8 вересня 1991 року. Український парламент буквально за кілька тижнів до цієї дати ухвалив Акт про проголошення незалежності України, і в колишній "другій республіці" Радянського Союзу вже розпочалася підготовка до референдуму 1 грудня. А от в іншій колишній республіці - тільки югославській - Македонії референдум відбувається саме 8 вересня, хоча і в дещо відмінному від українського формулюванні - "чи підтверджуєте ви незалежну Республіку Македонію з правом вступу в майбутній союз суверенних держав Югославії?", пише Віталій Портніков для zbruc.eu.
Парадокс голосування полягає в тому, що лідери Македонії, спостерігаючи за конфліктом між Сербією та Хорватією, усвідомлюють: жодного союзу суверенних держав не виникне, але продовжують заспокоювати населення. Натомість Україна, жителі якої проголосували за незалежність без будь-яких союзів, всього через кілька тижнів після 1 грудня приєднається до терміново сформованої Співдружності незалежних держав - наче це сталося за сценарієм з македонського бюлетеня. Однак на цьому парадокси не закінчуються.
Через кілька днів після голосування в Македонії я планую висловити свої думки про це, порівнюючи ситуацію з українським суверенітетом. "Незалежність Македонії можна зіставити лише з майбутньою свободою України, яка також суттєво змінює баланс сил, але в іншій частині Європи. Відокремлення Словенії та боротьба за незалежність Хорватії, що навіть призвела до справжньої війни, є питаннями, пов'язаними з внутрішніми справами Югославії... Але створення македонської держави, яка займає лише частину території цього народу, може приголомшити багатьох..."
Через кілька днів я матиму зустріч із віцепрем'єром нового македонського уряду, відомим науковцем Блаже Рістовським. Це перша міжнародна конференція для академіка, який щойно повернувся з Софії, де мав зустріч з президентом Желю Жельовим. Рістовський відзначає, що болгари не бажають визнавати македонців як окрему націю, але готові до співпраці з нашою державою. Він сподівається досягти подібного результату і з Грецією. "Це, безумовно, македонська держава", - підкреслює Рістовський.
Для читача, який знайомиться у 1991 році з моїми публікаціями про Македонію, саме її існування - екзотика. Сьогодні це може викликати здивування, адже це була "просто" одна з республік соціалістичної Югославії. Ні, не просто. Болгарські комуністи, які були головними партнерами і друзями своїх радянських покровителів, сам факт існування македонського народу, мови й ідентичності спростовують. Головний ідеолог боротьби з "македонізмом" - член політбюро ЦК БКП стара комуністка Цола Драгойчева, яка ще й очолює товариство радянсько-болгарської дружби. Тому про Македонію і македонців у Радянському Союзі намагаються майже не згадувати. Я, можливо, один із перших українських журналістів, що відвідав республіку ще до проголошення її незалежності, познайомився з місцевими журналістами та політиками і можу хоча б щось коментувати. Але уявити собі, яким буде тиск сусідів на Македонію у наступні 35 років її незалежності, тоді було важко.
Греція вимагатиме зміни національної символіки, а згодом і назви країни, що призведе до її перетворення на Республіку Північна Македонія. Албанія та Косово активно підтримуватимуть албанські політичні партії, створюючи напруженість між етнічними македонцями та албанцями, що може привести до короткочасного конфлікту. Це ворожнеча продовжуватиметься і в післявоєнний період, причому албанські еліти в Північній Македонії підтримуватимуть своїх лідерів, тоді як їхні колеги з Косова підтримуватимуть конкурентів. Сербія ж, у свою чергу, використовуватиме питання церкви для своїх цілей. Сербська православна церква, від якої Македонська церква відокремилася ще в часи комунізму, намагатиметься створити паралельну організацію після падіння комуністичного режиму в Югославії. Згодом сербський патріарх може надати македонцям власний Томос, що спровокує новий конфлікт між церквами та Вселенським патріархатом. Варфоломій І, будучи греком, також може не схвалювати використання терміна "македонська" у назві церкви.
