У Сирії ховався нацист Алоїз Бруннер: як партнер Гітлера підтримував Хафеза та Башара Асада.

Бруннер, який займався депортацією євреїв із Салонік і Франції, помер 2010 року. Сирійська влада відмовлялася визнавати, що Бруннер проживав у Сирії.

Алоїз Бруннер, колись найрозшукуваніший нацист у світі, завершив своє життя в ув'язненні в Дамаску. Після втечі з повоєнної Німеччини він провів десятиліття, перебуваючи під опікою режиму Хафеза Асада в Сирії, де зміг довести свою цінність, перш ніж його визнали винним і засудили до тюремного покарання. Про це інформує Daily Mail.

Як заступник архітектора Голокосту Адольфа Ейхмана, Алоїз Бруннер відповідав за депортацію євреїв з різних країн, включаючи Грецію, Францію та Австрію. Він також проводив допити, які, за свідченнями, залишали на стінах його офісу сліди крові та отвори від куль.

Військовий злочинець, який, можливо, дожив до 2010 року, згідно з інформацією Центру Симона Візенталя, надавав консультації сирійському режиму з питань тортур, які він засвоїв, займаючи різні посади, включаючи роль коменданта табору для інтернованих у Дрансі, поблизу Парижа. Наприкінці Другої світової війни Бруннер займався ліквідацією підпільних рухів у Словаччині.

Після закінчення Другої світової війни Бруннер втік з австрійського Лінца до Мюнхена, де деякий час працював водієм вантажівки американської армії, використовуючи чужу особистість. У 1947 році його шлях привів на шахту Карла Функе в Ессені. Однак, боячись бути викритим, в 1954 році він перебрався до Єгипту, а згодом оселився в Сирії, де жив під іменем доктора Георга Фішера і тісно співпрацював зі спеціальними службами країни. Його неофіційно називали "батьком сирійських спецслужб". У 1961 році французька контррозвідка офіційно внесла його до списку нацистських злочинців, які точно перебували на території Сирії. Ізраїльські служби безпеки не раз намагалися ліквідувати його: Бруннер двічі отримував заміновані пакунки поштою. У 1961 році під час вибуху одного з них він втратив одне око, а у 1980 році – чотири пальці на лівій руці.

Французькі військові суди заочно засудили його до смерті 1954 року. У 2001 році його знову заочно засудили, цього разу до довічного ув'язнення. Сирійський уряд завжди відмовлявся визнати факт проживання Бруннера в Сирії. За деякими даними, аж до жовтня 1991 року він жив у сирійській столиці, і тільки потім його перевезли в Латакію.

Від екстрадиції його уберіг Хафез Асад, батько скинутого президента Сирії Башара Асада, який втік до Росії після падіння свого правління.

Мисливець на нацистських злочинців Ефраїм Зурофф висловив у 2014 році впевненість на 99 відсотків, що Бруннер помер у 2010 році, і його тіло було поховано в невідомій наразі локації в Дамаску.

Військовий злочинець, якого описав Ейхман, страчений в Ізраїлі в 1962 році після арешту, здійсненого Моссадом в Аргентині, був названий одним із найкращих його підлеглих.

Ейхман доручав йому стежити за процесом депортацій щоразу, коли вважав, що їхній темп "надто повільний".

Більшу частину часу він витрачав на полювання на євреїв, які втекли у відносну безпеку окупованої Італією зони на Французькій Рив'єрі. Вважається, що він відправив до таборів 47 000 євреїв в Австрії, 44 000 у Греції, 23 500 у Франції та 14 000 у Словаччині. Більшість загинули в концтаборах.

Симон Візенталь, відомий мисливець на нацистів, у своїх спогадах, виданих у 1989 році, зазначав: "Серед усіх живих злочинців Третього рейху Алоїз Бруннер, без сумніву, є найстрашнішим. На мою думку, він перевершує всіх інших. Поки Адольф Ейхман розробляв загальний план знищення євреїв, саме Алоїз Бруннер втілював його в життя".

У телефонному інтерв'ю, яке було проведене для газети Chicago Sun Times у 1987 році, Бруннер висловив, що не відчуває ніяких жалю щодо своєї участі у Голокості.

"Всі вони були гідні покарання, адже представляли собою слуг диявола та були просто людським непотребом. Я не відчуваю жалю і повторив би це ще раз," - висловився він.

Злочини Бруннера стали відомі, коли Ейхман постав перед ізраїльським судом.

Також виявилося, що Бруннер намагався спланувати викрадення доктора Нахума Гольдмана, президента Всесвітнього єврейського конгресу, з метою обміну його на Ейхмана.

Проте задум не увінчався успіхом, оскільки колишні командири нацистів відмовилися приєднатися до нього, а деталі плану стали відомі Візенталю.

Відомо, що Бруннер мешкав у Дамаску на вулиці Георга Хаддада, будинок 22, де також проживали інші німці у вигнанні, серед них і Фанц Штангль, колишній керівник концтабору Треблінка.

Проте в 1980-х та 1990-х роках пересування Бруннера значно звузилися після того, як він дав кілька інтерв'ю, що порушили вказівки Асада-старшого утримуватися від публічності.

У 1996 році Асад віддав наказ про ув'язнення себе на невизначений термін. Один з охоронців згадував, що "двері зачинилися, і більше ніхто їх не відкривав". Кажуть, що сирійський командир дав вказівку тюремникам: "Не вбивайте цю істоту, але й не прагніть її врятувати".

Проте Бруннер пережив навіть Хафеза Асада, який пішов з життя у 2000 році.

Спочатку існували великі сподівання, що Башар Асад, колишній окуліст Національної служби охорони здоров'я Великої Британії, стане новим обличчям змін. Однак він продовжив жорстокі практики, започатковані його батьком, і не видав Бруннера. Вважається, що одним із найбільш ганебних проектів Бруннера була в'язниця Сайєдна, яка також відома як "Червона в'язниця" або "Людська бійня", розташована неподалік від Дамаска.

Телеканал CNN представив відеоматеріал, на якому журналістка Кларисса Вард, перебуваючи в компанії сирійських повстанців, досліджує "Червону в'язницю". Під час огляду вона натрапила на ув'язненого, який протягом трьох місяців не мав можливості побачити сонячне світло. Цей чоловік залишився в камері, яка була пропущена під час масового звільнення в'язнів.

Нагадаємо, що сирійські опозиціонери звільнили в'язницю після захоплення Дамаска. За інформацією Amnesty International, у Сайєднаї щотижня проводили таємні страти, і, як вказує організація, у період з 2011 по 2016 рік було вбито до 13 тисяч сирійців.