8 сентября 1991 года. Украинский парламент буквально за несколько недель до этой даты принял Акт о провозглашении независимости Украины, и в бывшей "второй республике" Советского Союза уже началась подготовка к референдуму 1 декабря. А вот в другой бывшей республике -- только югославской -- Македонии референдум проходит именно 8 сентября, хотя и в несколько отличающейся от украинской формулировке -- "подтверждаете ли вы независимую Республику Македонию с правом вступления в будущий союз суверенных государств Югославии?", -- пишет Виталий Портников для zbruc.eu.
Далее текст на языке оригинала
Парадокс голосування в тому, що лідери Македонії на тлі війни Сербії з Хорватією точно знають, що ніякого союзу суверенних держав не буде, але заспокоюють суспільство. А от Україна, мешканці якої голосували за незалежність без жодних союзів, навпаки за кілька тижнів після 1 грудня приєднається до нашвидкуруч створеної Співдружності незалежних держав - ніби з македонського бюлетеню. Проте парадокси не тільки в цьому.
Через кілька днів після македонського голосування я коментуватиму його саме у порівнянні з українським суверенітетом. "Незалежність Македонії можна порівняти хіба що з майбутньою незалежністю України, яка також серйозно змінює розташування сил, але в іншій частині континенту. Відокремлення Словенії, свобода Хорватії, яка навіть призвела до справжньої війни - питання внутрішньоюгославське... Але поява македонської держави, до того ж розташованої лише на частині території цього народу, здатна шокувати багатьох..."
За кілька днів потому я зустрінусь із віцепрем'єром нового македонського уряду, відомим вченим Блаже Рістовським. Академік вперше на представницькій міжнародній конференції, він тільки що побував у Софії і зустрічався в болгарській столиці з президентом Желю Жельовим. Рістовський визнає: болгари відмовляються визнати македонців нацією, проте готові співпрацювати з державою й сподівається досягти аналогічного результату з Грецією. "Це все ж таки македонська держава", - каже мені Рістовський.
Для читача, який знайомиться у 1991 році з моїми публікаціями про Македонію, саме її існування - екзотика. Сьогодні це може викликати здивування, адже це була "просто" одна з республік соціалістичної Югославії. Ні, не просто. Болгарські комуністи, які були головними партнерами і друзями своїх радянських покровителів, сам факт існування македонського народу, мови й ідентичності спростовують. Головний ідеолог боротьби з "македонізмом" - член політбюро ЦК БКП стара комуністка Цола Драгойчева, яка ще й очолює товариство радянсько-болгарської дружби. Тому про Македонію і македонців у Радянському Союзі намагаються майже не згадувати. Я, можливо, один із перших українських журналістів, що відвідав республіку ще до проголошення її незалежності, познайомився з місцевими журналістами та політиками і можу хоча б щось коментувати. Але уявити собі, яким буде тиск сусідів на Македонію у наступні 35 років її незалежності, тоді було важко.
Греція вимагатиме зміни національної символіки, а згодом і назви країни, що призведе до її перетворення на Республіку Північна Македонія. Албанія та Косово активно підтримуватимуть албанські політичні сили, сприяючи виникненню криз між етнічними македонцями та албанцями, що може призвести до короткочасного етнічного конфлікту. Це відбувається і в повоєнний період, коли албанські політичні еліти підтримують певних лідерів в Північній Македонії, в той час як їхні косовські колеги стають на бік конкуруючих політиків. Сербія ж скористується церковною проблемою. Сербська православна церква, від якої Македонська церква відділилася ще в часи комунізму, аргументуючи це історичною перевагою Охридської архієпіскопії, після падіння комунізму створить альтернативну церковну структуру. Згодом сербський патріарх надасть македонцям власний Томос, що викличе новий конфлікт між цими церквами і Вселенським патріархом. Не слід забувати, що наш шановний друг Варфоломій І є греком, тож йому не до вподоби назва "македонська" в контексті Церкви.