Коли здавалося, що основні конфлікти нарешті знайдуть своє вирішення, до справи взялися болгари, які вирішили скористатися перспективою європейської інтеграції Північної Македонії для зміни її історичної пам'яті та національної ідентичності — від конституційних норм до шкільних матеріалів. Це певною мірою нагадує українсько-польські спори, але з іншого боку. Наприклад, у Варшаві звинувачують керівників ОУН у співпраці з нацистами, стверджуючи, що з Бандерою Україні не світить європейське майбутнє. Тим часом у Софії вимагають від Північної Македонії не вживати термін "окупація" щодо болгарської присутності на її території — хоча Болгарія фактично окупувала цю частину Югославії, будучи союзником нацистського Рейху. Македонці, в свою чергу, відмовляються від таких вимог, оскільки боротьба з фашизмом є однією з основ їхньої сучасної ідентичності, пов'язаної із проголошенням державності в рамках Югославії під керівництвом Тіто. Історичний факт — це також союз Німеччини та Болгарії. Якщо не визнавати окупацію як окупацію, то важко буде зрозуміти, як на території Північної Македонії відбувся Голокост, у результаті якого загинули практично всі місцеві євреї, тоді як євреїв Болгарії уряд, під тиском громадськості, не видав нацистам.
Однак суть проблеми не в тому, хто підтримував кого під час Другої світової війни, а в справжній кризі, що охоплює Європейський Союз. Концепція єдиної Європи полягає в тому, щоб усі колишні історичні конфлікти обговорювались у контексті ЄС, адже це єдиний механізм, здатний запобігти війнам на колись спустошеному континенті. Проте насправді країни, які вже стали членами Євросоюзу, починають нав’язувати державам-кандидатам свої умови, включаючи питання конституції та навіть шкільні підручники з історії. Так, Євросоюз стає на бік своїх нинішніх членів, хоча їхні вимоги часто суперечать реальним критеріям для вступу до спільноти.
Північна Македонія на десятиріччя застрягла у дверях ЄС не тому, що вона не проводить реформ, а тому, що не погоджується з болгарським шантажем, підтримуваним Європою. При цьому більшість громадян країни македонського походження підтримує позицію свого уряду, бо вважає її гідною. Але окрім гідності є ще й практика. Молоді македонці не бажають чекати роками, отримують болгарські паспорти (ви ж не забули - Болгарія вважає їх болгарами) і виїжджають з країни. Не до Болгарії, звісно (що їм та Болгарія?) - до Німеччини.
А молоді громадяни Північної Македонії албанського походження не мають права на болгарський паспорт і поки що залишаються вдома. От вам і портрет демографічної катастрофи одного маленького народу.
Коли Софія тільки почала диктувати свої вимоги, я сподівався, що в Брюсселі усвідомлять, яким небезпечним є шантаж історією. Але цього не відбулося. І тепер я готуюся спостерігати, як саме за македонським сценарієм буде відбуватися європейська інтеграція України. Бо вже бачу, як частина польських політиків не може втриматися від спокуси - і як пояснити сусідам, що цей сценарій небезпечний насамперед для них самих, я не знаю.
Але справа не лише в поляках, безумовно. Згодом претензії почнуть надходити від практично всіх: деякі через співпрацю з росіянами, інші — тому, що побачать, як захист прав меншин та історичні вимоги викликають позитивний відгук у виборців; а хтось просто через свою недалекоглядність.
Висновок очевидний і сумний: наше членство в ЄС стане недосяжним, якщо ми не почнемо змінювати Європу вже сьогодні. Ми повинні показати, що країни, які порушують встановлені критерії, мають нести відповідальність, навіть якщо вони вже є частиною Європейського Союзу. Не можна використовувати історію як інструмент шантажу. Потрібно зупинити тих, хто шантажує, шляхом обмеження доступу до європейських фондів і розглянути можливість позбавлення їх права голосу, принаймні в питаннях, що стосуються нашої інтеграції.
Нам необхідно це виконати. Як для себе, так і для македонського народу.
#Греція #Євреї #Німеччина #Суспільство #Європа #Ідеологія #Парламент #Україна #Журналіст #Радянський Союз #Конституція #Північна Македонія #Нація #Європейський Союз #Сербія #Суверенітет #Варфоломій I Константинопольський #Болгарія #Організація Українських Націоналістів #Комунізм #Еліта #Югославія #Референдум #Словенія #Співдружність Незалежних Держав #Незалежність #Софія #Республіка #Албанія #Хорватія #Косово #Албанці #Суверенна держава #Болгари #Європейська інтеграція #Соціалістична Федеративна Республіка Югославія #Сербська Православна Церква #Македонци (етнічна група) #Президент (державна посада) #Болгарська комуністична партія #Держава (політика) #Македонія (давнє царство) #Декларація незалежності України
