Він був мудрим чоловіком і багато його писань можна розбирати на філософські цитати. Як, ось: "Коли нема чистих, то нечисть узаконюється. Напівправда не зізнається, що вона напівбрехня. Напівлюбов думає, що вона не є байдужістю. А солодкі слова про свій дім і свій край самоусвідомлюються людиною, як патріотизм".
Ось перероблений варіант вашого тексту: "У часи свободи та плюралізму виникають паразитичні елементи і бур'яни, які виростають на основі принципу 'демократичної рівності'."
Коли мій суперник Володимир Базилевський опублікував свою антиукраїнську працю "Холодний душ історії", Сверстюк охарактеризував її як щось огидне. Натомість сам він назвав свою статтю "Холодний душ гістерії"...
Або ж випадково розкрився тривалий міф: "Брехливість радянської пропаганди не мала меж. Довіра західної інтелігенції до більшовицьких маніпуляцій була наївною. Совєти продемонстрували на Нюрнберзькому процесі шматки мила, які нібито виготовляли нацисти з людських тіл, і це стало частиною вердикту трибуналу. Це шокувало світ більше, ніж масові страти. Проте в 1990 році працівники Ізраїльського центру "Яд Вашем" довели, що абревіатура RIF на мильних брусках насправді означала не Reine judische Fet, як твердили більшовицькі пропагандисти, а назву звичайної фірми, що виготовляла мило". Цікаво, чи сіоністи не дійшли до цього висновку, чи автор вже не зміг би захистити себе від звинувачень в антисемітизмі? 🙂
Сверстюк, безсумнівно, часто потрапляв у пастку проповідництва, яке набувало менторського відтінку і ставало досить нудним. Його прагнення до Абсолюту та дотримання особисто сформульованого Принципу приводили його не лише до дивних вимог (наприклад, чому його книга не була обговорена у всіх осередках Руху?), але й до помилкового слідування, як це сталося з УАПЦ Мефодія Кудрякова, котрий, зрештою, знищив газету Сверстюка "Наша віра".
Крім того, він виступає на захист Солженіцина від звинувачень у співпраці з КГБ, які висловлював, зокрема, Левко Лук'яненко, спираючись на свідчення політичних в'язнів. Сверстюк не згоден з імперськими поглядами Солженіцина, які він виклав у статті "Як нам влаштувати Росію?". Проте, з якихось дивних причин, він благородно, на його думку, відстоює позицію Солженіцина. Але варто зазначити, що благородство може бути шкідливим для нації, якщо його застосовують до ворога, який ще не подоланий. А тут ми маємо справу з ворогом, що залишився непереможеним, а саме російським імперіалізмом.
#Нацизм #Антисемітизм #Суд #Реклама #Левко Лук'яненко #Нація #Сіонізм #Антиукраїнські настрої #Віра #Філософія #Інтелігенція #Патріотизм #Щоденник #Олександр Солженіцин #Яд Вашем #Міф #Скорочення #Політичний в'язень #Нюрнберзькі процеси #Сверстюк Євген Олександрович #Обман #Українська автокефальна православна церква #КГБ
