своє ставлення до старої та нової батьківщини. Переселенці XVII-XVIII століть прибули до Америки, оскільки це була чиста площа – tabula rasa. Окрім індіанських племен, яких можна було або винищити, або відправити на захід, там не існувало сформованого суспільства; вони прийшли, щоб створити нові структури, що відображали б і підкреслювали культуру та цінності, які вони принесли зі своїх країн. Іммігранти ж з'явилися пізніше, оскільки бажали стати частиною вже існуючого суспільства, закладеного переселенцями... Перед тим, як іммігранти змогли потрапити до Америки, переселенці вже мали заснувати цю країну." На мою думку, ці міркування стосуються не лише історії США. Головне в тому, що переселенці формують нове суспільство на основі своїх власних принципів, з чіткою спільною метою, і живуть за власними нормами. "Відмінність між переселенцями та іммігрантами була добре відома тим, хто боровся за незалежність Америки. До революції, як зазначав Джон Хайґам, англійські та голландські колоністи вважали себе засновниками, першопоселенцями, що формують соціальний простір, творцями нових колоніальних суспільств, а не іммігрантами. Вони встановлювали політичні системи, мову, правила праці та спільного життя, а також значну частину культурних звичок, до яких іммігрантам доводилося адаптуватися." Термін "іммігрант" з'явився в англійській мові в Америці в 1780-х роках, щоб відокремити новоприбулих від засновників-переселенців, - писав Гантінгтон. Це виглядає історично вірно та науково обґрунтовано.

Проте нові іммігранти суттєво відрізняються від своїх попередників з минулих століть. Вони намагаються адаптувати реальність під свої потреби, руйнуючи соціальний простір і на його уламках зводячи щось нове. Новоамериканці (як і сучасні новоєвропейці) формують нові громади, створюючи свої "міста на вершинах", спрощуючи, а іноді й примітивізуючи існуючі цивілізаційні структури, підганяючи їх під власні, іноді досить архаїчні, стандарти. І в цьому їм, парадоксально, сприяють "трамплієри" та подібні їм, які прагнуть до схожих цілей, але з іншим акцентом — не на світі вільних націй, а на світі могутніх "господарів реальності". І до конкретних людей, і туди, і туди, немає жодного діла. Не кажучи вже про "кремлівських чекістів", товаришів Сі та Ина, а також різноманітних аятол.

Ось які сумні роздуми викликають чинні вибори мера Нью-Йорка.