Ну і коли здавалося, що всі головні конфлікти врегульовані, майбутнім Північної Македонії зайнялися брати-болгари, які вирішили використати європейську інтеграцію сусідньої країни, щоби змінити її історичну пам'ять та ідентичність - від конституції до шкільних підручників. За деякими параметрами це нагадує українсько-польські суперечки від слова навпаки. У Варшаві, скажімо, звинувачують лідерів ОУН у співробітництві з Рейхом і обіцяють, що з Бандерою Україна не потрапить до Європи. А у Софії вимагають від Північної Македонії не називати болгарську окупацію території, на якій зараз знаходиться країна, окупацією - хоча Болгарія зайняла цю частину території Югославського королівства саме тому, що була союзницею Рейху. Македонці відмовляються, бо антифашистська боротьба - одна з підвалин їхньої новітньої ідентичності, пов'язана з самим проголошенням державності у складі Югославії Тіто. Ну і з іншого боку, союз Німеччини та Болгарії - історичний факт. І якщо не називати окупацію окупацією, важко буде пояснити, яким чином на території Північної Македонії відбувся голокост і загинули практично всі місцеві євреї - хоча євреїв самої Болгарії уряд під тиском громадськості нацистам не видав.
Однак справа не в тому, хто кого підтримував під час Другої світової війни, а в реальних викликах, з якими стикається Європейський Союз. Концепція єдиної Європи полягає в тому, щоб всі історичні суперечності розглядалися в контексті ЄС, адже це єдиний механізм, здатний запобігти конфліктам на колись розділеному континенті. Проте, на практиці виходить так, що країни, які вже стали членами Євросоюзу, починають нав'язувати країнам-кандидатам свої вимоги щодо конституційних статей або навіть навчальних матеріалів з історії. Таким чином, Євросоюз стає на бік своїх вже існуючих членів, незважаючи на те, що їхні вимоги часто не відповідають критеріям вступу до спільноти.
Північна Македонія вже багато років перебуває в очікуванні вступу до Європейського Союзу не через відсутність реформ, а через незгоду з болгарським тиском, на який спирається Європа. Більшість населення країни з македонським корінням підтримує свою владу, вважаючи її позицію гідною. Однак, окрім гідності, існує і практичний аспект. Чимало молодих македонців не готові витрачати роки на очікування, отримують болгарські паспорти (адже Болгарія вважає їх своїми співвітчизниками) і залишають свою батьківщину. Не для того, щоб переїхати до Болгарії, звісно (яка їм Болгарія?) - а до Німеччини.
Молоді албанці з Північної Македонії не можуть отримати болгарський паспорт і наразі змушені залишатися вдома. Це яскравий приклад демографічної кризи, що торкається маленького народу.
Коли Софія тільки почала диктувати свої вимоги, я сподівався, що в Брюсселі усвідомлять, яким небезпечним є шантаж історією. Але цього не відбулося. І тепер я готуюся спостерігати, як саме за македонським сценарієм буде відбуватися європейська інтеграція України. Бо вже бачу, як частина польських політиків не може втриматися від спокуси - і як пояснити сусідам, що цей сценарій небезпечний насамперед для них самих, я не знаю.
Але справа не лише в поляках, звичайно. Згодом практично всі почнуть висувати претензії до нас: дехто через співпрацю з росіянами, інші – бо помітять, як захист прав меншин та історичні вимоги користуються популярністю серед виборців; а хтось просто через нерозуміння.
Висновок є ясним і гірким: ми не зможемо стати частиною ЄС, якщо не почнемо змінювати Європу вже сьогодні. Якщо ми не зможемо довести, що країни, які порушують критерії, повинні зазнавати покарання, навіть якщо вони вже є членами ЄС. Не можна використовувати історію як засіб шантажу. Ті, хто чинить тиск, повинні втратити доступ до європейських фондів, а також ми повинні шукати шляхи позбавлення їх права голосу, принаймні в питаннях, що стосуються нашої інтеграції.
Ми просто зобов'язані це зробити. І заради нас самих. І заради македонців.
#Греція #Євреї #Німеччина #Суспільство #Європа #Ідеологія #Парламент #Україна #Журналіст #Радянський Союз #Конституція #Політична партія #Північна Македонія #Нація #Європейський Союз #Сербія #Суверенітет #Варфоломій I Константинопольський #Болгарія #Організація Українських Націоналістів #Комунізм #Еліта #Югославія #Референдум #Словенія #Співдружність Незалежних Держав #Незалежність #Софія #Республіка #Албанія #Хорватія #Косово #Албанці #Суверенна держава #Болгари #Європейська інтеграція #Соціалістична Федеративна Республіка Югославія #Сербська Православна Церква #Македонци (етнічна група) #Болгарська комуністична партія #Держава (політика) #Македонія (давнє царство) #Йосип Броз Тіто
